Справа № 404/9199/24
Номер провадження 1-кс/404/3001/25
11 листопада 2025 року слідчий суддя Фортечного районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницькому скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Кіровоградської обласної прокуратури, пов'язану з несвоєчасним розглядом поданих клопотань від 11.08.2025 року та 26.08.2025 року у кримінальному провадженні №42024120000000058 від 11.04.2025,
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із вказаною скаргою, зі змісту якої вбачається, що остання 11.08.2025 року та 26.08.2025 року подала прокурору Кіровоградської обласної прокуратури клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42024120000000058. Проте, вказані клопотання у порушення вимог ст.220 КПК України своєчасно не розглянуті та станом на 02.09.2025 року вона не отримала повідомлення про їх розгляд, у зв'язку із чим вона просить зобов'язати прокурора розглянути вказані клопотання та повідомити її про результати розгляду клопотань.
У судовому засіданні 05.09.2025 року ОСОБА_3 заявила відвід слідчому судді, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Фортечного районного суду м.Кропивницького від 08.09.2025 року.
У подальшому, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду скарги слідчим суддею ОСОБА_3 у судові засідання 12.09.2025 року о 11 год. 00 хв., 19.09.2025 року о 10 год. 20 хв., 26.09.2025 року об 11 год. 30 хв., 03.10.2025 року об 11 год. 40 хв., 10.10.2025 року о 12 год. 30 хв., 21.10.2025 року о 12 год. 00 хв., 11.11.2025 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 не з'явилася та причини своєї неявки суду не повідомила.
Відповідно до положень ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Згідно з вимогами ч.2 ст.28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Одним із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження (п.2 ч.3 ст.28 КПК України).
У частині 1 статті 2 КПК України визначено, що одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Відповідно до ч.2 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
З огляду на викладене, зважаючи на вказані строки, визначені законодавством, процесуальну поведінку особи, яка подала скаргу, тривалість розгляду скарги, подальше відкладення розгляду скарги ОСОБА_3 , яка не з'явилася у низку судових засідань протягом тривалого проміжку часу, безумовно порушуватиме розумні строки кримінального провадження як одну із засад кримінального провадження, нівелюватиме завдання, визначені КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
ОСОБА_3 достовірно знала, що вона звернулася зі скаргою до суду, де будуть вирішуватись заявлені нею вимоги.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі за текстом Конвенції), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п. 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Відтак, слідчий суддя у судовому засіданні 11.11.2025 року розглядає справу за відсутності особи, яка подала скаргу, на підставі наявних доказів, вживши всіх можливих і передбачених законодавством заходів, з метою реалізації ОСОБА_3 прав, передбачених ст.60 КПК України, що крім того сприятиме досягненню завдань та дотриманню засад кримінального провадження, визначених ст.ст.2, 28 КПК України.
У судовому засіданні, у якому брала участь ОСОБА_3 , остання підтримувала подану скаргу.
Дослідивши надані докази та повідомлення прокурора з долученими копіями документів, який просив розглянути скаргу за його відсутності та відмовити в її задоволенні, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування може бути оскаржено бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Як встановлено слідчим суддею з долучених до скарги клопотань, які, як вказує ОСОБА_3 не розглянуто прокурором, остання 11.08.2025 року та 26.08.2025 року звернулася до Кіровоградської обласної прокуратури із клопотаннями про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42024120000000058, у яких просила відсторонити прокурорів у кримінальному провадженні, допитати її як потерпілу та допитати інших свідків.
У відповідності до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Під час розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до положень ст.60 КПК України є заявником у кримінальному провадженні №42024120000000058. Постановами прокурорів Кіровоградської обласної прокуратури від 25.06.2024 року та 11.10.2024 року ОСОБА_3 відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42024120000000058. Ухвалами слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 11.11.2024 року, 10.04.2025 року та 23.07.2025 року відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_3 на вказані постанови.
Згідно з ч.2 ст.60 КПК України заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Згідно з вимогами ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй (ч.2 ст.220 КПК України).
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством України на стадії досудового розслідування в рамках кримінального провадження наділено право визначеного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, тобто сторони обвинувачення у кримінальному провадженні в розумінні ст.3 КПК України, що є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Дане положення кореспондується зі ст.55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У п.53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, що відповідає положенням ст.55 Конституції України.
Перелік видів рішень, дій та бездіяльності дізнавача, слідчого, прокурора, що можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, є вичерпним та визначений положеннями ст.303 КПК України.
Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.03.2019 у справі за № 807/1456/17.
Відповідно до ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, внаслідок чого слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції досудового розслідування (п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 КПК України).
Слідчий суддя зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», про що також зазначено у Постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року в справі №456/3303/21).
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий, дізнавач (прокурор) самостійно.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Як вбачається із матеріалів скарги та долучених доказів ОСОБА_3 фактично оскаржується бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42024120000000058, яка згідно з твердженнями скарги полягає у тому, що не розглянуто її клопотання від 11.08.2025 та 28.08.2025 про вчинення процесуальних та слідчих дій у цьому кримінальному провадженні.
На вказані клопотання ОСОБА_3 прокурором Кіровоградської обласної прокуратури 12.08.2025 та 29.08.2025 надіслано повідомлення, згідно з якими останній постановами від 25.06.2024 року, 11.10.2024 відмовлено у визнанні потерпілою та за результатами розгляду скарг на вказані постанови ухвалами слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 11.11.2024 року, 10.04.2025 року та 23.07.2025 року відмовлено в їх задоволенні, тому вона не наділена правами потерпілого подавати клопотання у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідно до положень ч.2 ст.60, ч.1 ст.220 КПК України заявник не наділений правом заявляти клопотання про вчинення процесуальних дій, проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, про які просить ОСОБА_3 , зважаючи на положення ч.1 ст.303 КПК України, якими визначено перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні заявником, підстави до задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні. При цьому слідчий суддя враховує те, що у поданій скарзі ОСОБА_3 не оскаржується рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим та з огляду на принцип диспозитивності відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відтак, доводи скарги не ґрунтуються на вимогах наведеного законодавства, тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги і вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.
Керуючись ст.ст.303, 305, 306, 307, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Кіровоградської обласної прокуратури, пов'язану з несвоєчасним розглядом поданих клопотань від 11.08.2025 року та 26.08.2025 року у кримінальному провадженні №42024120000000058 від 11.04.2025 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Фортечного районного
суду м. Кропивницького ОСОБА_1