Справа № 171/4210/25
1-кп/171/654/25
19листопада 2025 року м. Апостолове Дніпропетровської області
Апостолівського районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні№ 12024043090000254 від 18.10.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зеленодольськ, Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійну (професійно-технічну) освіту, розлученого, маючого малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.1 ст.122, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 357 КК України
встановив:
У провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12024043090000254 від 18.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.1 ст.122, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 357 КК України.
19.11.2025 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області звернувся прокурор Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 20.10.2025 Апостолівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16.12.2025.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186 КК України, з них злочин передбачений ч. 4 ст. 186 КК України відноситься до тяжких злочинів, за скоєння якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до від 7 до 10 років.
Прокурор просить продовжити підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки раніше встановлені ризики, відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, застосування більш м'яких запобіжних заходів недостатньо для запобігання зазначеним ризикам.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив це клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Пояснив, що це надасть можливість йому спілкуватися з близькими родичами, та отримати належну медичну домогу.
Захисник у підготовчому судовому засіданні просив у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що ризики, які вказані прокурором у клопотанні є недоведеними.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання без її участі.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання без його участі.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання без його участі.
Заслухав думку сторін кримінального провадження, дослідив докази додані до клопотання, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України)
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Установлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16 грудня 2025 року.
Суд вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. ОСОБА_5 може переховуватися від суду, так як йому, у разі визнання його винуватим загрожує покарання від 7 до 10 років позбавлення волі;
2. ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності та обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, наявна обґрунтована необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_5 .
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Розглянувши доводи, викладені прокурором в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, суд зазначає, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:
- застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України;
- не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_5 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;
- ОСОБА_5 ніде офіційно не працевлаштований, не має грошових заощаджень або родичів, які могли б його матеріально забезпечити, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та у вигляді застави.
Наведене дає підстави відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника ОСОБА_4 про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Продовжуючи виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.2 ч. 4ст.183 КПК України відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Ураховуючи наведене та керуючись Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 369, 372, 395 КПК України, суд,
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника ОСОБА_4 про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження щодо ОСОБА_5 . запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.01.2026 року включно.
Тримання під вартою ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1