Справа № 646/9825/25
Провадження № 3/646/2765/2025
19.11.2025 м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП,
До Основ'янського районного суду міста Харкова 26.09.2025 надійшли адміністративні матеріали справ № 646/9825/25 (провадження №3/646/2765/2025) та № 646/9828/25 (провадження №3/646/2766/2025) відносно ОСОБА_1 .
Постановою суду від 29.09.2025 адміністративні матеріали справ № 646/9825/25 (провадження №3/646/2765/2025) та № 646/9828/25 (провадження №3/646/2766/2025) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, об'єднані в одне провадження та присвоєно їм єдиний номер справи № 646/9825/25 (провадження № 3/646/2765/2025).
Згідно вказаних матеріалів ОСОБА_1 повторно протягом року, 19.09.2025 року о 12 год. 43 хв. керував по шосе Мереф'янське, 4 км в м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобам, чим порушив вимоги п. 2.1«а» ПДР України.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_1 будучи особою, яка протягом року двічі піддавалася адміністративному стягненню за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, 19.09.2025 року о 12 год. 43 хв. керував по шосе Мереф'янське, 4 км в м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя), від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та яка, двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 та залучений 29.09.2025 судом представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у якості його законного представника в судові засідання не з'явились, неодноразово повідомлялись про час та місце їх проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю до суду не надали. ОСОБА_1 також викликувався у судові засідання шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі "Судова влада України".
Судом, з метою непорушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, також неодноразово призначались та відкладались судові засідання, а саме - 06.10.2025, 16.10.2025, 28.10.2025, 07.11.2025, 19.11.2025.
ОСОБА_1 протягом тривалого часу не надав будь-яких пояснень по суті правопорушень та доказів на спростування своєї винуватості, з огляду на те, що суд, неодноразово відкладаючи судові засідання, тим самим надавав йому таку можливість.
Положеннями ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі у розгляді особи, стосовно якої складено протокол за ст. ст. 126, 130 КУпАП.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/ 97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Більш того, суд вважає необхідним зазначити про те, що у своєму рішенні від 26.04.2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», Європейський суд з прав людини вказав на те, що розумність тривалості провадження в суді повинна оцінюватись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника (в даному випадку порушника) та відповідних органів влади, а також важливості для заявника (порушника) питання, що розглядається.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 та представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судових засіданнях, враховуючи положення ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративні стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 126 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його вчинення, та передбачених ст. 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , який, за думкою суду зловживає своїми процесуальними правами, ухиляється від явки до суду з метою уникнення відповідальності через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
19.11.2025 від представника служби у справах дітей по Основ'янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшла заява про розгляд справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 без їхньої участі.
Таким чином, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Указом Президії Верховної Ради ПВР УРСР «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» № 2614-VIII від 25.04.1974 зі змінами та доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01.05.1971, у редакції від 26.03.2006 ратифіковано Конвенцію про дорожній рух (Відень, 08.11.1968).
Відповідно до п. v) ст. 1 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968) термін "водій" означає будь-яку особу, яка управляє механічним або іншим транспортним засобом (велосипедом включно).
Розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення та наявні в них докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується наступним.
Даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458565 від 19.09.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 повторно протягом року, 19.09.2025 року о 12 год. 43 хв. керував по шосе Мереф'янське, 4 км в м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобам, чим порушив вимоги п. 2.1«а» ПДР України, а також протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458548 від 19.09.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 будучи особою, яка протягом року двічі піддавалася адміністративному стягненню за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, 19.09.2025 року о 12 год. 43 хв. керував по шосе Мереф'янське, 4 км в м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 210994», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя), від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Даними рапортів від 19.09.2025 року.
Даними відеозаписів подій від 19.09.2025 року зроблених за допомогою бк 470721, 470749.
Даними довідки, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 10.07.2025 року, з якої убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 року, з якої убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 21.07.2025 року, з якої убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126, КУпАП, постановою Немишлянського районного суду м. Харкова від 01.07.2025 року, з якої убачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Крім того, провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.09.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП настає за вчинення особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягнення за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» п. 2.9 ПДР України, а водій відповідно до п. 2.5 ПДР України повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, відмова водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Інструкції порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розд. I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Таким чином, вимога інспектора поліції щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, з огляду на зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп'яніння, відповідає порядку закріпленому в зазначеній вище Інструкції та не суперечить нормам КУпАП.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, зідно п.2.1.«а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема - за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував заходи забезпечення провадження у справі про адміністративні правопорушення.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність порушення в діях ОСОБА_1 п. 2.1«а», п. 2.5 ПДР України.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин виявлених порушень в діях ОСОБА_1 міститься порушення п. 2.1«а», п. 2.5 ПДР України.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 , суд керується наступним.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Особа, стосовно якої складено адміністративний протокол - ОСОБА_1 , згідно вимог ст. 12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративних правопорушень досяг віку, з якого настає відповідальність (16 років).
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Застосування наведених вище заходів є правом, а не обов'язком суду, виходячи з конкретних обставин справи.
Встановлено, що характер вчинених адміністративних правопорушень та дані про особу правопрорушника не дають підстав для застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені правопорушення, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на керування транспортними засобами, що підтверджується довідкою складеною інспектором ВАП УПП в Харківській області лейтенантом поліції Бурикіною В.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, однак з урахуванням положень п. v) ст. 1 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968), ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974, останній вважається водієм, оскільки фактично керував механічним транспортним засобом. Отже, правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, у даному випадку є такими, що вчинені водієм, що дає підстави для застосування санкції у вигляді позбавлення правопорушника права керування транспортними засобами.
Відповідно до Постанови ККС ВС від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують транспортними засобами без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Таким чином, наразі позбавити особу права керування транспортними засобами в судовому порядку можливо навіть у разі відсутності у неї посвідчення водія, незалежно від характеру вчиненого нею правопорушення: кримінального чи адміністративного.
Відсутність у порушника посвідчення водія також не є реабілітуючою обставиною при накладенні адмінстягнення в межах санкцій ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, які не передбачають альтернативної відповідальності за вчинення такого правопорушення.
Таким чином, при вирішенні питання щодо накладення стягнення за адміністративні правопорушення, враховуючи характер вчинених правопорушень, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за скоєне, кількість вчинених правопорушень, а також що ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом, суд вважає за можливе призначити йому, як особі, яка повторно протягом року керувала транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом - адміністративне стягнення за кожне з правопорушень окремо, в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, та як особі, яка керувала транспортним засобом, та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП - адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, відповідно до ст. 36 КУпАП - призначити остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановлено за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без конфіскації транспортного засобу, який не перебуває у приватній власності порушника, оскільки належних та допустимих доказів на користь протилежного у справі немає, а транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не є його власністю на час вчинення ним правопорушення, що є достатньою мірою відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605 грн 60 коп судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 33-38, 126, 130, 247, 248-249, 279, 283-285, 298 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 3 ст. 130 КУпАП) накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок на користь держави, рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код отримувача: 37874947, отримувач: ГУК у Харківській області, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт з таблиці ставок судового збору 5.
Згідно ч. 2 ст. 317-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Д.Є. Серпутько