Справа № 203/8134/25
1-кс/0203/4906/2025
17 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю представника скаржника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена скарга Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України», подана в порядку ст.303 КПК України, в якій скаржник просив скасувати постанову слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 04.10.2025 року про закриття кримінального провадження №12025042110002409. В обгрунтування скарги посилався на безпідставність закриття кримінального провадження, передчасність прийнятого рішення, без проведення всіх необхідних слідчих дій.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.
Прокурор та слідчий в судові засідання не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили.
В зв'язку з вищевикладеним, враховуючи положення ч.3 ст.306 КПК України, а також надання суду витребуваних матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд скарги за відсутності слідчого та прокурора.
Перевіривши доводи скарги, заслухавши представника скаржника та дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Пунктом 3 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст.9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частиною 1 ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.223 КПК України, слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Самостійність слідчого в його процесуальній діяльності згідно ч.5 ст.40 КПК України на засадах змагальності сторін у кримінальному провадженні відповідно до ст.22 цього Кодексу, пов'язана з відстоювання стороною обвинувачення її правової позиції самостійно, чим визначаються дискреційні повноваження слідчого за ст.ст.93,94,223 КПК України у збиранні доказів за допомогою визначених на власний розсуд слідчих дій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру.
Відповідно до ст.ст.283,284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Згідно ч.ч.1,3,5 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Під час розгляду скарги встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110002409, відомості за яким було внесено до ЄРДР 04.10.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 23.09.2025 року у справі №203/6661/25, якою було зобов'язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості за заявою ліквідатора Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» ОСОБА_4 від 26.08.2025 року.
Постановою слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 24.10.2025 року вказане вище кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Відповідно до заяви ліквідатора Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» ОСОБА_4 від 26.08.2025 року вбачається, що в останній заявник посилався на те, що 16.06.2025 року він звернувся в порядку, передбаченому пунктом «а» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з листом про добровільну відмову підприємства від права постійного користування 16 земельними ділянками.
Проте, 16.07.2025 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за підписом в.о.начальника ОСОБА_5 надало відповідь, якою фактично відмовило у задоволенні законної вимоги підприємства, підставою для чого зазначили Розпорядження Кабінету Міністрів України №541 від 13.06.2024 року «Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення».
Згідно ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, окрім іншого, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам.
Слідчий суддя враховує, що відмова Головного управління Держгеокадастру в припинення права постійного користування земельними ділянками Державному підприємству «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на підставі пункту «а» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, в зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Розпорядження №541-р від 13.06.2024 року щодо вилучення з постійного користування державних підприємств, установ земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком (до якого включені і 16 земельних ділянок, зазначених в листі від 16.06.2025 року) та передачі їх у постійне користування Державному підприємству «Фонд аграрних інвестицій», що згідно підпункту «б» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України також є іншою самостійною підставою припинення права постійного користування, не свідчить про наявність в діях посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області ознак складу кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, передбачених розділом ХVІІІ КК України, у т.ч. ст.ст.364-367 цього Кодексу.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що в результаті прийнятого рішення про відмову у припинення права постійного користування земельними ділянки, власниками яких є Держава України, було завдано істотної шкоди або тяжких наслідків в розумінні примітки 3,4 до ст.364 КК України Державі або Державному підприємству «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» останнім до заяви про вчинення кримінального правопорушення та під час подальшого досудового розслідування не подавалось та обставин, які б свідчили про фактичне завдання такої шкоди не вбачається.
Також слідчий суддя враховує, що доводи заяви фактично грунтуються на незгоді заявника із рішенням Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.07.2025 року, яке з огляду на зазначені вище обставини та мотиви його прийняття не свідчить про його завідому неправомірність, у т.ч. враховуючи, що Державним підприємством «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» останнє було оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким відкрито провадження по справі №160/24901/25, остаточне рішення по якій на теперішній час згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень не прийнято.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що слідчим правомірно було закрито кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку з цим не вбачає підстав для скасування цієї постанови та задоволення скарги.
Керуючись ст.ст.2,9,91,94,223,303-307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на постанову слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 24 жовтня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025042110002409 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1