19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2794/25 пров. № А/857/29730/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправною відмови щодо внесення змін до відомостей єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення послідовності здобуття освіти, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Гомельчук С.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 03.07.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
22.04.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 23.04.2025р.) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти /ЄДЕБО/ № 275882 від 05.09.2024р. щодо визначення послідовності здобуття освіти;
зобов'язати відповідача Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей ЄДЕБО, зазначивши у довідці: «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», - «Так, не порушує»;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.1-3).
Згідно ухвали суду від 28.04.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними матеріалами справи (а.с.19 і на звороті).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.65-67).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.72-74).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на помилкове визначення судом порушення послідовності навчання. Він не завершував жодну програму вищої освіти станом на момент звернення до суду, диплом бакалавра йому не видавався. В системі ЄДЕБО є відсутньою інформація про здобутий позивачем рівень вищої освіти.
Відповідач Міністерство освіти і науки України скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.115-124).
У свою чергу, позивач ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу (а.с.132-134).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 зарахований 08.08.2019р. до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за освітньо-кваліфікованим ступенем «бакалавр», однак 01.09.2019р. був відрахований із закладу освіти.
16.08.2021р. позивача зарахований до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за освітньо-кваліфікованим ступенем «бакалавр» на заочну форму навчання, дата завершення навчання 01.07.2025р.
01.09.2022р. позивач зарахований до вищого професійного училища № 21 м.Івано-Франківськ; 30.06.2023р. завершив навчання, внаслідок чого отримав диплом кваліфікованого робітника за професією «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення (а.с.10).
Починаючи з 18.08.2023р., позивача зараховано до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» за освітнім ступенем «бакалавр» за спеціальністю 101 «Екологія».
Відповідно до довідки № 275882 від 05.09.2024р. про здобувача освіти за даними ЄДЕБО послідовність здобуття освіти визначено порушеною (а.с.7).
На звернення позивача від 18.02.2025р., Міністерство освіти і науки України листом № 3/2008-25 від 05.03.2025р. повідомило про те, що ОСОБА_1 08.08.2019р. зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, в подальшому був відрахований з цього закладу освіти 01.09.2019р. Повторно 16.08.2021р. позивач зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. У 2022 році отримав диплом кваліфікованого робітника (серія К23 № 038769), виданий 30.06.2023р. Вищим професійним училищем № 21 м.Івано-Франківська. У 2023 році ОСОБА_1 зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування». Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Відтак, підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки відсутні (а.с.12 і на звороті).
Спірними у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», оскільки у сформованій довідці № 275882 від 05.09.2024р. вказано про те, що поточне здобуття освіти порушує таку послідовність.
Вирішуючи наведений спір та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України № 2145-VIII від 05.09.2017р. «Про освіту» (надалі - Закон №2145-VIII).
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій (п.23 ч.1 ст.1).
Частиною 2 ст.10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами ст.40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України № 1556-VII від 01.07.2014р. «Про вищу освіту» (надалі - Закон № 1556-VII).
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Тобто, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Із наявних у справі документів убачається, що 08.08.2019р. позивач був зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю 081 «Право» до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, однак 01.09.2019р. його було відраховано. Диплом бакалавра позивач не отримав.
16.08.2021р. позивач повторно зарахований на навчання до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю 081 «Право» (заочна форма), строк завершення навчання 01.07.2025 (а.с.5).
Водночас, у Відокремленому структурному підрозділі «Івано-Франківський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» позивач здобуває освіту за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр», строк завершення навчання 30.06.2026р. (а.с.5).
Тобто, по завершенню навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника 01.07.2025р. позивач здобуде освіту за освітнім ступенем бакалавра за спеціальністю 081 «Право», після чого у 2026 році отримає освітній ступень «фаховий молодший бакалавр».
Наступним освітнім рівнем після першого (бакалаврського) рівня вищої освіти є другий (магістерський) рівень вищої освіти, а не ступінь фахового молодшого бакалавра.
Звідси, позивач здобуває освіту за освітнім рівнем, який є нижчим, ніж наступний. Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.
За обставин цієї справи суд дійшов правильного висновку про те, що дії МОН України в частині відмови внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону № 2145-VIII, є законними і такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Отже, всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність заявленого позову та відсутність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025р. в адміністративній справі № 300/2794/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.11.2025р.