Справа № 320/40228/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
19 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
cудді-доповідача Аліменка В.О.
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Інформаційного агентства на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Інформаційного агентства, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та Інформаційного агентства, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , Інформаційного агентства щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період 02.07.2016 по 27.12.2023 відповідно «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.07.2016 по 19.07.2017 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з розрахунку 3967,59 грн на місяць;
- зобов'язати Інформаційне агентство здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 15.01.2019 по день виключення зі списків із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з розрахунку 3967,59 грн на місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , Інформаційного агентства Міністерства оборони України щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати у належному розмірі індексації грошового забезпечення за період 02.07.2016 по 27.12.2023 відповідно «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 02.07.2016 по 19.07.2017.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 20.07.2017 по 28.02.2018, а також індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року у сумі 3997,55 грн за період з 01.03.2018 по 15.01.2019, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року у сумі 3997,55 грн за період з 16.01.2019 по 27.12.2023, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із застосуванням базового місяця - січень 2008 року).
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату позивача індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2017 по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та прийняти нове рішення у цій частині, яким задовольнити вказану позовну вимогу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, зокрема, зазначає, що нормами чинного законодавства України передбачено обов'язок відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 26 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у свою чергу відповідач безпідставно відмовився виплатити заборгованість з індексації грошового забезпечення із застосування як базового місяця - січень 2008 року.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 у періоді з 02.07.2016 по 19.07.2027, у військовій частині НОМЕР_2 у періоді з 20.07.2017 по 15.01.2019 та в Інформаційному агентстві Міністерства оборони України у періоді з 16.01.2019 по 27.12.2023.
Позивач звернувся із заявами до відповідачів з проханнями перерахувати та виплатити йому індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 по 27.12.2023 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 та березень 2018 року, а також із врахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, однак відповідачі листами відмовили позивачу у перерахунку індексації грошового забезпечення за відповідні періоди.
Не погоджуючись із вказаними відмовами відповідачів у перерахунку індексації грошового забезпечення за відповідні періоди, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період, з 02.07.2016 по 28.02.2018, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період, з 02.07.2016 по 28.02.2018.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням базового місяця січень 2008 року, є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі ще не проводив позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, отже відсутнє порушене право позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що за позивачем визнано право на виплату індексації грошового забезпечення у спірний період. Натомість, відмовлено у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця "січень 2008 року" з підстав їх передчасності (заявлені на майбутнє), оскільки відповідач не проводив нарахування індексації, зокрема на виконання судового рішення, у зв'язку з чим не міг порушити право позивача, яке підлягає судовому захисту.
Отже, питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця "січень 2008 року", а також питання правильності визначення відповідачем базового місяця при обчисленні індексації у судовому порядку по суті не вирішувалося.
У свою чергу, апелянт наголошує на порушенні відповідачем своїх прав та інтересів у вигляді ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини склалися з приводу індексації грошового забезпечення за період 2016-2018 роки та застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) під час перерахунку спірної виплати.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Отже, відсутність фінансування не свідчить про поважність причин непроведення військовою частиною розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача, відповідно бездіяльність відповідача є протиправною.
У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач цієї індексації не нараховував і не виплачував та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.
Суд першої інстанції дійшов часткого обґрунтованого висновку про те, що дії військової частини щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 по 28.02.2018 року є протиправними та правильно зобов'язав здійснити таке нарахування і виплату.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки індексацію грошового забезпечення не було нараховано, то спір про визначення конкретного базового місяця відсутній, а тому відсутні підстави для його визначення у судовому порядку. Питання обчислення базового місяця, на думку суду, пов'язується вже з виконанням рішення суду.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).
Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснювальної записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року №1013) є січень 2008 року.
У спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
За таких обставин, суд першої інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині відсутності підстав для визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 по 28.02.2018 року.
Отже, викладене свідчить про наявність між сторонами спірних правовідносин щодо визначення права позивача на застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) під час перерахунку спірної виплати.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирішення питання щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача. Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 580/3335/21.
Аналогічний висновок за подібних правовідносин викладений Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 320/12469/21.
Судове рішення в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, визначення періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, сторонами не оскаржуються в апеляційному порядку, а тому суд апеляційної інстанції не перевіряє його правильність у межах цього апеляційного провадження.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи недотримався норм матеріального права щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - зміні.
У решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Інформаційного агентства - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року змінити в частині мотивів щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, виклавши абзац третій та четвертий у такій редакції:
" Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 02.07.2016 по 19.07.2017 включно із застосуванням місяця підвищення, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 20.07.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а також індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року у сумі 3997,55 грн за період з 01.03.2018 по 15.01.2019, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078."
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко