Провадження № 2/742/1498/25
Єдиний унікальний № 742/2903/25
19 листопада 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Правовідносини сторін.
У травні 2025 року представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Макарова Л.В. (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5335432607 від 27 травня 2021 року в розмірі 10 772,93 грн, які просить стягнути разом з витратами по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Позовну заяву мотивує тим, що 27.05.2021 року між АТ «ТаскомБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5335432607.
28.02.2024 укладений договір факторингу № НІ/11/16-Ф, за умовами якого АТ«Таскомбанк» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 5335432607 від 27 травня 2021, укладеним із ОСОБА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору Відповідачем за нею утворилася заборгованість у розмірі 10 772,93 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5732,17 грн, заборгованості за відсотками - 0,51 грн, заборгованість по комісії - 5040,26 грн.
Таким чином, підставою для позову є невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами. Позивач є правонаступником первісного кредитору, який надав кредит відповідачу, на підставі договору відступлення права вимоги.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 19.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник Позивача у судове засідання не з'явилася. У позовній заяві просила розглядати справу її за відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.
Позивачем у позовній заяві зазначене місце проживання Відповідача АДРЕСА_1 .
Також судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС у Чернігівській області. Згідно з довідкою УДМС в Чернігівській області, відповідач дійсно зареєстрована за вказаною адресою.
Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом її в судове засідання. Листи були вручені ОСОБА_1 особисто.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
27.05.2021 року між ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5335432607, підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 (а.с. 6).
За умовами Договору ТОВ ФК «ЦФР» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 9 382,35 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за його користуванням у розмірі 3% у день.
До договору також надано паспорт кредиту від ТОВ ФК «ЦФР» № 5432607 з графіком платежів (а.с. 7).
27.05.2021 року ТОВ ФК «ЦФР» повідомило ОСОБА_1 про відступлення АТ «ТаскомБанк» права вимоги за договором № 5335432607 від 27.05.2021, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши повідомлення про відступлення прав вимоги (а.с. 11).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5335432607 від 27.05.2021 станом на 28.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ТаскомБанк» становить 10 772,93 грн (а.с. 12-13).
Позивачем також долучено виписку по особовим рахункам кредитного договору № 5335432607 від 27.05.2021 (а.с. 24-25).
28.02.2024 між АТ «ТАКСОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати АТ «ТАКСОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимог (а.с. 27-32).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
VІ. Висновки суду.
Судом установлено, що 27.05.2021 року між ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5335432607, підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 . За умовами Договору ТОВ ФК «ЦФР» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 9 382,35 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за його користуванням у розмірі 3% у день (а.с. 6).
До договору також надано паспорт кредиту від ТОВ ФК «ЦФР» № 5432607 з графіком платежів (а.с. 7).
У п. 4. Договору вказано: спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом, протягом 3х робочих днів з дня укладення договору.
Водночас до суду не надано підтвердження перерахування ТОВ ФК «ЦФР» коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до договору № 5335432607 від 27.05.2021 року. Надана позивачем виписка (а.с. 24-25) не може слугувати належним доказом надання коштів саме за цим договором, оскільки у ній зафіксовано лише списання коштів 27.06.2023 року.
Відтак, докази того, що ТОВ ФК «ЦФР» свої зобов'язання перед відповідачем виконав відсутні, а відтак, суд не погоджується з тим, що між ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов'язання.
Водночас, вирішуючи питання, чи є ТОВ «ЄАПБ» належним позивачем у даній справі, суд зазначає наступне.
27.05.2021 року ТОВ ФК «ЦФР» повідомило ОСОБА_1 про відступлення АТ «ТаскомБанк» права вимоги за договором № 5335432607 від 27.05.2021, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши повідомлення про відступлення прав вимоги (а.с. 11).
Однак матеріали справи не містять жодних доказів відступлення права вимоги від ТОВ ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк» за договором № 5335432607 від 27.05.2021 року. До суду не надано ні самого договору відступлення, ні актів приймання-передачі реєстрів, ні підтверджень оплати чи інших документів, які б посвідчували факт переходу відповідного права вимоги.
28.02.2024 між АТ «ТАКСОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати АТ «ТАКСОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимог (а.с. 27-32).
Позивачем також долучено копію Реєстру прав вимог до Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.04.2024 (а.с. 34-36). Водночас якість виготовлення копії зазначеного реєстру не дозволяє встановити, чи передавалась заборгованість Відповідача за договором факторингу.
Таким чином, позивачем не доведено ні факту виникнення зобов'язань за кредитним договором № 5335432607 від 27.05.2021 року між ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , ні факту переходу за цим договором права вимоги до АТ «Таскомбанк». Відсутність таких доказів, у свою чергу, унеможливлює встановлення правових підстав для укладення 28.02.2024 року між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Договору факторингу № НІ/11/16-Ф.
Суд звертає увагу на недотримання позивачем вимог щодо належного та добросовісного здійснення процесуальних прав і обов'язків.
Так, у позовній заяві зазначено, що кредитний договір № 5335432607 від 27.05.2021 року укладено між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 . Проте надані самим позивачем матеріали справи свідчать про протилежне, адже сторонами вказаного договору є ТОВ ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 . Жодного документа, який би підтверджував укладення цього договору саме АТ «Таскомбанк», до суду не подано.
Таке надання недостовірних відомостей у позовній заяві порушує принципи змагальності та добросовісності, передбачені статтями 12 та 13 ЦПК України, оскільки ускладнює встановлення реальних фактичних обставин та створює перешкоди для правильного вирішення спору.
Крім того, відповідно до статті 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак подана інформація суперечить долученим матеріалам та не підтверджена належними і допустимими доказами, що свідчить про недотримання позивачем обов'язку щодо належного обґрунтування позову.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» зазначеної заборгованості є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 3028 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про відмову у повному обсязі, то тягар зі сплати судового збору покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд. 30, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення - 19.11.2025.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК