19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1135/25 пров. № А/857/22183/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 500/1135/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Чепенюк О.В.,
час ухвалення рішення - 01 травня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 01 травня 2025 року,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; зобов'язання Головного управління виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач виконав усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: подав за підпорядкуванням рапорт. Норми ж Постанови КМУ №704 та Інструкції №623 вимагають наявності реальних зусиль з боку органу щодо забезпечення фінансування, зокрема шляхом коригування кошторису або ініціювання змін у фінансових планах. Ігнорування цього обов'язку органом, а також прийняття судом висновку, що відсутність коштів автоматично знімає обов'язок виплатити матеріальну допомогу, є необґрунтованим розширенням дискреції публічного суб'єкта та порушенням принципів добросовісного адміністрування. Твердить, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є стандартною і регулярною соціальною виплатою, а тому державний орган має забезпечити її фінансування належним чином, якщо не хоче допустити дискримінації у ставленні до службовців. Також, на думку апелянта, якщо орган державної влади не забезпечив наявність коштів для передбачених виплат - це не може бути підставою для позбавлення особи законного права, особливо в умовах, коли подано рапорт та є правова підстава для виплати.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому висловив незгоду з її доводами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, в тому числі електронної справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу ДСНС України від 06.04.2021 №106 "Про кадрові питання" призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області та відповідно до наказу ДСНС України від 22.01.2025 № 54 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнений зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров'я) на підставі довідки Центральною лікарсько-експертною комісією від 21.01.2025.
Згідно з наказом Головного управління ДСНС України у Тернопільській області від 30.01.2025 № 46-НК/64 "Про кадрові питання" ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Головного управління та знято з усіх видів грошового забезпечення з 31.01.2025.
Отож, позивач 22.01.2025 звільнений зі служби цивільного захисту, а з 31.01.2025 виключений зі списків особового складу Головного управління та знятий з усіх видів грошового забезпечення.
У день видачі наказу ДСНС України про звільнення позивача зі служби цивільного захисту, 22.01.2025, він звернувся з рапортом до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління з проханням надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. За результатами розгляду такого рапорту відповідачем не здійснено виплат та не надано жодних відповідей.
Представником позивача надісланий адвокатський запит до Головного управління з метою отримання інформації щодо підстав невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У відповіді №64 0001-877/64 15 від 16.02.2025 Головне управління повідомило заявника, що у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень в межах фонду грошового забезпечення на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань остання не була нарахована і не виплачена ОСОБА_1 .
Не погодившись із такою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частин 1 та статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частинами 1 та 2 статті 125 КЦЗ України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).
Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу (пункт 1 розділу І Інструкції № 623).
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 3 розділу І Інструкції № 623).
Пунктом 6 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XХІХ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги. Керівнику органу управління (підрозділу) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається на підставі його рапорту та наказу вищого керівника. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається за місцем проходження служби.
Відповідно до статті 1 БК України, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
У статті 47 БК України зазначено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.
За частиною першою статті 51 БК України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до частини першої статті 55 БК України захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.
За текстом частини другої статті 55 БК України захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на: нарахування на заробітну плату.
За текстом пункту 6 частини першої статті 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у межах фонду грошового забезпечення та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за заявою (рапортом) на підставі наказу керівника органу управління (підрозділу).
У спірних правовідносинах судом першої інстанції встановлено, що позивачу відмовили у виплаті матеріальної допомоги саме з причини відсутності коштів (бюджетних асигнувань) у відповідача, що прямо передбачені на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Як стверджується матеріалами справи, станом на 06.03.2025 жодному співробітнику служби цивільного захисту Головного управління допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не надавалася. У розрахунку коштів для виплати грошового забезпечення на 2025 рік по загальному фонду по апарату Головного управління (кошторисні призначення по коду 1006280) відсутні кошти на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Даний розрахунок передбачає кошти лише для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.
З цих підстав суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність бюджетних асигнувань на час подання позивачем рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не свідчить про обов'язок відповідача провести таку виплату.
Враховуючи законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зауважує, що можливість отримати матеріальну допомогу, що в цьому випадку має означати як право працівника служби цивільного захисту претендувати на неї (шляхом подання рапорту), так і пов'язаний з цим обов'язок керівника управління (підрозділу) служби цивільного захисту визначити її розмір, все ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, принаймні на певний період року.
Так, подання працівником служби цивільного захисту рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника органу служби цивільного захисту обов'язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів. Тут варто зауважити також, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства (учасником бюджетного процесу), за яке БК України передбачає заходи впливу (стаття 117).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року під час розгляду справи № 620/17864/21, предметом якої було питання виплати колишньому працівнику поліції матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за відсутності бюджетних асигнувань.
З уваги на наведені мотиви колегія суддів апеляційного суду вважає, що в обсязі з'ясованих обставин висновки, яких дійшов суд першої інстанції по суті спору, є правильні і обґрунтовані.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 500/1135/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.