Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11720/2025
13 листопада 2025року місто Київ
справа № 753/1759/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шаповалової К.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат,-
У січні 2025 року позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів:
75393,75 грн.- заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2024 року;
81,62 грн.- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку,
1555,13 грн - заборгованість за внесення плати за абонентське обслуговування;
6991,85 грн. - 3% річних;
33947,91 грн. - інфляційні втрати;
152,15 грн. - пеню.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» надає послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у вказанійквартиріта є користувачами наданих послуг.
Зазначав, що у зв'язку із несплатою відповідачами коштів за отримані послуги у період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2024 року у останніхутворилася заборгованість, у розмірі 77 030,48 грн.
Також позивач відповідно до ст.625 ЦК України вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, а відповідно до п.10 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для стягнення пені.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 77030,48 грн., 3% річних у розмірі 317,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 10095,88 грн. та пеню у розмірі 152,15 грн., що загалом становить 90596,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в сумі 2322,38 грн. та 45,00 грн. витрат пов'язанних з розглядом справи, що разом становить 2367,38 грн., а саме - по 1183,69 грн. з кожного.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення в частині відмови в стягненні 3% річних у розмірі 3674,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23852,03 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення 3% річних у розмірі 3674,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23852,03 грн. задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що з наданого ПрАТ«Акціонерна компанія «Київводоканал» суду першої інстанції розрахунку заборгованості вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати не нараховувалися позивачем на заборгованість, яка виникла з лютого 2022 року, тобто в період дії воєнного стану. Розмір нарахованої позивачем заборгованості не спростовано відповідачами.
Вказував, що як вбачається з розрахунку заборгованості, 3% річних та інфляційні збитки розраховані позивачем за період, який не охоплює заборону таких нарахувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206.
Зазначав, що судом першої інстанції не вірно застосовано вимоги ст.625 ЦК України з урахуванням постанови Кабінету Міністрів «Про деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року №206, якою передбачено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, що призвело до ухвалення рішення, яке суперечить чинному законодавству України.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Позивач та відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 77030,48 грн., 3% річних у розмірі 317,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 10095,88 грн., пені у розмірі 152,15 грн., що загалом становить 90596,12 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судового збору в сумі 2322,38 грн. та 45,00 грн. витрат пов'язанних з розглядом справи, що разом становить 2367,38 грн., а саме - по 1183,69 грн з кожного не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині незадоволених позовних вимог ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3% річних у розмірі 3674,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23852,03 грн.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110(4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал, в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - договір).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 09 січня 2007 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вказані особи також зареєстровані за зазначеною адресою.
А відтак, відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведенняу розмірі 75393,75 грн.за період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2024 року; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного облікуу розмірі 81,62 грн.; заборгованість за внесення плати за абонентське обслуговуванняу розмірі 1555,13 грн; пеню у розмірі 152,15 грн., а також 3% річних у розмірі 36991,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33947,91 грн. за період з 01 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312; 2016 р., №46, ст. 1669; 2022 р., №26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін доПостанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що на щомісячні суми заборгованості, яка утворилася, починаючи з лютого 2022 року по 01 січня 2024 року позивачем не було здійснено нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу.
Разом з тим, з вказаного розрахунку встановлено, що на заборгованість яка виникла у період з 01 березня 2017 року по 23 лютого 2024 року позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, при цьому нарахування здійснювалось на щомісячні суми заборгованості та період нарахуванням визначався наступним чином: з 01 березня 2017 року по 30 листопада 2024 року; з 01 квітня 2017 року по 30 листопада 2024 року; з 01 травня 2017 року по 30 листопада 2024 року; з 01 червня 2017 року по 30 листопада 2024 року; з 01 липня 2017 року по 30 листопада 2024 року і так далі по розрахунку.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією судді апеляційного суду встановлено, щопозивачем у вказаний період враховано період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня2023року, коли діяла постанова Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 року №206.
Наприклад, у розрахунку зазначено, що на щомісячну сумузаборгованості у розмірі 945,86 грн. (листопада 2021 року) нараховано інфляційні втрати у розмірі 463 грн. та 3% річних у розмірі 82,72 грн. за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2024 року.
Колегія суддів здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на щомісячну суму заборгованості у розмірі 945,86 грн. (листопад 2021 року), виключивши період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року встановила, що:
сума інфляції на щомісячну суму заборгованості у розмірі 945,86 грн. (листопад 2021 року) за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року становить 113,82 грн.;
сума 3% річних на щомісячну суму заборгованості у розмірі 945,86 грн. (листопад 2021 року) за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року становить 27,91 грн.
Наприклад, у розрахунку зазначено, що на щомісячну суму заборгованості у розмірі 538,16 грн. (січень 2022 року) нараховано інфляційні втрати у розмірі 252,51 грн. та 3% річних у розмірі 44,45 грн. за період з 01 березня 2022 року по 30 листопада 2024 року.
Колегія суддів здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на щомісячну суму заборгованості у розмірі 538,16 грн. (січень 2022 року), виключивши період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року встановила, що:
сума інфляції на щомісячну суму заборгованості у розмірі 538,16 грн. (січень 2022 року) за період з 31 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року становить 56,15 грн.;
сума 3% річних на щомісячну суму заборгованості у розмірі 538,16 грн. (січень 2022 року) за період з 31 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року становить 14,86 грн.
А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що 3% річних та інфляційні збитки розраховані позивачем за період, який не охоплює заборону таких нарахувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 спростовуються вищевикладеним.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, здійсненим судом першої інстанції та відповідно з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних в розмірі 3317,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10095,88 грн.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних в розмірі 3317,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10095,88 грн. є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: