Справа № 344/20067/25
Провадження № 1-і/344/106/25
19 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Головуючий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 від розгляду скарги на бездіяльність слідчого
18.11.2025 року ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги на бездіяльність слідчого.
Заяву мотивує тим, що 14.12.2022 суддя ОСОБА_4 в справі № 344/15369/22 умисно не зазначив в судовому рішенні аргументи щодо заяви про відвід судді, а саме що: наслідком постановленням ухвал судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_5 продовжується чотирнадцятирічна акція репресій деяких представників місцевої влади, що проявляється у більше як десятирічному свавільному припиненню постачання усіх комунальних послуг до єдиного житла їх сім'ї, що являється грубим порушенням основоположних прав людини та дитини. Про дату, час та місце розгляду заяви про відвід суддя ОСОБА_4 їх умисно не повідомив, чим грубо порушив право на надання суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суддя ОСОБА_4 порушив правила щодо відводу судді ОСОБА_5 . Суддею ОСОБА_4 згідно інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 344/15369/22 постановлено ухвалу 14.12.2022 яку надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.12.2022 чим і здійснено несвоєчасне надання суддею ОСОБА_4 копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Не зазначенням аргументів, неповідомлення про дату, час та місце розгляду заяви порушення правил відводу та самовідводу спричинило грубе порушення прав людини і основоположних свобод усіх членів їх сім'ї, оскільки через позицію суду їх сім'я проживає в житлі до якого терористично припинено постачання усіх комунальних послуг.
На думку заявника, у даній справі суддя ОСОБА_6 являється особою що вчиняє протиправні дії та бездіяльність, а отже виступає суддею у власній справі, що являється неприпустимим загальноприйнятими нормами правосуддя. При ухвалені судового рішення будуть свавільно порушуватися норми матеріального і процесуального права, суд винесе завідома неправосудне рішення з мотивів приховання своєї співучасті у репресіях та надання псевдо законного вигляду репресіям України відносно його сім'ї. Вище викладене відповідно до ст. ст. 2, 7 - 11 КПК України, змушує його сумніватися в об'єктивності і безсторонності судді ОСОБА_4 та вирішення справи № 344/20067/25 на основі Закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них.
У судовому засіданні ОСОБА_3 відмовився надавати пояснення щодо заявленого ним відводу слідчому судді ОСОБА_4 , так як вважає даний склад суду не правомочним, якому він не довіряє.
Слідчий суддя ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду заяви про відвід повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що заява про відвід слідчого судді ОСОБА_4 є необґрунтованою.
Так, статтею 75 КПК України визначено перелік підстав для відводу судді в кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Заявником не обґрунтовано підстави для відводу слідчої судді ОСОБА_7 відповідно до ст. 75 КПК України.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
Сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, доки на підставі доказів не буде встановлена наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Той факт, що заявник внаслідок суб'єктивних міркувань та внаслідок аналізу попередніх рішень слідчого судді сумнівається в його неупередженості, не свідчить про реальну упередженість та необ'єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення слідчого судді від розгляду скарги на бездіяльність слідчого.
Доводи заяви очевидно зводяться до незгоди з раніше прийнятими слідчим суддею рішеннями, що є неприпустимим.
Так, суб'єктивно оцінюючи на предмет законності, обґрунтованості та правомірності рішень слідчого судді, заявник робить висновок про наявність упередженості слідчого судді.
Водночас, суд в межах розгляду заяви про відвід не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості постановлених іншим слідчим суддею рішень, а тому відповідні доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відвід. У цьому контексті слід звернути увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, відповідно до яких, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Незгода заявника з прийнятими судовими та процесуальними рішеннями, не може бути підставою для відводу від розгляду скарги на бездіяльність слідчого та жодним чином не породжує об'єктивних сумнівів у неупередженості слідчого судді і не може слугувати доказом будь-якого неприязного відношення до учасників процесу.
Так, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується тим принципом, який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц).
У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти, суб'єктивний відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, а об'єктивний визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
При цьому, щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Відповідно до ст.76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Отже, незгода заявника із процесуальними рішеннями слідчого судді не може бути підставою для відводу.
Виходячи з вищевикладеного, суддя дійшов висновку про відсутність належно обґрунтованих та підтверджених даних, що могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість слідчого судді ОСОБА_4 під час розгляду скарги на бездіяльність слідчого, а тому заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.75, 81-82, 369-372 КПК України, слідча суддя -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 від розгляду скарги на бездіяльність слідчого - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1