Справа № 760/15170/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15865/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
17 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, ухвалене в м. Києві у складі судді Козленко Г.О., повний текст якого складено 18 червня 2025 року, у справі № 760/15170/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Зазначила, що вони з ОСОБА_1 з 2006 року проживали у цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . У 2018 році їх цивільний шлюб припинився і вона разом з дитиною переїхала до своїх батьків. На час звернення до суду з позовом дочка проживає разом з нею. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подачі цього позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачка не навела достатніх обґрунтувань визначеного нею розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому зазначає, що він має суттєві проблеми зі здоров'ям та потребує лікування. Крім того, з 08 вересня 2021 року він перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 . Також, у нього на утриманні знаходяться непрацездатні батьки ОСОБА_6 , 1942 року народження та ОСОБА_7 , 1942 року народження. При цьому згідно виписки з рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» за сім місяців 2025 року він як фізична особа-підприємець отримав 286 000,00 грн. нерегулярних надходжень, що з розрахунку на місяць складає 38 000,00 грн., а після сплати податків - 35 000,00 грн. Таким чином, з огляду на вказані обставини та рівень його доходів він має можливість сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. щомісячно.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як було встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_3 , яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, колегія суддів погоджується із визначеним судом розміром аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
Як вбачається із зазначених ОСОБА_1 обставин та наданих ним доказів, він є працездатною особою та отримує дохід від підприємницької діяльності. Також, як зазначив відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 від іншого шлюбу в нього народився син, та на його утриманні перебувають непрацездатні батьки.
Разом з тим, самі по собі вказані обставини не можуть бути достатньою підставою для визначення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у меншому розмірі.
ОСОБА_1 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його доходів та витрат, наявності у нього нерухомого та рухомого майна, грошових коштів, за рахунок яких він може сплачувати аліменти. Надана відповідачем виписка з його рахунку як фізичної особи-підприємця, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 2025 року по 19 серпня 2025 року не може бути достатнім доказом на підтвердження його доходів та не може в повному обсязі відображати дані щодо його майнового стану.
Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що для забезпечення належного рівня життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її розвитку достатньо меншої суми, ніж була визначена судом першої інстанції - 8 000,00 грн., а також на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді