Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1003/25
Провадження № 2/506/486/25
про залишення позовної заяви без руху
20.11.2025 року селище Окни
Суддя Окнянського районного суду Одеської області Бурдинюк О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ “Фінансова Компанія “Свеа Фінанс» про стягнення моральної школи, завданої незаконними діями фінансової компанії, -
Встановив:
17.11.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Фінансова Компанія “Свеа Фінанс» про стягнення 15000 гривень моральної школи, завданої незаконними діями фінансової компанії, так як, 21.10.2025 року Одеський апеляційний суд у справі № 506/332/25 за її апеляційною скаргою постановив змінити рішення Окнянського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року, яким раніше було задоволено позов ТОВ «ФК «Свеа Фінанс» до неї про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами. Так, апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, визнав незаконним і несправедливим нарахування відповідачем непропорційно великих відсотків, які становили 2-2,5% на день (30341% та 912,5% річних відповідно). Суд встановив, що такі умови суперечать принципам добросовісності, розумності й справедливості, порушують ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і призводять до дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позичальнику. Постановою апеляційного суду розмір нарахованих відсотків було зменшено більш ніж у три рази, що на думку позивача, фактично підтверджує порушення її прав як споживача. Так, позивач зазначає, що протягом тривалого часу вона зазнавала емоційного тиску через незаконне нарахування значних сум відсотків, які не відповідали реальним умовам кредиту та були економічно необґрунтованими. Крім того, від відповідача надходили дзвінки з вимогами погашення боргу, що спричиняло постійне нервове напруження, страх і тривогу. Такі дії, відповідача, призвели до емоційних страждань і дискомфорту позивача, оскільки вона сумлінно намагалася виконати свої зобов'язання, але нараховані відсотки були непомірними. Позивач виховує малолітніх дітей, має нестабільний дохід, перебуває у складних життєвих обставинах, тому дії відповідача значно погіршили її психоемоційний стан та вплинули на загальне самопочуття. Вважає, що відповідач діяв умисно, з усвідомленням наслідків своїх дій, з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок споживача, тому позивач звернулася з відповідним позовом до суду.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України.
Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
За ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
За змістом частини 3 статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18; від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою.
Таким чином, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення їй моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінила свої моральні страждання.
Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода.
Зокрема, відсутні наприклад, докази причино-наслідкового зв'язку між станом здоров'я позивача (емоційних страждань і дискомфорту) та діями відповідача (телефонними дзвінками), бездіяльністю або рішеннями відповідача, та інші письмові докази, якими позивач може підтвердити викладені обставини та вимоги.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
У порушенні вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява також не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Крім того, у порушенні вимог п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і ст.177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: 03126, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221) про стягнення моральної школи, завданої незаконними діями фінансової компанії - залишити без руху.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Бурдинюк