19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/261/25
Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року по справі № 160/261/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК МАГНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 листопада 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , направлена через підсистему “Електронний суд».
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою судом встановлено, що така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Так, відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін 02.05.2025. Згідно даних КП "ДСС" дане судове рішення доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 02.05.2025 о 15:59 год. Разом з тим, апеляційна скарга відповідачем подана лише 14.11.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі скаржником порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник зазначає, що він вже звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі, проте скаргу було повернуто скаржнику через неусунення її недоліків зі сплати судового збору. Податковий орган зауважує, що був позбавлений можливості своєчасно виконати вимоги ухвали суду та сплатити судовий збір в межах встановленого строку через відсутність бюджетних асигнувань в умовах воєнного стану. Наголошує на праві повторного звернення до суду після повернення апеляційної скарги.
Вивчивши аргументи відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Судом встановлено, що ГУ ДПС вже реалізовувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору. З огляду на невиконання скаржником вимог ухвали суду Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.06.2025 повернув скаргу скаржнику. Копію даної ухвали ГУ ДПС отримало через підсистему "Електронний суд" 19.06.2025 о 18:24 год. Вдруге своє право відповідач реалізував 14.11.2025.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) тощо.
У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України щодо сплати судового збору, що і стало підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, апеляційна скарга була повернута, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині надання документа про сплату судового збору є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Оскаржуване у цій справі судове рішення відповідач отримав 02.05.2025, у той час коли сплата судового збору за його апеляційне оскарження ним здійснена лише 10.11.2025, тобто після спливу більше шести місяців.
При цьому, жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення до дня фактичної сплати судового збору, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, відповідач до суду, як при первісному зверненні з апеляційною скаргою, так і при повторному зверненні, до суду не надав.
Суд наголошує, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Окрім того, в даному випадку повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулося після спливу майже п'ять місяців з моменту отримання скаржником копії ухвали про повернення первісної апеляційної скарги, що є тривалим строком та не може розцінюватися як повторне звернення без зайвих зволікань.
Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на апеляційне оскарження, є направлення повторної апеляційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Судом встановлено, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлено невиконанням скаржником вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. При цьому, неможливість сплати відповідачем судового збору у встановлений судом строк, як зазначає скаржник, була пов'язана із відсутністю фінансування в умовах воєнного стану.
Введення з 24.02.2022 воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв'язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснення ним перерозподілу коштів задля виконання вимог закону.
Слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до Кодексу адміністративного судочинства України не вносились.
Органи державної влади, яким є і скаржник, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Загальний строк, що минув з дати отримання ГУ ДПС копії рішення суду першої інстанції і до дати звернення з апеляційною скаргою вдруге становить більше шести місяців, що значно виходить за межі строку, встановленого КАС України для апеляційного оскарження судового рішення.
Повернення апеляційної скарги поданої вперше відповідно до процесуального закону надає право повторного звернення з апеляційною скаргою. Однак для визнання поважними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження у такому випадку скаржнику слід надати суду докази, які б могли свідчити про намір особи реалізувати право на апеляційне оскарження у найкоротший строк.
До того ж повернення апеляційної скарги не зупиняє та не перериває строк на апеляційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Однак, відповідач не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.
Згідно ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків шляхом направлення на адресу апеляційного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Керуючись ч.3 ст.298 КАС України, суддя -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року по справі № 160/261/25 - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили 19 листопада 2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.В. Семененко