Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/12629/2025
м. Київ Справа № 761/27434/24
23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк «України», про захист честі, гідності та ділової репутації,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк «України», про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що листом ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова , копія якого надіслана також до Департаменту фінансового моніторингу НБУ, повідомлено Банки України, що фізична особа ОСОБА_1 може бути пов'язана з підозрою в легалізації (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з інших незаконних фінансових операцій. Листом від 29.06.2023 року за №100.40/712-24/30708, філія - ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк «України» повідомило ОСОБА_1 про встановлення неприйнятного високого рівня ризику та, на підставі абз.3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню та розповсюдженню зброї масового знищення», прийняло рішення про відмову від підтримання ділових відносин.
Сторона позивача звернулась до ГУ ДПС у м. Києві з адвокатським запитом від 27.07.2023 року в якому просила надати документи, що стали підставою для внесення фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) до переліку осіб, які можуть бути пов'язаними з підозрою в легалізації (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з інших незаконних фінансових операцій.
Листом № 67959/6/26-15-08-02-07 від 23.08.2023 року ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача, що внесення фізичних осіб до переліку осіб, що можуть бути пов'язаними з підозрою в легалізації (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з інших незаконних фінансових операцій не належить до компетенції ГУ ДПС у м. Києві, у зв'язку з чим надати запитувану інформацію не є можливим.
В подальшому, стороною позивача було повторно направлено ряд запитів на адресу ГУ ДПС України у м. Києві, в яких було запропоновано надати інформацію та, відповідно, належним чином посвідчені документи, які стали підставою для інформування Банків України та Департаменту фінансового моніторингу НБУ про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємств, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з інших незаконних фінансових операцій. Листами від 18.09.2023року, від 20.09.2023 року, від 26.09.2023 року, від 02.10.2023 року було відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на неправильно оформлений ордер.
Листами від 09.10.2023 року №94477/6/26-15-08-02-07 та від 07.11.2023 року №1031116/6/26-15-08-02-07, ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача, що на підставі підпункту 191.1.35. пункту 191.1 статті 191 ПК України, наказу ДПС України від 02.09.2020 року № 466 «Про затвердження Форми висновку аналітичного дослідження та Методичних рекомендацій щодо проведення аналітичного дослідження з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або іншим правопорушенням» (далі - Наказ № 466), фахівцями Управління запобігання фінансовим операціям, пов'язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві складено висновок аналітичного дослідження від 12.09.2022 року за № 72/26-15-08-01-20/42693533 фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ «Делфорт» (код за ЄДРПОУ 42693533) за період 01.07.2019 року по 30.11.2020року, в якому зазначено, що посадовою особою Товариства є гр. ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ). Висновок аналітичного дослідження від 12.09.2022 року за № 72/26-15-08- 01-20/42693533 направлено до Київської міської прокуратури листом від 14.09.2022 року за № 21211/5/26-15-08-01-04 для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Позивач зазначав, що з 16.06.2020 року він не має жодного відношення до Товариства «ДЕЛФОРТ». Рішенням учасників ТОВ «Делфорт» (код за ЄДРПОУ 42693533) від 16.06.2020 року його звільнено з посади директора товариства та призначено директором товариства ОСОБА_3 . Крім того, даним рішенням змінено місцезнаходження товариства, змінено види економічної діяльності товариства згідно КВЕД. Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 100% частки статутного капіталу ТОВ «Делфорт», а 17.06.2020 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про вказану юридичну особу.
Таким чином, з 16.06.2020року він не здійснює господарське управління ТОВ «Делфорт» та не здійснює бухгалтерського обслуговування вказаного підприємства. Під час створення та реєстрації ТОВ «ДЕЛФОРТ»бухгалтером даного товариства було вказано ОСОБА_1 , однак, як вбачається з Інтернет ресурсу «Опендатабот», підприємство неодноразово в подальшому змінювало власника. По причинам, які не залежать від волі ОСОБА_1 , подальшим керівництвом товариства в інформаційні ресурси ГУ ДПС України у м. Києві не було внесено відповідні зміни щодо бухгалтера товариства, оскільки ОСОБА_1 не здійснює бухгалтерське обслуговування ТОВ «Делфорт» з моменту його продажу пану ОСОБА_3 .
В подальшому стороною позивача неодноразово направлялися адвокатські запити на адресу Київської міської прокуратури, в яких пропонувалося надати засвідчену копію висновку аналітичного дослідження вiд 12.09.2022 року за №72126-15-08- 01- 20/42693533
Листом від 04.12.2023 року за № 11-2416ВИХ-23Київська міська прокуратура повідомила позивача про те, що вказаний висновок аналітичного дослідження долучено до матеріалів кримінального провадження №42022100000000519 від 11.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, серед іншого зазначено, що надання копій матеріалів досудового розслідування іншим особам не передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством.
31.01.2024 року сторона позивача звернулась до Київської міської прокуратури з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42022100000000519 від 11.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209 КК України, ч.1 ст.366 КК України з посиланням на ч. 1 ст. 221 КПК України. Однак, дане клопотання Київською міською прокуратурою було залишено поза увагою.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2024 року зобов'язано уповноваженого прокурора Київської міської прокуратури розглянути, у відповідності до вимог ст.ст. 220, 221 КПК України, клопотання від 31.01.2024 року адвоката Овчіннікова А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про надання матеріалів досудового розслідування на ознайомлення, в рамках кримінального провадження №42022100000000519 від 11.10.2022, про що повідомити адвоката.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2024 року зобов'язано уповноважену особу Київської міської прокуратури розглянути клопотання адвоката Овчіннікова А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42022100000000519, саме в частині, що стосується діяльності ТОВ «Делфорт» (код ЄДРПОУ 42693533), відповідно до ст. 220 КПК України, та прийняти вмотивоване рішення.
Дані ухвали направлені на адресу Київської міської прокуратури, однак, виконані не були, у зв'язку з чим сторона позивача вимушена була звертатися до суду з клопотанням про витребування даного висновку з Київської міської прокуратури.
Позивач вказував, що у зв'язку з наявністю листа ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, який направлено до департаменту фінансового моніторингу НБУ та Банкам України, та містить неправдиву інформацію, він позбавлений можливості користуватися банківськими послугами, а з незрозумілих причин, не маючи конкретних фактів, ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку, що ОСОБА_1 може бути пов'язаним з підозрою в легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або з інших незаконних фінансових операцій, що є таким, що не відповідає дійсності, а даний лист дискредитує ділову репутацію позивача та принижує його честь та гідность.
У зв'язку з направленням листа ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, зокрема, до Банків України, комерційні банківські установи відмовляються від співпраці з ним, ОСОБА_1 , з посиланням на вказаний лист. Він не може відкривати, як особисті, так і комерційні банківські рахунки, що у свою чергу негативно впливає на його повсякденне життя та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
Факт поширення інформації відносно нього підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023року.
Позивач вважав, що в діях відповідача наявні всі, передбачені чинним законодавством, елементи юридичного складу правопорушення, яке є підставою для спростування поширення відповідачем недостовірної та негативної інформації щодо нього.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд:
1) визнати інформацію, поширену у листі Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова наступного змісту: «Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємствами, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями» - недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві направити лист на адреси Департаменту фінансового моніторингу НБУ, та Банків України з повідомленням наступного змісту: Інформація, поширена у листі ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова наступного змісту: "Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємствами, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями" є недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) таким же самим шрифтом та розміром шрифту протягом трьох днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року до участі у розгляді справи залучено АТ «Державний ощадний банк України», як третю особу без самостійних вимог, та виключено зі складу третю особу: філію ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк «України», про захист честі, гідності та ділової репутації, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Овчінніков Антон Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.
Зазначає, що факт поширення інформації відносно позивача підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк «України», про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що висновки аналітичного дослідження можуть бути переглянуті з урахуванням нових обставин та/або документів.
30 березня 2025 року позивач звернувся на адресу ГУ ДПС у м. Києві із заявою про перегляд висновку аналітичного дослідження від 12.09.2022 за № 72/26-15-0801-20/42693533. Листом від 18.04.2025 року № 3821/с/26-15-08-09 ГУ ДПС у м. Києві відповіло серед іншого, що станом на дату надання відповіді будь-яка інша інформація, що стосується матеріалів висновку аналітичного дослідження від 12.09.2022 року за № 72/26-15-08-0120/42693533 від Київської міської прокуратури до ГУ ДПС у м. Києві не надходила.
Крім того, під час розгляду справи представником відповідача зазначено, що лист від 24.02.2023 року за №12672/6/26-15-08-02-07 містить рекомендаційний характер, а комерційні установи, в свою чергу, самостійно приймають рішення про припинення/ продовження ділових стосунків з клієнтом.
Разом з тим, як зазначено АТ «Державний ощадний банк України» у своїх поясненнях, та представником банку під час надання пояснень у судовому засіданні, на підставі положень законодавства та з урахуванням інформації, отриманої від ГУ ДПС у м. Києві, банк зобов'язаний був 29.06.2023 року встановити клієнту ОСОБА_1 неприйнятно високий ризик ділових відносин та відмовити у підтриманні ділових відносин, про що останнього повідомлено листом №100.40/712-24/30708 від 29.06.2023 року.
Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено представником відповідача, що висновком аналітичного дослідження від 12.09.2022 року за № 72/26-1508-01-20/42693533 фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ «Делфорт» (код за ЄДРПОУ 42693533) за період 01.07.2019 року по 30.11.2020 року не встановлено жодних протиправних дій, які могли бути вчинені позивачем, даним висновком лише зазначено, що посадовою особою вказаного товариства є гр. ОСОБА_1 .
Таким чином, сторона позивача вважає, що ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які б давали підстави стверджувати, що він причетний до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до інформаційних ресурсів ГУ ДПС у м. Києві за період з 11.12.2018 року по теперішній час ОСОБА_1 є бухгалтером ТОВ «Делфорт» (код за ЄДРПОУ 42693533), сторона позивача зазначає, що рішенням учасників ТОВ «Делфорт» від 16.06.2020 року (код за ЄДРПОУ 42693533) звільнено з посади директора товариства ОСОБА_1 та призначено директором ОСОБА_3 . Крім того, даним рішенням змінено місцезнаходження Товариства, змінено види економічної діяльності Товариства згідно КВЕД.
Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 100% частки статутного капіталу ТОВ «Делфорт», а 17.06.2020 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про вказану юридичну особу.
Таким чином, з 16.06.2020року позивач не має жодного відношення до товариства, не здійснює господарське управлінням товариством, та не здійснює бухгалтерського обслуговування ТОВ «Делфорт».
По причинам, які не залежать від волі ОСОБА_1 , подальшим керівництвом ТОВ «Делфорт» в інформаційні ресурси ГУ ДПС України у м. Києві не було внесено відповідні зміни щодо бухгалтера підприємства.
Беручи до уваги, що актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Делфорт» від 16.06.2020рокуОСОБА_1 передав ОСОБА_3 100% частки статутного капіталу вказаного товариства, а 17.06.2020 року проведено державну реєстрацію змін до відомостей про вказану юридичну особу, то саме ОСОБА_3 , на переконання сторони позивача, мав подати зміни до облікових даних платників податків ТОВ «Делфорт», а саме: подати заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києв - Чорна Валерія Володимирівна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що посадові особи контролюючого органу, надсилаючи до Київської міської прокуратури листом від 14.09.2022 року №21211/5/26-15-08-01-04 висновок аналітичного дослідження від 12.09.2022 року №72/26-15-08-01-20/42693533, та на адресу банків України та Департаменту фінансового моніторингу НБУ лист від 24.02.2023 року за №12672/6/26-15-08-02-07 за результатами зібраної інформації, діяли на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
З урахуванням вимог наказу ДПС України від 02.09.2020 року №466 (із змінами та доповненнями), Управлінням запобігання фінансовим операціям, пов'язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві проведено аналітичне дослідження фінансової та господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Делфорт» (ЄДРПОУ 42693533) за результатами розгляду якого, внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42022100000000519 від 11.10.2022 року.
За результатами зібраної інформації, діючи на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України контролюючим органом було встановлено, що посадові особи ТОВ «Делфорт» в період з 11.03.2022 по 31.07.2022 здійснили операції по вивезенню (експорту) зернової культури (зерно ріпака), зерно сої (соєві боби подрібнені та не подрібнені), олії рослинної соняшникової сирої рафінованої, призначеної для споживання, на загальну суму 19 669 524,01 грн.
Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Делфорт» за період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року придбання сільськогосподарської продукції для подальшого експорту за межі території України не встановлено.
Виходячи з вищезазначеного, операції з вивезення (експорту) Товариством з обмеженою відповідальністю «Делфорт» в період 11.03.2022 року по 31.07.2022рокусільськогосподарської продукції на загальну суму 19 669 524,01 грн. здійснювались поза податковим обліком та мають ознаки ухилення від сплати податків, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Головним бухгалтером ТОВ «Делфорт» є ОСОБА_1 , який є засновником/директором/бухгалтером на 582 підприємствах.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів недостовірності інформації про те, що ОСОБА_1 є бухгалтером ТОВ «Делфорт», оскільки в наданих позивачем копії рішення учасника товариства від 16.06.2020 року та копії акту приймання-передачі частки в статутному капіталі вказаного товариства, - така інформація не вказана.
Також, самим представником позивача було надано відповідь Головного управління ДПС у м. Києві від 06.12.2023 року №110460/6/26-15-55-0103, в якій зазначено, що: «згідно інформаційних ресурсів Головного управління ДПС у м. Києві за період з 11.12.2018 року по теперішній час ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є бухгалтером ТОВ «Делфорт» (податковий номер 42693533)».
Отже, твердження позивача, щоз 16.06.2020 року вінне має жодного відношення до ТОВ «Делфорт», не здійснює господарське управлінням товариством та не здійснює бухгалтерського обслуговування товариства спростовуються листом Головного управління ДПС у м. Києві від 06.12.2023 року №110460/6/26-15-55-01-03.
Крім того, позивач у своїй апеляційній скарзі невірно застосовує норми процесуального права і висновок аналітичного дослідження від 12.09.2022 року №72/26-15-08-01-20/42693533 не має відношення до даної справи.
Сторона відповідача вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи №761/27434/24 було всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно досліджено обставини даної справи, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано переконливих, належних та допустимих доказів на підтвердження, як існування порушення його честі, гідності та дискредитації ділової репутації, так і причинного зв'язку між діями контролюючого органу Головного управління ДПС у м. Києві
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи у справі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк «України» - Солдатенко Андрій Михайлович просить суд ухвалити законне, обґрунтоване рішення, відповідно до норм чинного законодавства України.
Зазначає, що АТ «Ощадбанк» на підставі положень законодавства з питань фінансового моніторингу, здійснюючи свої функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням інформації, отриманої від ГУ ДПС у м. Києві та, враховуючи неможливість мінімізувати виявлені ризики, визначило такі ризики, як неприйнятно високі та, відповідно, відмовилось від підтримання ділових відносин з позивачем.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Овчінніков Антон Анатолійович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задвольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києв - Чорна Валерія Володимирівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник третьої особи у справі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк «України» - Солдатенко Андрій Михайлович в судовому засіданні просив суд ухвалити у справі законне та обгрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що листом ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова, копія якого надіслана Банкам України та Департаменту фінансового моніторингу НБУ, з урахуванням наказу ДПС України від 02.09.2020 року №466 (зі змінами і доповненнями) Управлінням запобігання фінансовим операціям, пов'язаним із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві зазначено про проведення аналітичного дослідження фінансової та господарської діяльності ТОВ «Делфорт» (код ЄДРПОУ 42693533) за результатами розгляду якого внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування №42022100000000519 від 11.10.2022 року.
Серед іншого, в листі зазначено, що посадові особи ТОВ «Делфорт» в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року здійснювали операції по вивезенню (експорту) зернової продукції - зерно ріпака, зерно сої, олія рослинна соняшникова сира рафінована, призначена для споживання на загальну суму 19 669 524,01 грн.
Вказано, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Делфорт» було встановлено операції з вивезення (експорту) ТОВ «Делфорт» у період в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року, придбання сільськогосподарської продукції для подальшого експорту за межі території України не встановлено.
В листі зазначено що, виходячи з вищенаведеного, операції з вивезення (експорту) ТОВ «Делфорт» в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року сільськогосподарської продукції на загальну суму 19 669 524,01 грн здійснювались поза податковим обліком та мають ознаки ухилення від сплати податків, легалізація (відмивання) сільгосппродукції на вищевказану суму здійснювалось поза податковим обліком та має ознаки ухилення від сплати податків, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
При цьому, головним бухгалтером ТОВ «Делфорт» є ОСОБА_1 , який є засновником/директором/бухгалтером на 582 підприємствах.
У листі окремо зазначено, і саме це оскаржується позивачем, що, керуючись ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ГУ ДПС у м. Києві інформує банки України та Департамент фінансового моніторингу НБУ про здійснення ОСОБА_1 та підприємствами, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями.
В листі також міститься прохання вжити заходів, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Постанови Правління НБУ №65 від 19.05.2020 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» відносно фізичної особи ОСОБА_1 та тих підприємств, де він є засновником, директором, бухгалтером.
До вказаного листа в додатках міститься таблиця із інформацією про ОСОБА_1 , як керівника ряду підприємств та організацій (а.с. 99-115).
Своїм листом від 29.06.2023 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - ГУ по м. Києву та Київській області повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин з ним у зв'язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику. В листі також міститься прохання протягом 5 робочих днів з дня отримання листа звернутись до відділення Банку для закриття рахунків (а.с. 33).
У відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 09.10.2023 року на адвокатський запит повідомлено, що висновок аналітичного дослідження від 12.09.2022 року направлено до Київської міської прокуратури листом від 14.09.2022 року для прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с.44).
Листом Київської міської прокуратури від 04.12.2023 року повідомлено, що вказаний висновок аналітичного дослідження долучено до матеріалів кримінального провадження №42022100000000519 від 11.10.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.1 ст. 366 КК України (а.с.54).
В даному випадку позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує його гідність, честь та ділову репутацію наступну інформацію, викладену в листі Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова : «Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємствами, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа Акціонерне товариство «Державний ощадний банк «України», про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції посилався на те, що доводи позивач не підтверджені належними та допустими доказами. Дії посадових осіб відповідача щодо направлення листа Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова , здійснені в межах їх повноважень та з дотриманням вимог закону.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві направити лист на адреси Департаменту фінансового моніторингу НБУ, та Банків України з повідомленням наступного змісту: Інформація поширена у листі ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова наступного змісту: "Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємств де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями" є недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року, відповідає.
Стаття 28 Конституції України гарантує кожній особі право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім'ї.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
В близьких за змістом правовідносинах, Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) зазначено, що у разі, якщо особа звертається до юридичної особи із зверненням про проведення перевірки певних обставин і в якому міститься та чи інша інформація, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого Законом України «Про звернення громадян», а не поширення недостовірної інформації.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 638/9228/18 (провадження № 61-4597св20) вказано, що звернення особи до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 501/3208/19 (провадження № 61-7771св21).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).
Суб'єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що зі змісту листа ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова, копія якого надіслана Банкам України та Департаменту фінансового моніторингу НБУ, з урахуванням наказу ДПС України від 02.09.2020 року №466 (зі змінами і доповненнями) Управлінням запобігання фінансовим операціям, пов'язаним із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві зазначено про проведення аналітичного дослідження фінансової та господарської діяльності ТОВ «Делфорт» (код ЄДРПОУ 42693533) за результатами розгляду якого внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування №42022100000000519 від 11.10.2022 року.
Серед іншого, в листі зазначено, що посадові особи ТОВ «Делфорт» в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року здійснювали операції по вивезенню (експорту) зернової продукції: зерно ріпака, зерно сої, олія рослинна соняшникова сира рафінована, призначена для споживання, на загальну суму 19 669 524,01 грн.
Вказано, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Делфорт» було встановлено операції з вивезення (експорту) ТОВ «Делфорт» у період в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року, придбання сільськогосподарської продукції для подальшого експорту за межі території України не встановлено.
В листі зазначено що, виходячи з вищенаведеного, операції з вивезення (експорту) ТОВ «Делфорт» в період з в період з 11.03.2022 року по 31.07.2022 року сільськогосподарської продукції на загальну суму 19 669 524,01 грн здійснювались поза податковим обліком та мають ознаки ухилення від сплати податків, легалізація (відмивання) сільгосппродукції на вищевказану суму здійснювались поза податковим обліком та мають ознаки ухилення від сплати податків, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
При цьому, головним бухгалтером ТОВ «Делфорт» є ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), який є засновником/директором/бухгалтером на 582 підприємствах.
У листі окремо зазначено, і саме це оскаржується позивачем, що «Керуючись ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ГУ ДПС у м. Києві інформує банки України та Департамент фінансового моніторингу НБУ про здійснення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємствами, де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями.
Також в листі міститься прохання вжити заходів, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення» та Постанови Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 року «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» відносно фізичної особи ОСОБА_1 та тих підприємств, де він є засновником, директором, бухгалтером.
До вказаного листа в додатках надана таблиця із інформацією про ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), як керівника ряду підприємств та організацій (а.с. 99-115).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, з метою виконання приписів ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у вказаному листі поінформував банки України та Департамент фінансового моніторингу НБУ про здійснення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), на думку посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві, незаконних дій, які можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що ГУ ДПС у м. Києві реалізувало своє право на звернення, визначене ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що не можна вважати поширенням недостовірної інформації.
Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням недостовірної інформації, як обов'язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що зазначена відповідачем у листі №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року інформація цілеспрямовано направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
Також, колегія суддів зазначає, що використання ГУ ДПС у м. Києві у листі №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 слів «можуть бути пов'язані з підозрою» свідчить про те, що посадові особи відповідача, виконуючи свої посадові обов'язки та вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» інформували компетентні органи (прокуратуру, банки,Департамент фінансового моніторингу НБУ) про можливі фінансові порушення (ризики), аби звернути увагу на питання, яке має суспільний інтерес, а не констатують факти.
Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, що інфрмація, вказана ГУ ДПС у м. Києві у листі №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року є недостовірною, принижує честь, гідність позивача та має негативний вплив на його ділову репутацію, як і відсутні докази неправомірності дій відповідача в межах здійснення повноважень його посадових осіб під час складання та направлення вказаного листа.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт поширення відповідачем недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, як і не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що викладена в листі інфоромація принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку із їх недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновком аналітичного дослідження від 12.09.2022 року за № 72/26-1508-01-20/42693533 фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ «Дефорт» (код за ЄДРПОУ 42693533) за період 01.07.2019 року по 30.11.2020 року не встановлено жодних протиправних дій, які могли бути вчинені позивачем, що в даному висновку лише зазначено, що посадовою особою товариства є гр. ОСОБА_1 , правильності висновків суду першої інстанції не спростовують , з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 самостійно обрав спосіб захисту цивільного права чи інтересу, а саме: 1) визнати інформацію, поширену у листі Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова наступного змісту: «Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємств де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями» - недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві направити лист на адреси департаменту фінансово моніторингу НБУ, та Банків України з повідомленням наступного змісту: інформація поширена у листі ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, за підписом в.о. начальника М. Ніконова наступного змісту: "Керуючись ст.16 Закону інформуємо вас про здійснення фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та підприємств де він є засновником, директором, бухгалтером, операцій, що можуть бути пов'язані з підозрою в легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними фінансовими операціями" є недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .) таким же самим шрифтом та розміром шрифту протягом трьох днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Поряд з цим, предметом позовуОСОБА_1 не є питання достовірності/недостовірності інформації, зазначеної у висновку аналітичного дослідження ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2022 року за № 72/26-15-08- 01- 20/42693533. Крім того, лист ГУ ДПС України у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року не містить жодного покликання саме на номер № 72/26-15-08-01-20/42693533 аналітичного дослідження ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2022 року.
А відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких позивачем не заявлено жодних позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 16.06.2020 року позивач не має жодного відношення до ТОВ «Делфорт», не здійснює господарське управлінням вказаним товариством, та не здійснює бухгалтерського обслуговування підприємства, проте по причинам які не залежать від волі ОСОБА_1 , подальшим керівництвом ТОВ «Делфорт» в інформаційні ресурси ГУ ДПС України у м. Києві не було внесено відповідні зміни щодо бухгалтера підприємства, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, враховуючи вказані норми процесуального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами того факту, що він не є бухгалтером ТОВ «Делфорт».
Позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неможливості з 16.06.2020 року звернутися до відповідача з запитом на отримання інформації з інформаційних ресурсів ГУ ДПС України у м. Києві щодо виключення/невиключення інформації відносно ОСОБА_1 , як бухгалтера ТОВ «Делфорт».
Як і не надано жодного доказу звернення з запитами до нового керівництва ТОВ «Делфорт» про отримання інформації щодо звернення товариства до ГУ ДПС України у м. Києві з запитом на внесення змін до інформаційних ресурсів щодо виключення інформації відносно ОСОБА_1 , як бухгалтера ТОВ «Делфорт».
Не надано позивачем і судового рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено, що з 16.06.2020 року він не здійснює бухгалтерського обслуговування ТОВ «Делфорт».
Доводи апеляційної скарги про те, що факт поширення інформації відносно позивача підтверджується змістом листа ГУ ДПС у м. Києві №12672/6/26-15-08-02-07 від 24.02.2023 року, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту викладеної відповідачем в листі інформації вбачається, що відповідач, здійснюючи свої повноваження, передбачені Податковим Кодексом України, інформує компетентні органи (суб?єктів первинного фінансового моніторингу) про здійснення фізичною особаою ОСОБА_1 операцій, що «можуть бути пов'язані з підозрою» в легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та або з іншими незаконними фінансовими операціями та просить вжити заходи, передбачені Законом. Вказаний лист містить інформацію негативного характеру щодо особи позивача.
Поряд з цим, відповідно до положень ч.ч. 1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України предметом судового захистує особисті немайнові права особи внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником позивача ОСОБА_1 адвокатомОвчінніковим Антоном Анатолійовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича залишити без задоволення
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: