Номер провадження: 22-ц/813/3833/25
Справа № 523/20935/23
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Громік Р. Д.
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду із позовом та просив стягнути з відповідача курсову різницю та три проценти річних за порушення грошового зобов'язання (а.с. 3).
У підготовчому засіданні представник позивача, адвокат Бец Н.А., змінила предмет позову та просила стягнути з відповідача індекс інфляції та три проценти річних за порушення грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Позовна заява вмотивована тим, що рішенням суду з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , стягнуто суму боргу за договором позики в розмірі 632 752,00 грн. Позивачем було отримано виконавчий лист та пред'явлено до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. На даний час, виконавче провадження триває, а відповідач ухиляється від виконання рішення суду. Таким чином, позивач просить за порушення грошового зобов'язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 55 680,02 грн., та інфляційні втрати в сумі 297 226,93 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2024 року, враховуючи ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за період з 21.11.2020 по 23.02.2022, в сумі 23 871 гривню 00 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 індекс інфляції за період з 21.11.2020 по 23.02.2022 у сумі 90 152 гривні 73 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 11 402 гривні 40 коп.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2024 року у справі №523/20935/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми 114023,73 грн у сумі 23871,00 грн та індексу інфляції в сумі 90152,73 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що у день прийняття оскаржуваного рішення той самий суд ухвалив рішення у справі №523/4599/24 про визнання особистого майна ОСОБА_3 його власністю Тобто, ОСОБА_3 по суті тепер має відповідати власним майном по особистим зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникли за даним оскаржуваним рішенням суду. Однак, суд не залучив до участі у даній справі ОСОБА_3 , чим порушив її право на участь у справі та надавати свої заперечення по справі.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 05 листопада 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 17 листопада 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягнуто суму боргу за договором позики в розмірі 632 752,00 грн.
Позивачем було отримано виконавчий лист та пред'явлено до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. На даний час, виконавче провадження №53254958 триває, а відповідач ухиляється від виконання рішення суду.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У частині стягнення 3% річних з урахуванням індексу інфляції суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, за рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , дійсно підлягає стягненню три проценти річних за період з 21.11.2020 по 23.02.2022, в сумі 23 871,00 грн, та індекс інфляції за період з 21.11.2020 по 23.02.2022 в сумі 90 152,73.
Суд правильно не взяв до уваги заперечення представника позивача, про те, що п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не застосовується до виниклих правовідносин, оскільки рішення суду про стягнення боргу за договором позики не змінило правовідносини, що виникли саме з договору позики, тобто за рішенням суду не відбувається трансформація одного зобов'язання в інше. Рішення суду про стягнення боргу лише констатувало факт порушення грошового зобов'язання, а тому п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає застосуванню судом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів, то колегія суддів зазначає таке.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) касаційний суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №757/31237/18.
Апеляційний суд зазначає, що для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того, як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові), в останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 26 вересня від 2018 року у справі №713/285/2012 (провадження № 61-10345св18), від 18 листопада 2019 року у справі №569/7631/15-ц (провадження № 61-1261св18) від 27 листопада 2019 року у справі №133/3928/14-ц (провадження № 61-33048св18).
Таким чином, залучення ОСОБА_3 не є обов'язковим у справі про стягнення трьох відсотків річних та інфляційний витрат.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева