Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13814/2025
13 листопада 2025 року місто Київ
справа №755/17268/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про усунення від права на спадкування,-
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що у березні 2023 року після смерті її матері - ОСОБА_3 відкрилась спадщина.
Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, вона та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги.
Вказувала, що 03березня 2023 року нею було подано заяву про прийняття спадщини, про що приватним нотаріусом Рудюк М.В. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , про що до спадкового реєстру було внесено реєстраційний запис за № 70346304. У серпні 2023 року стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач - ОСОБА_2 , яка є її сестрою та донькою спадкодавця.
Вважає, що відповідача має бути усунено від права на спадкування, оскільки за життя спадкодавця, відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, яка через похилий вік і тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані. Відповідач зобов'язана була усвідомлювати свій обов'язок по утриманню непрацездатної матері, наданні їй допомоги тощо, мала можливість надавати таку допомогу.
Зазначала, що в травні 2022 року її мати, спадкодавець ОСОБА_3 , захворіла, її стан стрімко погіршувався, їй було важко самостійно пересуватися та виникла потреба в постійному сторонньому догляді. Перебуваючи в безпорадному стані, спадкодавець потребувала допомоги як фізичної, так і матеріальної, оскільки, весь період хвороби вона потребувала постійних медичних консультацій, обстежень, стаціонарного лікування тощо. Спадкодавець потребувала і отримувала препарати з переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які потрібно було вживати у чітко відведені періоди доби, для чого потрібна була присутність поруч особи, яка контролювала та надавала ці ліки, зустрічала та відчиняла двері лікарям паліативної допомоги.
Однак, відповідач участі в утриманні їх спільної матері не приймала, станом її здоров'я не цікавилася й взагалі не відвідувала матір, не виходила на зв'язок з ними.
З моменту настання хвороби матері - з травня 2022 року і по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона доглядала за нею: готувала їжу, прибирала, водила на прогулянки, возила на багато чисельні медичні консультації, обстеження та лікування.
Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець померла. Усі витрати на поховання здійснювалися позивачем самостійно, що підтверджується свідоцтвом про поховання. Відповідач не з'явилася також на поховання, хоча була повідомлена про дату, час та місце церемонії. На зв'язок зі нею відповідач не виходила, про місце поховання матері та про те, як пройшли останні дні її життя не цікавилася.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, що не доведено безпорадний стан спадкодавця, проте: спадкодавець перебувала на обліку в службі паліативної допомоги; отримувала морфін (наркотичні препарати); потребувала цілодобового догляду; самостійно себе не обслуговувала; була під доглядом позивачки, членів її сім'ї, а останній період життя під наглядом найнятої особи.
Вказувала, що надані позивачем медичні документи свідчать про наявність у спадкодавця тяжкого захворювання, під час лікування їх проводилися багато чисельні оперативні втручання, інструментальні дослідження тощо.
Зазначала, що суд першої інстанції без належного обґрунтування відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та виклик ключових свідків, що позбавило позивача реальної можливості довести обставини, на які вона посилається.
Посилалася на те, що судом безпідставно відкинуто докази потреби померлої у допомозі саме відповідача.
Вказувала, що жодна норма законодавства не передбачає необхідність особистого звернення спадкодавця за отриманням допомоги.
Зазначала, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, що є підставою для усунення від спадкування на підставі положень статті 1224 ЦК України.
30 вересня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк М.В. у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюк М.В. надійшло клопотання, в якому останній просив розглядати справу у його відсутність.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волошина К.М. на електронну пошту Київського апеляційного суду було подано клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з перебуванням позивача за кордоном та участю представника в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки воно подано неналежним чином - не підписано заявником електронним цифровим підписом та матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень Волошина К.М. на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі №404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі №750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року в справі №712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі №321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі №676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі №750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі №759/18917/17.
У постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі №337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Причиною смерті ОСОБА_3 зазначено - ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті від 20 лютого 2023 року.
03 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
ОСОБА_5 03 березня 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А. 09 листопада 2022 року за реєстрованим №900.
Як вбачається із заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А. 09 листопада 2022 року за реєстрованим №900, ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6 .
16 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Згідно довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. від 31 жовтня 2023 року, останнім заведено спадкову справу №01/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцями її майна по закону є доньки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та спадкоємцем по заповіту є онука ОСОБА_7 .
Позивач, заявляючи вказані вимоги, посилалася на те, що в травні 2022 року її мати, спадкодавець ОСОБА_3 , захворіла, її стан стрімко погіршувався, їй було важко самостійно пересуватися та виникла потреба в постійному сторонньому догляді. Перебуваючи в безпорадному стані, спадкодавець потребувала допомоги як фізичної, так і матеріальної, оскільки, весь період хвороби вона потребувала постійних медичних консультацій, обстежень, стаціонарного лікування тощо. Вказувала, що змоменту настання хвороби матері - з травня 2022 року і по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 саме вона доглядала за матір'ю: готувала їжу, прибирала, водила на прогулянки, возила на багато чисельні медичні консультації, обстеження та лікування.Зазначала, що відповідач життям та здоров'ям матері не цікавилась, не приймала ніякої участі у покращенні становища матері, не надавала допомоги, та своєю бездіяльністю по відношенню до свого своєї матері порушила не лише норми моралі, але й приписи закону, згідно якого: обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідач, заперечуючи проти позову посилалася на те, що після 24 лютого 2022 рокувона втратила єдине джерело доходу у зв'язку з ситуацією в країни та проблемами із здоров'ям на нову роботу влаштуватись не мала можливості. З лютого 2022 року вона знаходитися на утриманні дочки та й родини. Вказувала,що вонадостеменно знала, що позивач і її дочка останній час почали тісно спілкуватись з спадкодавцем, і цілком природно розраховувала, на той факт, що якщо щось станеться чи буде необхідна якась допомога - сестра її повідомить. Тобто умислу в її діях/бездіяльності не було, жодним чином вона не відмовлялась надати посильну допомогу в разі звернення до неї спадкодавця або позивача. Також, щодо необхідності допомоги саме відповідача, спадкодавець за декілька місяців до своєї смерті розпорядилася частиною майна - склала заповіт на одну із квартир, які їй належали на ім'я онучки- ОСОБА_8 . Тобто перебуваючи в здравому умі та твердій пам'яті, за декілька місяців до своєї смерті, вже будучихворою на онкологію, спадкодавець розпорядилася тільки однією квартирою і не вважала за потрібне усунути від спадкування за законом когось із своїх дітей. Вважає, що позивачем не доведено факт, що вона умисно ухилялась від надання необхідної допомоги спадкодавцю, також не доведено факт, що спадкодавець потребувала допомоги саме від неї. Позивач при зверненні до суду не врахувала той факт, що вона не була в змозі надати необхідну допомогу спадкодавцю у зв'язку із своєю хворобою та відсутністю засобів до існування.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4144-2022 з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у період часу з 30 серпня 2022 року по 27 жовтня 2022 року, із діагнозом клініко-інструмнтально Са лівої легені ТхN2М1 кл.гр.4, супутні: цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній). 14 вересня 2022 року проведено оперативне втручання: діагностична лапараскопія, біопсія новоутворення. Лікувальні і трудові рекомендації: консультація торакального хірурга; Трепан біопсія NEO pulm sin; повторна консультація в клініці після дообстеження.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №22/3/3834 ДУС Клінічна лікарня «Феофанія» вбачається, що ОСОБА_3 планово госпіталізована 02 листопада 2022 року з діагнозом: злоякісне утворення неуточненої частини бронхів або легені, зі скаргами на болі в спині - верхньогрудний відділ - між лопатками, у праві половині живота, оперізуючі болі. Заключення: дифузний, катаральний ендобронхіт І ступеню запалення.
У виписці із медичної карти стаціонарного хворого №6148-2022 з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» зазначено, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у період часу з 30 листопада 2022 року по 05 грудня 2022 року, із діагнозом клініко-інструмнтально Са лівої легені ТхN2М1 (мтс в печінку) кл.гр.4, супутні: цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній). Лікувальні і трудові рекомендації: дієта, стіл №5; обмеження фізичного навантаження; контролок по 40 мг/2 на добу протягом 14 днів; щомісячна рефіксація холангіостомічного дренажа; повторна госпіталізація після нормалізації рівня гіпербілірубінемії.
Згідно онкологічного консиліуму (висновку) №000293087 від 01 грудня 2022 року на пацієнта ОСОБА_3 , встановлені захворювання: злоякісне новоутворення, первинна локалізація невідома. Метастаз плоскоклітинної незроговілої карцином, G-2 в області гепатодуоденальної зв'язки ТхN2М1, із інвазією стовбуру портальної вени, з реактивними змінами у лімфітичному вузлі 12 гр. Кл. гр.4 ЕСОG 2. Ускл: супрастенотична біліарна гіпертензія. Механічна жовтяниця. За рішенням консиліуму: стентування жовчовивідних шляхів.
З відповіді КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» від 23 лютого 2024 року вбачається, що пацієнтка ОСОБА_3 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , з 05 січня 2023 року по 19 лютого 2023 року перебувала під динамічним наглядом працівників мобільної паліативної бригади та лікаря мобільної паліативної бригади КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_9 з приводу (діагноз) злоякісного новоутворення поза печінкової жовчної протоки (IV стадія), метастази в легені та печінку; кахексія; закрепи. Під нагляд медичних працівників мобільної паліативної бригади ОСОБА_3 взята зі скаргами на загальну слабкість, швидку втомлюваність, постійний біль у ділянці правого підребер'я та в епігастральній ділянці, відсутність апетиту, нудоту. Під час перебування під наглядом призначались препарати: з 06 січня 2023 року по 19 січня 2023 року: трамадол капсули 50 мг 1 табл. 3 рази на добу; пенталгін 1 табл. 3 рази на добу; з 20 січня 2023 року по 16 лютого 2023 року у зв'язку з посиленням больового синдрому призначені наркотичні анальгетики (таблетовані): морфін 10 мг 1 табл. 2 рази на добу, з 26 січня 2023 року по 1 табл. 3 рази на добу; з 17 лютого 2023 року у зв'язку з порушенням ковтання переведена на прийом ін'єкційного морфіну 1% - 1,0 мл внутрішньом'язево по 1,0 мл 2 рази на добу.
У постанові від 22 квітня 2021 року у справі №331/6453/18 Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що померла ОСОБА_3 , дійсно мала ряд захворювань (злоякісне утворення неуточненої частини бронхів або легені, цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній)).
При цьому,стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані. Наявна медична документація не свідчить про те, що ОСОБА_3 не здатна була до самообслуговування, потребувала стороннього догляду.
Надані позивачемписьмові докази жодним чином не підтверджують факт перебування ОСОБА_3 у важкому стані, що свідчило б про безпорадність такого стану, а також той факт, що остання потребуваласторонньої допомоги, у тому числі допомоги своєї дочки ОСОБА_2 .
Із показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , допитаних у суді першої інстанції, судом встановлено, що дійсно померла мала хворобливий вигляд, але здатна була до самообслуговування, самостійно пересувалася, вживала їжу. При цьому свідок ОСОБА_13 повідомив, що останній раз бачив померлу в січні 2023 року, вона самостійно гуляла на вулиці із собакою та дійсно мала хворобливий вигляд, але проживала сама. Свідок ОСОБА_14 повідомила, що із померлою ще за тиждень до смерті виходила на прогулянки та померла здатна була до самообслуговування, самостійно пересувалася, хоча і потребувала підтримки, самостійно вживала їжу та приймала ліки та лише за два дні до смерті її стан погіршився і померлій робили ін'єкції із морфіном. Свідок ОСОБА_9 , яка є завідувачем кабінету по наданню паліативної допомоги КДЦ Дніпровського району м. Києва, та відвідувала ОСОБА_3 за її місцем проживання з січня 2023 року, повідомила суд, що за її спостереженням померла проживала сама, самостійно пересувалася по квартирі, була при пам'яті та її стан погіршувався поступово у зв'язку із посиленням больового синдрому, у зв'язку з чим напередодні смерті була переведена на прийом ін'єкційного морфіну.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 у зв'язку з хворобою висловлювала прохання або бажання про надання допомоги з боку дочки ОСОБА_2 , а остання свідомо ухилялася від надання такої допомоги.
З доказів наявних в матеріалах справи та пояснень свідків, не встановлено, що померла, позивач або її родина, повідомляли відповідача про стан здоров'я померлої, просили допомоги відповідача та остання відмовляла або виявляла бездіяльність, спрямовану на ухилення від надання підтримки та допомоги матері.
При цьому, свідку ОСОБА_11 було відомо про те, що відповідача повідомляли про стан здоров'я матері виключно зі слів позивача, а свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зазначили, що померла їм повідомляла, що не змогла зв'язатися із старшою дочкою, відповідачем у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову Гірич ЖО про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
А відтак, посилання сторони позивача на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця спростовуються вищевикладеним.
Та обставина, що як зазначає позивач наданінею медичні документи свідчать про наявність у спадкодавця тяжких захворювань, під час лікування їх проводилися багато чисельні оперативні втручання, інструментальні дослідження тощо, не свідчить про факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та умисного ухилення відповідача від надання допомоги.
Посилання сторони позивача на те, що після смерті ОСОБА_3 всі витрати на поховання несла тільки позивач, відповідач не з'явилася на поховання матері не може бути підставою для усунення від спадщини, оскільки у даній категорії справ підлягають встановленню обставини, які існували за життя спадкодавця, а не після його смерті.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції без належного обґрунтування відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та виклик ключових свідків, що позбавило позивача реальної можливості довести обставини, на які вона посилається, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з протоколу судового засідання суду першої інстанції від 13 березня 2024 року представником позивача було заявлено клопотання про витребування з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» та з КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр» інформації про те чи перебувала ОСОБА_3 у вказаних закладах на лікуванні, з якими скаргами, які лікарі вели пацієнтку з можливістю подальшого виступу вказаних лікарів в суді у якості свідків.
Дніпровський районний суд міста Києва, ухвалою від 13 березня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, визнав вказане клопотання представника позивача передчасним, оскільки останнім не вжито заходів отримання таких доказів самостійно.
При цьому, в суді першої інстанції було задоволено клопотання позивача про допит свідків та заявлені останньою свідки були допитані.
Отже, доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: