19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/10163/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року
у справі №280/10163/24
за позовом ОСОБА_1
до Військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2»
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» (відповідач 2), у якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про ступінь придатності до військової служби ОСОБА_1 , оформлену довідкою;
зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Одночасно позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачем-2 зроблено висновок про придатність позивача до військової служби, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії, яку позивач не отримував. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена тим, що постанова ВЛК обов'язкова до виконання, що зобов'язує позивача до належного виконання обов'язків військовослужбовця, проте позивач не в змозі витримати фізичні навантаження, що може призвести до летального кінця його життя, тому наявні ознаки існування очевидної небезпеки заподіяння смертельної шкоди його здоров'ю та життю, а саме: до ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 р. у справі № 280/10163/24 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем мотиви вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
Наявність постанови військово-лікарської комісії, якою позивач визнаний придатним до військової служби, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Будь-яких документів, що підтверджують здійснення активних мобілізаційних заходів по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Сама по собі незгода заявника із рішеннями/висновками уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправним і скасування індивідуального акта не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує про явні ознаки порушення процедури оформлення результатів медичного огляду та ознаки протиправності, що може мати наслідком вчинення проти нього протиправних дій.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За правилами ст. 152 КАС України відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. В той же час під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 160/1140/23, де Верховний Суд звертав увагу, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не настали взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
В даному випадку обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову, заявник вказує, що постанова ВЛК обов'язкова для виконання та зобов'язує позивача виконувати обов'язки військовослужбовця, що може призвести до загибелі позивача, оскільки стан його здоров'я не дозволяє витримувати навантаження.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова ВЛК не є виконавчим документом, що спонукає до вчинення будь-яких дій, це документ, що видається військово-лікарською комісією (ВЛК) за результатами медичного огляду, і містить висновок про стан здоров'я та придатність особи до військової служби.
Заявник, вказує на дії, які з огляду на постанову ВЛК можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів того, що відповідач діє умисно, недобросовісно.
Крім того, в заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано наявність таких обставин як: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Всі наведені у заяві про забезпечення позову обставини потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Суд при цьому враховує, що безумовно, прийняте суб'єктом владних повноважень рішення має певний вплив на осіб, на яких воно поширюються, і може мати наслідки, які оцінюються позивачем негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України такі обставини не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Підстави вважати, що постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби, яка оскаржуються позивачем, має очевидні ознаки протиправності, відсутні, оскільки наведені у заяві про забезпечення позову обставини щодо порушення процедури під час прийняття спірної постанови підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи по суті, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Також скаржником не надано жодних підтверджень, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №280/10163/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров