Справа № 240/39464/21
Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії задоволено.
Позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 214.11.2022 у справі № 240/39464/21 з зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.12.2022 в розмірі 46732,35 грн. за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити постанову, якою заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення у справі N 240/39464/21 виконано суб'єктом владних повноважень частково.
Станом на час розгляду заяви борг у розмірі 46732,35 грн заявнику не виплачений, що визнається суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частина третя статті 378 КАС України передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 р. у справі N 520/13014/20 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 р. N 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
До того ж, у контексті застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст. 8 Конституції України верховенства права, суд доходить до переконання про те, що застосування такого способу захисту як стягнення заборгованості (стягнення коштів за боргом) у публічно-правових спорах може бути застосовано виключно у тому випадку, коли матеріали справи містять достатній обсяг об'єктивних даних, котрі поза розумним сумнівом доводять той факт, що майбутня подія виплати коштів позивачу з урахуванням обмеженості наданих у розпорядження суб'єкту владних повноважень публічних фінансових ресурсів об'єктивно не здатна призвести до погіршення правового становища інших громадян отримувачів поточних грошових платежів.
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст. 55, п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч. 2 ст. 13 від 02.06.2016 р. N 1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 372 КАС України.
Враховуючи наведені імперативні приписи ч.3 ст.378 КАС України колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, окрім іншого, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року у справі N240/39464/21.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2022 в розмірі 46732 (сорок шість тисяч сімсот тридцять дві гривні) 35 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.