Справа № 761/31715/25 Головуючий у суді І інстанції Матвєєва Ю.О.
Провадження № 33/824/5168/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
10 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Панасюка Володимира Миколайовича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2025 року о 21 год. 06 хв. за адресою: пр. Берестейський, 20, м. Київ, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем «Mercedes-Benz S500L», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, результат 1,84 проміле, чим порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Панасюк В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події та невірно надав оцінку доказам, тому передчасно і помилково прийшов до відповідних висновків.
Вказує, що у письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що вона не визнає своєї вини, так як не перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Пояснила, що 05 липня 2025 року близько 21:06 год. керувала автомобілем по пр. Берестейському, 20 у м. Києві. Після зупинки поліцейський запитав про вживання алкоголю чи наркотиків і запропонував пройти огляд на місці, не уточнивши, які саме ознаки сп'яніння були виявлені. Вона повідомила, що через погіршення здоров'я приймає призначені лікарем препарати, які не є наркотичними і не впливають на реакцію. Поліцейський цю обставину не врахував при складанні протоколу. У неї виникли сумніви щодо результатів огляду, тому вона неодноразово просила провести його у медзакладі, але їй відмовили. Вважає такі дії порушенням її прав і процедури огляду.
Крім цього, звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 щодо розгляду справи з її участю. Суд вказану заяву не взяв до уваги та позбавив її права надати пояснення та додаткові докази. Захисник подавав клопотання про відкладення розгляду справи, але в постанові суду вказані заяви не зазначені, натомість вказано, що сторони в судове засідання не з'явились.
Наголошує, що сам по собі протокол, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначає, що відео, на яке послався суд, не підтверджує проведення огляду на виявлення ознак алкогольного сп'яніння, а лише фіксує тест на приладі «Алкотестер Драгер». На відео ОСОБА_1 пояснює, що має травму таза, перед поїздкою приймала ліки та спочатку була пасажиром автомобіля. Після того, як поліцейські біля цирку зупинили авто і забрали її чоловіка - водія, їй наказали їхати за ними. Надалі її зупинив інший екіпаж поліції на проспекті Берестейському.
З відеозапису вбачається, що після зупинки поліцейським не було повідомлено про наявність підозри щодо перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння та має пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп'яніння (перевірка порушення координації рухів; порушення мови; тремтіння пальців рук; зміни забарвлення шкірного покриву обличчя).
Зі змісту відео встановлено, що момент, коли ОСОБА_1 дихала у технічний засіб, вона не погоджується з проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу, а просить працівників поліції пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я. Працівники патрульної поліції відійшовши за службовий автомобіль і порадившись, повернулися до ОСОБА_1 і знову словесно тиснули на неї проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, чим порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто твердження суду щодо проведення медичного огляду ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції в установленому законом порядку не відповідає дійсності.
Захисник вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 7, 9, 245, 266, 268, КУпАП, процедури, порядку огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повно, об'єктивно і всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Панасюк В.М. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомленіналежним чином.
10 листопада 2025 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшло повідомлення від імені Володимира Панасюка ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про відкладення розгляду справи, яке не підписане електронним цифровим підписом заявника.
Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року в справі № 944/6062/23 дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачений спосіб звернення адвоката до суду шляхом надсилання заяви електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису. Подана таким чином заява підлягає поверненню без розгляду та на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП визнано, що неявка захисника - адвоката Панасюка В.М. не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно із п. п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння судом першої інстанції перевірено.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:
- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382461 від 05 липня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- результатом тесту приладу «Драгер», результат якого позитивний і становить 1,84 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначений результат огляду на стан сп'яніння: позитивний - 1,84 проміле;
- відеозаписом події з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксовані обставини правопорушення та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що 05 липня 2025 року працівники поліції переслідували автомобіль «Mercedes-Benz S500L» під керуванням ОСОБА_1 , який не зупинявся на вимогу поліцейського. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 заявила, що рухалася за іншим поліцейським автомобілем, в якому перебував її чоловік. Поліцейські представилися, повідомили про відеофіксацію, назвали причину зупинки та запропонували з'їхати праворуч з проїзної частини для подальшого спілкування. ОСОБА_1 пояснила, що вперше сіла за кермо цього автомобіля на прохання поліцейських, які везли її чоловіка у своєму службовому автомобілі.
Після з'їзду праворуч поліцейські попросили реєстраційні документи та поліс страхування. ОСОБА_1 повідомила, що техпаспорт у неї щойно вилучили, попросила допомогти вимкнути аварійну сигналізацію, зазначила, що не керувала цим авто раніше й діяла за вказівкою поліцейських.
На 05:41 хв. запису поліцейський запитав, чи вживала вона спиртні напої, на що ОСОБА_1 відповіла заперечно. Поліцейські повідомили про наявні ознаки алкогольного сп'яніння (п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735): порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. У відповідь ОСОБА_1 пояснила, що перебуває в шоці, має травму (перелом тазостегнового суглоба після ДТП з мотоциклом) і вперше після травми виїхала. Зазначила, що її чоловік, який був за кермом, поїхав разом з іншим нарядом поліції, а вона, не виходячи з авто, перелізла на місце водія, оскільки не може ходити, та поїхала за ними.
У зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння поліцейські запропонували пройти огляд за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510, що відповідає вимогам п. 2, 3, 6 розділу І Інструкції № 1452/735. На 06:30 хв. відео зафіксовано відмову. Після повторних запитань ОСОБА_1 відповіла «ні», але погодилась пройти огляд у лікаря-нарколога («так»).
Вона пояснила, що не має телефону, авто евакуйовувати не потрібно та знову заявила, що її змусили сісти за кермо. Поліцейські роз'яснили наслідки відмови. На 08:40 хв відеозапису, відповідаючи на запитання, ОСОБА_1 повідомила, що вживає антидепресанти 4 рази на день, алкоголь сьогодні не вживала. Поліцейські зафіксували запах алкоголю з порожнини рота. Щодо порушення мови, ОСОБА_1 вказала на проблеми з правою частиною обличчя.
На 09:20 хв. відео ОСОБА_1 зізналася, що вживала коктейль і «можливо «Сангрію». На 09:40 хв. поліцейський повторно констатував наявність ознак сп'яніння (запах алкоголю, порушення мови, невідповідна поведінка) та запропонував пройти огляд на місці. Після чергової відмови їй запропонували поїхати до медичного закладу, але вона відмовилась, посилаючись на необхідність залишитись біля автомобіля. Поліцейські пояснили наслідки відмови та наголосили, що транспортний засіб не буде евакуйовано.
На 13:10 хв. відеозапису після запитання щодо проходження огляду ОСОБА_1 заявила про «перевищення повноважень». Поліцейські пояснили, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння або під дією ліків заборонено. На 13:59 хв. ОСОБА_1 сказала, що вона взагалі не має права керувати через травму,на 14:40 хв. - погодилась пройти огляд на місці, а на 15:34 хв. - підтвердила, що вживала «Сангрію».
В подальшому, а саме на 15:40 хв. поліцейський підготував прилад Alcotest Drager 7510 та з відеозапису чітко видно, що мундштук був запакований у плівку, поліцейський відкрив упаковку перед ОСОБА_1 . На 16:24 хв. він продемонстрував перевірку чистоти пристрою, однак ОСОБА_1 на це не зреагувала та продовжувала свої пояснення. На 17:00 хв. розпочалася перевірка на стан сп'яніння.
Спроби (вказані хвилини відеозапису з боді-камери):
17:16 - перша, невдала;
17:34 - друга, невдала;
17:45 - третя, невдала (поліцейські приводять аналогію користування приладом, на що ОСОБА_1 повідомляє, що вона ніколи в житті кульки не надувала);
18:20 - просить поїхати до лікаря;
19:39 - відмовляється їхати;
19:46 - четверта, невдала;
20:40 - п'ята, невдала (заявила, що вона балерина і не знає, як правильно дихати);
21:20 - шоста, невдала;
23:45 - сьома, невдала;
24:33 - восьма, невдала (відмовилась їхати до лікаря, наполягає на тестуванні на місці);
25:32 - дев'ята, невдала (втягувала повітря в себе);
26:33 - десята, вдала, результат - 1,83 проміле.
Отже, виходячи з дослідження відеозапису, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Alcotest Drager 7510. Результат позитивний і становить 1,83 проміле, тобто виявлено стан алкогольного сп'яніння.
При цьому ОСОБА_1 , дізнавшись про результат огляду, підписала акт про проходження огляду, у якому вказано про її згоду із результатами такого огляду, що було підставою для складання адміністративного протоколу.
На водія ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а подію зафіксовано на нагрудні відеореєстратори.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З наявної у справі сукупності доказів достовірно вбачається, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і вказані обставини свідчать про порушення нею п. 2.9а ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши вказані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення її до відповідальності та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Панасюка В.М. про невизнання нею вини у зв'язку з відсутністю стану алкогольного сп'яніння, відсутністю уточнення поліцейськими ознак сп'яніння, а також про вживання нею призначених лікарем лікарських препаратів, що не є наркотичними та не впливають на реакцію, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Згідно з відеозаписами нагрудних відеореєстраторів поліцейських:
на 09:20 хв. ОСОБА_1 повідомила, що вживала коктейль і, можливо, «Сангрію»;
на 09:40 хв. поліцейський зафіксував ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та невідповідну поведінку;
на 13:10 хв. поліцейські роз'яснили, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння або під дією лікарських препаратів заборонене;
на 13:59 хв. ОСОБА_1 зазначила, що не має права керувати транспортним засобом через травму;
на 14:40 хв. вона погодилась пройти огляд на місці;
на 15:34 хв. підтвердила, що вживала «Сангрію».
З врахуванням наведеного та змісту відеозапису з боді-камер працівників поліції, а також ступінь алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , який становить 1,84 проміле, підстав для визнання недійсними результатів її огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510, апеляційний суд не вбачає.
Доводи захисника про те, що заяву ОСОБА_1 щодо розгляду справи з її участю суд першої інстанції не взяв до уваги та позбавив її права надати пояснення та додаткові докази, а захисник подавав клопотання про відкладення розгляду справи, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки є необґрунтованими.
Судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, захисник був належним чином обізнаний про розгляд справи, отримавши судові повістки через СМС-повідомлення, у додатку «Viber» та на електронну пошту, а його неявка відповідно до ст. 268 КУпАП не є обов'язковою підставою для відкладення розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 11-71сап24 зробила такий правовий висновок:
«72. Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
73. Частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. При цьому в переліку таких справ відсутнє посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
74. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов'язковою.
75. Частиною першою статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
76. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
77. Закінчення строку, визначеного статтею 38 КУпАП, унеможливлює накладення адміністративного стягнення на особу, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки цей Кодекс не передбачає продовження строків накладення адміністративного стягнення, та згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП є самостійною підставою для закриття судом розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення.
78. У такому випадку правопорушник за свою протиправну поведінку, яка є джерелом потенційної небезпеки для життя та здоров'я учасників дорожнього руху, не несе установленої законом відповідальності, яка застосовується, а отже, не досягаються завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, зокрема вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
79. З огляду на наведене питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених указаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення.
80. З огляду на завдання проваджень у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань цього Кодексу щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами».
Посилання захисника на те, що під час вдихання ОСОБА_1 у технічний засіб повітря вона не погоджувалася з проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу, а просила працівників поліції пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а працівники поліції словесно тиснули на неї щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки як вбачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 сама неодноразово наполягала на проходженні огляду на стан сп'яніння саме через Alcotest Drager 7510, у той час, як працівники поліції пропонували проїхати до медичного закладу.
Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на неї стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Наведене вище вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги, формальний характер її доводів та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесенні постанови судом першої інстанції було вжито заходи для всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Панасюка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб