28 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 370/2992/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15360/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 липня 2025 року (у складі судді Косенко А.В., повне рішення складено 28.07.2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), звернувся до суду із позовом до Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - відповідач 2, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати протиправними дії Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» та зобов'язати їх усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом припинення газопостачання до будинку ОСОБА_2 та здійснення демонтажу підземних та наземних газопроводів по усій території земельної ділянки із кадастровим номером 3222755101:01:010:001, що розташована по АДРЕСА_1 . Стягнути солідарно із Відповідачів судові витрати (в т.ч. витрати на правову (професійно-правничу) допомогу) та моральну шкоду, що виражається у неможливості ОСОБА_2 вільно користуватися земельною ділянкою та відчувати моральні переживання, оскільки і на даний час його порушені права та інтереси не відновлені.
Свою позицію аргументував тим, що 16.09.2024 ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою до Макарівської дільниці Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (адреса: 08000, Київська область, смт Макарів, вул. 8 Березня, 1) про надзвичайну подію, що виникла із вини сусідів (при накладанні електричного кабелю на газову трубу, виникла пожежа).
У зв'язку із цим, ОСОБА_2 виявив бажання припинити газопостачання до свого домоволодіння та направив заяву про демонтаж підземних та наземних газопроводів по АДРЕСА_1 . Його заява зареєстрована від 01.10.2024 за вх. № КОФ/100.1.6.4.-ВХ10727-24, однак на момент звернення із даним позовом, жодної усної чи письмової відповіді йому не надійшло.
Враховуючи вищевикладене з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав, вважаючи, що його «дворові» наземні та підземні газопроводи побудовані незаконно, а працівники Макарівського відділення Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» мають усунути перешкоди у користування його земельною ділянкою, оскільки в них є дозволи на здійснення газонебезпечних робіт (робіт із підвищеною небезпекою).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 липня 2025 року в задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача через систему «Електронний суд» 6 серпня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відзив на позовну заяву було подано з пропущенням строку, відповідачем не надано усіх необхідних документів та інформації, що запитувалась ухвалою від 04.12.2024 року.
Вказує, що у Робочому проекті газове забезпечення та у Виконавчій технічній документації від 1988 року зазначено АДРЕСА_2 , пізніше було нанесено надпис будинку 64. Крім того на вказаних документах відсутній будь-який підпис ОСОБА_3 .
Звертає увагу, що приналежність газопроводу ОСОБА_4 підтверджується тільки актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 06.11.2023, а не технічною документацією, робочим проектом, договором або свідоцтвом про право власності газопроводу на ОСОБА_4 чи іншим документом про перехід права власності саме на газопровід від ОСОБА_3 .
Зазначає, що на судових засіданнях представник відповідача неодноразово вказував, що позовні вимоги мають бути звернуті до ніби то власника газопроводу ОСОБА_4 , так як відповідачі не мають ніякого відношення до газопроводу на території позивача.
Вказує, що після отримання оскаржуваного рішення ОСОБА_2 зв'язався із колишньою власницею земельної ділянки площею 0,15 га, із кадастровим номером 3222755101:01:010:0019 та будинку по АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_5 , яка продала йому вказане майно згідно договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 23.02.2019 та від якої стало відомо, що дійсно саме вона була замовником будівництва газопроводу згідно робочого проекту від 2004 року з боку ПП «Вікторія»; Технічних умов від 29.06.2024 виданих Макарівською ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз»; плану вводу; плану газопроводу із кількістю комплектуючих для будівництва, а також ОСОБА_5 підтвердила, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2019 - ОСОБА_2 передано у власність і газопровід, який забезпечує постачання газу до будинку, який він отримав у власність від ОСОБА_5 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Білоус В.О. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222755101:01:010:0019, площею 0,15 га (а.с.6).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником незавершеного будівництва, (житловий будинок готовністю 61%), загальна проща 86,6 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно заяви ОСОБА_2 до Київської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України», вбачається, що заявник просив про відключення газопостачання та демонтаж наземних/підземних газопроводів що проходять по усій земельній ділянці кадастровий номер 3222755101:01:010:0019, яка перебуває у його власності (а.с.15).
Відповідно до копії «Робочого проекту газопостачання будинку АДРЕСА_3 », «Исполнитєльной тєхнической документации по АДРЕСА_2 » та згідно «Пускової відомості № від 11 вересня 1996 року», абонентом являється ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 (а.с.108-111).
Згідно Акту №0800141245 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 06.11.2023 року вбачається, що власник (балансоутримувач об'єкта) за адресою: АДРЕСА_4 , є споживач: ОСОБА_4 (а.с.165).
Відповідно до листа Макарівської селищної ради від 27.09.2024 року за №03-23/2481 на запит ОСОБА_2 від 21.09.2024 щодо надання інформації по земельній ділянці з кадастровим номером 3222755101:01:010:0019, вбачається, що згідно генерального плану смт Макарів, який затверджений Рішенням від 14.11.2013 № 504-38-VI, земельна ділянка з кадастровим номером 3222755101:01:010:0019 не має обмеження по червоній лінії забудови. Площа даного обмеження становить 31 м2. Станом на 27.09.2024 інформація щодо погодження об'єктів підземних та наземних газопроводів у Макарівській селищній раді відсутня. Також зазначено, що всі робочі проекти та виконавчо-технічна документація на будівництво підземних та наземних газопроводів знаходиться в відповідних експлуатуючих організаціях (а.с.7).
Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено про те, що вирішення спірних питань між Скаржником та Товариством в частині визначення законності побудови газопроводів, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та демонтажу газопроводів може бути вирішено в судовому порядку (а.с.63-64).
Згідно листа ТОВ «ГАГОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» який надісланий у відповідь на звернення ОСОБА_2 зазначено, що останній не виступав в якості замовника будівництва вуличного розподільного газопроводу, прокладеного у АДРЕСА_1 , відповідно і не є власником цього газопроводу. Стосовно припинення газопостачання до будинку АДРЕСА_5 інформують, що даний будинок не забезпечений послугою приєднання до газорозподільної мережі. Особовий рахунок за цією адресою не оформлений (а.с.8).
Судом встановлено, що спірним питанням між ОСОБА_2 та Київською філією ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (далі - Товариство) є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3222755101:01:010:0019, а саме демонтаж газопроводів, що прокладені на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (далі - адреса № 1), право власності на яку позивач набув у 2020 році, та якими здійснюється газопостачання до будинку за адресою АДРЕСА_1 (далі - адреса № 2), відповідно до технічних умов та робочого проєкту виданих у 1988 році.
За інформацією, наданою Київською філією ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» листом від 24.10.2024 № КОФ/100.1.6.4-ВИХ-6043-24 (далі - Лист), у базі даних Товариства відсутній особовий рахунок за адресою № НОМЕР_1 , будинок не забезпечений послугою приєднання до газорозподільної мережі та відсутні будь-які договірні відносини з гр. ОСОБА_2 .
Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набуто вже після прокладання та здачі в експлуатацію спірного газопроводу, за допомогою якого здійснюється газопостачання за адресою № 2, а саме з 1988 року.
16.09.2024 гр. ОСОБА_2 звернувся до Макарівської дільниці Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із вимогою демонтажу підземних та наземних газопроводів на його ділянці.
Відповідно до інформації, зазначеної у Листі, в електронному документообігу Товариства відсутня заява від гр. ОСОБА_2 від 16.09.2024 про відключення газопостачання та демонтажу наземних/підземних газопроводів по АДРЕСА_5 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив в тому числі з недоведеності позивачем порушення його прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивач, обґрунтовуючи поданий до суду позов, зазначав, що прокладені у межах його земельної ділянки газопровід унеможливлює вільно користуватись його нерухомим майном.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч.1 ст.110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.
Згідно ст. 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.
Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Згідно ч.4 ст. 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 року N 192/96-ВР до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Відповідно до п.50 Розділу 4 Глави І-загальні положення Кодексу Газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» №2494 від 30.09.2015 (далі-Кодекс) охоронна зона об'єктів газорозподільної системи-територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
Разом з тим, сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах охоронної зони не тягне за собою вилучення її у власників, а є тільки підставою для її використання власником з обмеженням. Про правильність застосування даних норм, свідчить постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №175/5004/16-ц, провадження № 61-5084св18.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG, розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Згідно зі ст.37, 39, 40 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов'язаних з розподілом природного разу. Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором (НКРЕКП).
Згідно з п.3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Згідно Листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за інформацією, наданою Київською філією ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» листом від 24.10.2024 № КОФ/100.1.6.4-ВИХ-6043-24 (далі - Лист), у базі даних Товариства відсутній особовий рахунок за адресою АДРЕСА_1 , будинок не забезпечений послугою приєднання до газорозподільної мережі та відсутні будь-які договірні відносини з гр. ОСОБА_2 .
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не заперечував того факту, що до будинку позивача не підведено газ і останній не отримує послуги з постачання газу.
Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набуто вже після прокладання та здачі в експлуатацію спірного газопроводу, за допомогою якого здійснюється газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , а саме з 1988 року.
З огляду на зазначене та враховуючи, що стороною позивача не заперечується відсутність газопостачання до його будинку, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача припинити таку послугу. Посилання у апеляційні скарзі на робочий проект газозабезпечення житлового будинку минулим власником спірної земельної ділянки, апеляційним судом відхиляється оскільки, по-перше, наявність проекту не спростовує відсутність приєднання до газорозподільної мережі будинку позивача, а по-друге, апеляційний суд звертає увагу, що вказаний проект стосується газозабезпечення будинку № 64а , тоді як будинок ОСОБА_2 має № 64б .
Щодо демонтування газопроводу у межах земельної ділянки позивача апеляційний суд зазначає наступне.
Пунктом 4 глави 1 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року встановлено, що «у разі будівництва будь-яких будівель, споруд, доріг, мостів, інших об?єктів архітектури, що потребує перенесення об?єктів (складових) газорозподільної системи, роботи та супутні послуги, пов?язані з перенесенням об?єктів (складових) газорозподільної системи, забезпечуються Оператором ГРМ за рахунок коштів замовників будівництва.»
Виходячи із зазначеного всі роботи із перенесення газопроводу, а саме: проєктні, інженерно-технічні виконуються за рахунок замовника таких робіт, в даному випадку за рахунок позивача.
Доказів оплати позивачем надання таких послуг, а в подальшому їх невчинення відповідачами матеріали справи не містять.
Крім того, позивач у своєму позові не зазначає яким чином необхідно демонтувати газопровід, а саме куди саме має бути винесений газопровід, на яку саме ділянку, не аналізуючи також чи мається технічна можливість для такого перенесення, адже цей газопровід є частиною цілої газової мережі.
Так, згідно до Акту № 0800141245 від 06.11.2023 року сусідній до позивача будинок (№64/А) підключений до газопостачання, а власник цього будинку ( ОСОБА_4 ) є споживачем послуг.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та користувачів, дотримуватись правил добросусідства.
Згідно п.п. «б», «г», «е» ч. 1ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про визнання протиправними дії Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» не доведена належними та допустимими доказами, адже позивачем не надано на підтверджено своїх доказів вчинення з їх сторони протиправних дій відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП.
Не доведено також позивачем, що газопровід прокладено через його земельну ділянку без згоди її попереднього власника чи користувача. Навпаки позивач в апеляційній скарзі зазначає, що попереднім власником замовлявся проект та будівництво газопроводу, який на даний час позивач просить демонтувати. Тобто не встановлено неправомірних дій ні щодо будівництва такого газо-проводу, ні щодо безпідставної відмови в демонтажу та перенесенні таких комунікацій.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем порушення його прав відповідачем, до якого він позивається. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова