03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2685/2025
26 березня 2025 року м. Київ
Справа № 369/683/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С.,
у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей,
встановив:
У січні 2024 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з лютого 2013 року по березень 2023 року. У період шлюбу у ОСОБА_4 народилося троє дітей: син ОСОБА_5 2015 року народження, син ОСОБА_6 , 2018 року народження, та донька ОСОБА_7 2020 року народження. При цьому ОСОБА_1 є біологічним батьком лише старшого сина - ОСОБА_5 , 2015 року народження.
ОСОБА_4 вказувала на те, що шлюб з ОСОБА_1 з 2017 року існував формально, шлюбні відносини між ними були припинені задовго до юридичного оформлення розірвання шлюбу. У зв'язку із тим, що на дату народження двох молодших дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, тому батьком дітей записаний відповідач ОСОБА_1 .
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з дітьми спільно проживають в Іспанії. І лише 28 березня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалено рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , позивач повідомила ОСОБА_3 , що він є біологічним батьком двох її молодший дітей, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . З метою підтвердження вказаних обставин, а також зібрання належних доказів для звернення до суду, ОСОБА_3 звернувся за місцем свого проживання (Іспанія) у діагностичний центр та провів генетичні тести на батьківство. І лише після отримання відповідних висновків, вони достовірно дізнались, хто є біологічним батьком дітей.
Тому позивачі просили суд:
- визнати ОСОБА_3 батьком дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; виключити з актових записів про народження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відомості про батька « ОСОБА_1 »;
- внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , де в графі відомості про батька вказати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, змінивши прізвище, ім'я та по батькові дітей з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 »; з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 »;
- зобов'язати Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_9 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , змінивши прізвище, ім'я та по батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 »; та до актового запису про народження ОСОБА_10 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , змінивши прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 ».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_3 , батьком дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виключено з актового запису № 37 від 19 лютого 2018 року, складеного Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ОСОБА_9 , відомості про батька « ОСОБА_1 ».
Внесено зміни до актового запису № 37 від 19 лютого 2018 року складеного Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ОСОБА_9 , де в графі відомості про батька ОСОБА_3 , громадянин України, змінивши прізвище, ім'я та по батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 ».
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виключено з актового запису № 212 від 30 липня 2020 року, складеного Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ОСОБА_10 , відомості про батька « ОСОБА_1 ».
Внесено зміни до актового запису № 212 від 30 липня 2020 року складеного Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ОСОБА_10 , де в графі відомості про батька вказати ОСОБА_3 , змінивши прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 ».
Зобов'язано Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_9 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , змінивши прізвище, ім'я та по батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 »; та до актового запису про народження ОСОБА_10 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , змінивши прізвище та по батькові дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 ».
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачами було пропущено строк позовної давності в цій категорії справ. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 129 СК України до вимог про визнання батьківства, застосовується позовна давність в один рік, яка починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. За обставинами справи позивачам було відомо з 2017 року, хто являється біологічним батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно з 2019 року - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом із тим, розуміючи, що строк позовної давності в межах даної справи пропущено, позивачі зазначають, що лише 03 листопада 2023 року після проведення генетичних тестів на батьківство дізналися про те, що саме позивач ОСОБА_3 являється біологічним батьком двох молодших дітей відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . При цьому позивачка ОСОБА_4 взагалі жодним чином не обґрунтовує обставину пропущення нею строку позовної давності у зв'язку із зверненням до суду з указаним позовом.
Відповідач зазначає, що в 2021 році виявив в телефоні ОСОБА_4 переписку з ОСОБА_3 , яка підтверджує, що позивачі достеменно знали про біологічне батьківство як мінімум з 2021 року.
Відтак, суд першої інстанції не дослідив обставин звернення до суду з цим позовом з пропуском позовної давності, пославшись лише на дату проведення генетичних тестів на батьківство, не перевірив доводи відповідача щодо обізнаності позивачів про походження дітей від ОСОБА_3 до проведення тесту та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що доводи відповідача щодо пропущення строків позовної давності не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи підтверджують, що позивачі достеменно дізналися про те, що ОСОБА_3 є батьком дітей 03 листопада 2023 року, після отримання результатів генетичних тестів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що ним не пропущена позовна давність. Результати тесту на батьківство не були оскаржені відповідачем в судовому порядку.
Крім того, твердження відповідача про наявність в матеріалах справи доказів про обізнаність ОСОБА_3 про батьківство, а саме листування з ОСОБА_4 , є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21 зазначені електронні файли не можуть бути доказами в розумінні ЦПК України.
Додатково зазначає, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивачі очікують понести в апеляційній інстанції складає 14 000 - 22 000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала дві однакові за змістом відповіді на відзив, в яких зазначає, що посилання представника позивачів на правові висновки щодо невідповідності доказів, а саме листування без електронного підпису та обов'язкового проведення судово-біологічної експертизи для з'ясування факту батьківства є недоречними. Крім того вказує, що молекулярно-генетична експертиза виконана центром «Кальдерон» не містить відомостей про те, чи обізнаний експерт про кримінальну відповідальність та чи має кваліфікацію судового експерта, а тому не може бути належним та допустимим доказом.
Щодо суми судових витрат, які будуть понесені в суді апеляційної інстанції вказує, що заява представника позивачів не містила вимогу про стягнення таких витрат, а вимогу про стягнення витрат не було заявлено, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача.
У запереченні на відповідь на відзив представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 вважає твердження представника відповідача такими, які не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується висновками генетичних тестів на батьківство діагностичного центру «Кальдерон», Іспанія, № № НОМЕР_1 , НОМЕР_1 від 03 листопада 2023 року.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, жодного доказу на спростування батьківства ОСОБА_3 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надав.
Судом також встановлено, що позивачі не були обізнані про біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до листопада 2023 року. Ця обставина була підтверджена генетичними тестами від 03 листопада 2023 року, отже, в даному випадку строк позовної давності позивачами не порушено, оскільки з позовом до суду останні звернулися 16 січня 2024 року. Враховуючи викладене, суд не прийняв до уваги твердження відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з вимогою про визнання батьківства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 14 лютого 2013 року, зареєстрованому у Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 23.
У січні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалось, сторони мають різні погляди на життя, спільного господарства не ведуть, фактично шлюбні стосунки припинені.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2023 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - розірвано (справа № 369/478/23).
У період зареєстрованого шлюбу у ОСОБА_4 народилося троє дітей: син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження, в яких у графі «мати» записана ОСОБА_4 , а в графі «батько» - ОСОБА_1 .
Згідно генетичних тестів на батьківство Діагностичного центру «Кальдерон», Іспанія, № 1046064, 1046063 від 03 листопада 2023 року, проведених на замовлення ОСОБА_3 , ймовірність того, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_15 та ОСОБА_16 складає 99,99%.
Так, згідно з генетичним тестом на батьківство Діагностичного центру «Кальдерон», Іспанія, №1046064 від 03.11.2023 року на встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_15 , зразок ОСОБА_17 дійсно збігається із зразком ОСОБА_3 , це свідчить про те, що генетична структура ОСОБА_3 сумісна з тим, що він є батьком ОСОБА_17 . Статичний аналіз збігу з використанням частот алелів, отриманих у репрезентативному дослідженні популяції, дає індекс ймовірності батьківства (W): W = 99,99%, що за передбаченням Гуммеля є практично доведеним батьківством. Генетичний тест проведено шляхом отримання ДНК із біологічних зразків шляхом протеолітичного розщеплення та подальшого очищення за допомогою автоматичного екстрактора ДНК MagPurix від Zinexts Life Sciences.
Генетичний тест з перекладом з англійської та іспанської мови на українську мову перекладачем ОСОБА_18 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом КМНО Биковим В.О., зареєстровано в реєстрі за №8224 від 08.12.2023 року, наявний в оригіналі в матеріалах справи.
Згідно генетичного тесту на батьківство Діагностичного центру «Кальдерон», Іспанія, №1046063 від 03.11.2023 року на встановлення батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_16 , зразок ОСОБА_19 дійсно збігається із зразком ОСОБА_3 , це свідчить про те, що генетична структура ОСОБА_3 сумісна з тим, що він є батьком ОСОБА_19 . Статичний аналіз збігу з використанням частот алелів, отриманих у репрезентативному дослідженні популяції, дає індекс ймовірності батьківства (W): W = 99,99%, що за передбаченням Гуммеля є практично доведеним батьківством. Генетичний тест проведено шляхом отримання ДНК із біологічних зразків шляхом протеолітичного розщеплення та подальшого очищення за допомогою автоматичного екстрактора ДНК MagPurix від Zinexts Life Sciences.
Генетичний тест з перекладом з англійської та іспанської мови на українську мову перекладачем ОСОБА_18 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом КМНО Биковим В.О., зареєстровано в реєстрі за №8225 від 08.12.2023 року, наявний в оригіналі в матеріалах справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.7 Конвенції про права дитини - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина 1 статті 121 СК України).
Відповідно до ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Тлумачення норм СК України свідчить, що законодавець передбачив різні підстави для пред'явлення позовної вимоги про визнання батьківства, відповідно до статті 128 СК України та статті 129 СК України.
Так, у статті 128 СК України регулюється випадок, за яким запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Саме в такому разі особа, яка вважає себе батьком дитини, може подати до суду позовну заяву про визнання свого батьківства. При цьому, з врахуванням змісту частини першої статті 20 СК України та статті 128 СК України, позовна вимога про визнання батьківства згідно зі статтею 128 СК України виключена законодавцем із сфери дії позовної давності.
Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини
Статтею 129 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Отже, частина перша статті 129 СК України стосується ситуації, за якої оспорити батьківство може чоловік, який вважає себе батьком дитини, а батьком дитини записаний інший чоловік.
Тобто, позивачем є чоловік, який вважає себе батьком дитини, а відповідачем - чоловік, який записаний батьком дитини.
Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком.
До позовної вимоги про визнання батьківства, згідно з частиною першою статті 129 СК України, застосовується позовна давність в один рік.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Таким чином, і національним, і міжнародним законодавством передбачено певні обов'язки батьків щодо дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, інших осіб.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Відповідно до висновку ЄСПЛ у рішенні від 22 березня 2012 року «Каутзор проти Німеччини», стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками , незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства, мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що: «експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо».
Отже, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується висновками генетичних тестів на батьківство Діагностичного центру «Кальдерон», Іспанія, № 1046064, НОМЕР_2 від 03 листопада 2023 року на замовлення ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки експертизи не є належним доказом у даній справі, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку позивачами надано не висновок експерта, складений у порядку, передбаченому ст. 102 ЦПК України, за замовленням учасника справи, а надано генетичний тест на батьківство, проведений іноземним Діагностичним центром «Кальдерон» ( Іспанія), висновок якого в установленому законом порядку перекладено на українську мову.
Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про проведення судової експертизи для усунення недоліків, які, на його думку, були допущені при проведенні тесту.
Сумнівів у правильності висновків генотипоскопічних досліджень не встановлено, відповідач не довів, що висновки є недостатньо обґрунтованим чи суперечать іншим матеріалам справи.
Негативних наслідків для дітей у випадку визнання позивача ОСОБА_3 їх батьком судом не встановлено, оскільки з 2023 року ОСОБА_4 з дітьми ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 проживають спільно з ОСОБА_3 .
Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність задоволення вимоги про визнання батьківства, а також похідних вимог про внесення змін до актових записів про народження дітей, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сплив строк позовної давності до вимоги позивачів про визнання батьківства, згідно ч. 2 ст. 129 СК України, оскільки про порушення свого права позивачі мали дізнатися з моменту народження дітей; позивачам було достовірно відомо про біологічне батьківство ОСОБА_3 , оскільки це підтверджується перепискою позивачів.
Згідно з частиною першою статі 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Відповідно до частини другої статті 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п'ята статті 267 ЦК України).
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 363/3458/18, «передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком і дитиною. Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі Калачова проти Російської Федерації).
… Встановивши, що Особа 1 достеменно дізнався про те, що є батьком дитини у вересні 2017 року після отримання результатів проведення ДНК-тесту, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ним не пропущена позовна давність».
Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_3 не був достеменно обізнаний про своє біологічне батьківство відносно малолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до листопада 2023 року. Ця обставина була підтверджена висновками генетичних тестів від 03 листопада 2023 року, отже, в даному випадку, строк позовної давності позивачами не порушено, оскільки з позовом до суду останні звернулися 16 січня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з вимогою про визнання батьківства.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує про те, що у жовтні 2021 року він зробив знімки з телефону ОСОБА_4 , в якому виявив переписку між нею та ОСОБА_3 , з якої вбачається, що позивачі достовірно знали, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є дітьми ОСОБА_3 . Після цього він мав розмову з ОСОБА_3 на предмет походження дітей, в якій останній висловив намір ще в 2021 році провести генетичне дослідження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Зазначені доводи відповідача були предметом перевірки суду першої інстанції та були ним відхилені з тих підстав, що з поданих фото переписки не можливо встановити, між ким ведеться така переписка та дійсність такої переписки. У судовому засіданні представник позивачів заперечувала таку обставину, вказувала, що позивачі ніколи не надавали право відповідачу читати власну переписку, а тим паче її розголошувати.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки відповідно до ч. 4, 5 ст. 100 ЦПК України учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію ( паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії ( паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до тверджень про пропуск позивачами строку позовної давності з огляду на виявлену відповідачем у жовтні 2021 року переписку між позивачами, вони не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, адже оригіналу зазначеного електронного доказу відповідачем суду не надано.
Судом першої інстанції належним чином були перевірені зазначені доводи відповідача, їм надано належну оцінку, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г. М.
Рейнарт І. М.