Справа № 500/5406/25
19 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Сабатюк Наталію Петрівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . За приписами статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини, зокрема у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позивач зазначає, що його матір ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №7200620.
За твердженням позивача, інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення не мають можливості забезпечити постійний сторонній догляд за матір'ю позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до відповідачів з рапортами про звільнення з військової служби, проте отримав відмову.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової службу з підстав необхідності здійснення постійного догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
07.10.2025 до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, у якому Військова частина НОМЕР_2 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Відповідач зазначає, що згідно вимог статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» обов'язковими умовами для звільнення з військової служби з наведених позивачем підстав є: наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; потреба у постійному догляді такої особи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідач зазначає, що вказані обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Оскільки за наслідком розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби у зв'язку з потребою здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 було встановлено наявність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, окрім позивача, тому у задоволенні вимог останнього було відмовлено.
Посилаючись на правомірність своїх дій з наведених вище підстав, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з реорганізацією та припиненням останньої. З огляду на викладене, посилаючись на статтю 52 КАС України представник Військової частини НОМЕР_2 просить суд виключити Військову частину НОМЕР_1 з переліку відповідачів у даній справі.
Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню на предмет його відповідності нормам процесуального права, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, позовні вимоги позивача звернені як до Військової частини НОМЕР_2 , так і до Військової частини НОМЕР_1 , а тому відсутні підстави для заміни відповідача у даній справі на належного.
Також відсутні правові підстави для заміни відповідача у даній справі в порядку процесуального правонаступництва згідно статті 52 КАС України, оскільки Військова частина НОМЕР_2 вже має статус відповідача та не потребує його встановлення.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями КАС України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення особи з переліку відповідачів. Натомість обставини, на які посилається відповідач, щодо матеріального правонаступництва Військової частини НОМЕР_2 за Військовою частиною НОМЕР_1 можуть бути предметом дослідження у ході розгляду справи по суті.
З огляду на викладене слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_2 про виключення Військової частини НОМЕР_1 з переліку відповідачів у даній справі.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який проходить військову службу у складі Збройних Сил України.
Матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №720620. (а.с.11, 13)
05.10.2024 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому посилаючись на необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, та відсутність інших членів сім'ї, які б могли здійснювати такий догляд, просив звільнити його з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». (а.с.17, зворот)
Листом від 06.01.2025 №1497/01/53 командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача, що за результатами обстеження його сімейного стану комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 30.11.2024 встановлено, що: «… крім заявника ОСОБА_1 , 1982 р.н. у ОСОБА_2 , 1953 р.н. є інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, а саме: донька ОСОБА_3 , 1975 р.н., онук ОСОБА_4 , 2001 р.н., онука ОСОБА_5 , 2005 р.н.». На підставі викладеного, враховуючи вимоги чинного законодавства України, солдату ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби. (а.с.18-19)
21.04.2025 позивач повторно звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, на який листом від 06.06.2025 №1497/01/1411 отримав відмову командира Військової частини НОМЕР_1 з наведених раніше підстав. (а.с.16 зворот -17)
Згідно інформаційної довідки №1494/2/5400 від 11.08.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , остання є правонаступником військових частин у зв'язку із реорганізацією та припиненням їх діяльності згідно переліку, у тому числі Військової частини НОМЕР_1 .
На неодноразові звернення ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби Військова частина НОМЕР_2 листами № 1494/2/1638 від 04.03.2025 та №1494/2/4198 від 01.07.2025 повідомила позивача, що згідно вимог статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» обов'язковими умовами для звільнення з військової служби з наведених позивачем підстав є: наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; потреба у постійному догляді такої особи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Вказані обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами. Оскільки за наслідком розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби у зв'язку з потребою здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 було встановлено наявність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, окрім позивача, тому у задоволенні вимог останнього відмовлено. (а.с.19-21)
Вважаючи протиправними діями відповідачів щодо відмови у звільненні з військової служби з зазначених позивачем підстав, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України»:
особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Окремо суд наголошує, що в умовах воєнного стану при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII. При цьому суд враховує, що у статтю 26 Закону №2232-XII неодноразово вносились зміни за час введення воєнного стану.
Так зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набули чинності з 18.05.2024, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану:
«через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
В свою чергу у частину 12 статті 26 Закону №2232-XII, у редакції чинній на момент подання позивачем рапорту від 21.04.2025, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, також внесено зміни та абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції:
«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).
Суд враховує, що наказами Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024 та №31 від 21.01.2025 було внесено зміни у Інструкцію №170, які були чинними на час подання позивачем рапортів на звільнення зі служби.
Так, пунктом 5 додатку 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема, у разі:
«необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:», а саме:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 є правонаступником усіх прав та обов'язків Військової частини НОМЕР_1 внаслідок реорганізації останньої, а тому надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд визнає належним відповідачем саме Військову частину НОМЕР_2 .
З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 до рапорту про звільнення з військової служби від 05.10.2024 подано такі документи: копію висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.01.2024; оригінал консультативного висновку спеціаліста від 17.10.2024; копію довідки до акта огляду медичко-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №720620 від 07.03.2024; довідку старости села Курівці №55/09 від 12.10.2024; копію паспорту громадянина України НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 01.07.2019; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 09.06.1990; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 02.10.2011; свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 19.05.1982; свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 від 24.01.1976; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_10 від 24.07.1993; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №489170 від 12.05.2020; копію заяви ОСОБА_4 НТМ НОМЕР_11 від 20.09.2024; заяву ОСОБА_5 НТМ НОМЕР_12 від 20.09.2024; заяву ОСОБА_6 НТМ НОМЕР_13 від 20.09.2024, довідку про склад сім'ї №44 від 17.01.2024; акт №1 про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 17.07.2024; висновок про стан здоров'я громадянина №820 від 17.07.2024.
Відповідачем не заперечено та не спростовано долучення позивачем до рапорту вказаного переліку документів.
Надаючи оцінку обставинам справи суд зазначає, що позивач, реалізуючи визначене нормами чинного законодавства право на звільнення з військової служби, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, у зв'язку з необхідністю постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду.
Зі змісту статті 26 Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 не заперечуються і не спростовуються обставини того, що позивач є сином ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю I групи та потребує здійснення постійного догляду за нею.
Спірним у даній справі є питання наявності/відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, крім позивача, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , як особи з інвалідністю, яка цього потребує.
Так, відмовляючи у задоволенні рапортів позивача про звільнення з військової служби Військова частина НОМЕР_2 , діючи від власного імені, а також як правонаступник Військової частини НОМЕР_14 , посилається на обставини, встановлені актом обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 30.11.2024, затвердженим 05.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого встановлено наявність у ОСОБА_2 осіб першого та другого ступеня споріднення, а саме:
- доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
З наведеного слідує, що для ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, її донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою першого ступеня споріднення, а онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - особами другого ступеня споріднення.
У ході розгляду справи судом не здобуто доказів того, що зазначені особи - Богач ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є такими, що потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував позицію, у якій вказав, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» - означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.
Як слідує зі змісту позовної заяви, заперечуючи реальну можливість наведених вище осіб фактично здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 позивач зазначає, що станом на дату подання рапорту про звільнення з військової служби сім'я ОСОБА_2 складається з її сина ОСОБА_1 , невістки (дружини позивача) ОСОБА_9 та неповнолітньої онучки ОСОБА_10 , які згідно довідки старости села Курівці №67/09 від 26.03.2024 проживають у будинку за однією адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.11, зворот)
При цьому, за позицією позивача, зазначені відповідачем особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не є членами сім'ї ОСОБА_2 у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не проживають разом з нею, а тому не можуть вважатись особами, які фактично мають можливість здійснювати постійний догляд за нею.
Суд критично оцінює вказаний довід позивача з огляду на наступне.
Стаття 3 Сімейного кодексу України дійсно містить визначення поняття сім'ї та передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При цьому, цією ж статтею передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. (частина 4 статті 3 СК України)
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Таким критеріями, зокрема, є: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов'язків; кровне споріднення; усиновлення тощо.
Суд звертає увагу, що встановлення обставин щодо факту проживання осіб однією сім'єю з урахуванням ведення ними спільного побуту та наявності спільних прав та обов'язків не входить до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
Натомість, у межах даних спірних правовідносин та в контексті правового регулювання підстав звільнення військовослужбовців з військової служби, суд вважає визначальним поняття «сім'ї» з урахуванням саме критеріїв споріднення, які законодавець обумовив першим та другим ступенями.
З огляду на викладене суд вважає, що обставини проживання ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду, окремо від її доньки та онуків, які є особами першого та другого ступеня споріднення, не спростовують статус вказаних осіб, як членів її сім'ї, з наявністю/відсутністю яких стаття 26 Закону №2232-ХІІ пов'язує можливість звільнення з військової служби.
Також обумовлюючи неможливість здійснення ОСОБА_7 постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 позивач посилається на те, що його сестра здійснює догляд за своїм чоловіком, який є інвалідом І групи.
На підтвердження вказаних обставин позивач надає наступні документи:
- копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_10 , виданого 24.07.1993 Курівецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області, згідно якого 24.07.1993 між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 укладено шлюб; (а.с. 14)
- довідку №32/09 від 31.01.2025, згідно якої за адресою: АДРЕСА_2 станом на 31.01.2025 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ; (а.с.14, зворот)
- довідку старости села Курівці №31/09 від 31.01.2025 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно зареєстрована та проживає в одному будинку, що за адресою АДРЕСА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , інвалідом першої групи, та здійснює догляд за ним; (а.с. 14, зворот)
- довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №489170 від 12.05.2020, згідно якої ОСОБА_11 встановлено першу групу інвалідності довічно та визначено потребу у сторонньому догляді. (а.с.15)
Дослідженими судом доказами підтверджується обставини щодо наявності у чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_11 статусу особи з інвалідністю І групи, а також його потреба у сторонньому догляді.
Разом з тим, надана позивачем довідка старости села Курівці №31/09 від 31.01.2025 не є належним доказом здійснення ОСОБА_3 постійного догляду за своїм чоловіком, як особою з інвалідністю І групи.
Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; ) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї надання базових соціальних послуг особам/сім'ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім'ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 283/1199/23.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_3 постійного догляду за своїм чоловіком, тому доводи позивача про відсутність у неї фактичної можливості здійснення догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду, є необґрунтованими.
Щодо посилання позивача на неможливість здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 її онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з підстав отримання ними низького рівня доходу та потреби в утриманні в силу вимог статті 199 СК України, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є онуками ОСОБА_2 та членами її сім'ї другого рівня споріднення.
Згідно частини першої статті 199 СК України, на яку посилається позивач, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
На момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не досягла 23 років, проте в матеріалах справи відсутні докази продовження нею навчання, а тому відсутні підстави вважати її такою, що потребує утримання.
Доводи позивача щодо низького рівня доходу онуків ОСОБА_2 суд також вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, суд звертає увагу, що поняття «обов'язку утримання» та «обов'язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, оскільки утримання особи - це надання матеріальної допомоги, в той час як постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
З наведеного слідує, що рівень доходу доглядача не є тим критерієм, з яким закон пов'язує об'єктивну неможливість здійснення постійного догляду. При цьому, частиною сьомою статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» передбачено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази кожен окремо та надавши їм правову оцінку в сукупності та взаємозв'язку з нормами права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності відмови у задоволенні рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав наявності у особи, яка потребує догляду, інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення. Натомість, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин відсутності у таких осіб фактичної можливості здійснення догляду за особою, яка його потребує.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи, що відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 доведено правомірність своїх дій, а позивачем не надано доказів на підтвердження їх протиправності, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки судом відмовлено в задоволені позову, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_15 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_16 );
- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_17 ); .
Головуючий суддя Мірінович У.А.