Справа № 500/4363/25
19 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Балабан Петро Олегович, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просила ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 42 821,64 грн нарахованої за період з 31.07.2024 по 31.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 42 821,64 грн нарахованої за період з 31.01.2024 по 31.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 500/4763/24 відповідачем зараховано до страхового стажу позивачки періоди навчання з 01.09.1961 по 17.07.1963 та період роботи згідно з трудовою книжкою з 07.07.1965 по 14.10.1965, з 10.11.1965 по 18.10.1966, з 27.07.1970 по 14.09.1970, з 21.10.1994 по 01.07.1990, з 02.07.1990 по 30.11.1992 та призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.01.2024. В результаті проведених нарахувань за рішенням суду за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 виникла заборгованість по виплаті пенсії в сумі 42 821,64 копійки, яка станом на дату подання даного позову не погашена, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що на звернення позивачки 27.03.2025 щодо виплати заборгованості, було проінформовано позивачку про розрахунок заборгованості по виплаті їй пенсії. За період з 31.01.2024 по 31.12.2024 позивачці нараховано суму боргу, який становить 42 821,64 грн, що підтверджується даними з електронної пенсійної справи. Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Вищевказане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду є таким, що набрало законної сили 04.11.2024. На сьогоднішній день здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно. Враховуючи вищенаведене, виплату нарахованого боргу буде проведено після виділення коштів на ці витрати (арк. справи 30 - 34).
Представником позивачки надіслано до суду відповідь на відзив, у якій він висловлює заперечення щодо викладених у відзиві доводів та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (арк. справи 35 - 37).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 25.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору. У вказаний строк позивач виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду, подала до суду документ про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 04.08.2025 про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 04.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 19.11.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.07.2022 № 6117-5001906659 (арк. справи 8) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 24.12.2024 (арк. справи 9).
Пенсія позивачці призначена на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 500/4763/24, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1961 по 17.07.1963, з 07.07.1965 по 14.10.1965, 10.11.1965 по 18.10.1966, 27.07.1970 по 14.09.1970, 21.10.1974 по 01.07.1990, 02.07.1990 по 30.11.1992 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.01.2024.
За період з 31.01.2024 по 31.12.2024 позивачці нараховано суму боргу, який становить 42821,64 грн, що підтверджується даними з електронної пенсійної справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до відомостей довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.07.2025 № 1900-0214-5/31763, виплата пенсії за період з 30.01.2024 по 31.12.2024 позивачці не проводилась (арк. справи 13).
27.03.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо виплати заборгованості.
На звернення позивачки, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 36974 від 10.04.2025 було проінформовано позивачку про розрахунок заборгованості по виплаті їй пенсії, та що на виконання рішення суду позивачці нараховано доплату за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 в сумі 42821,64 грн, яка облікована у реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ). Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Вищевказане рішення Тернопільського окружного адміністративного суду є таким, що набрало законної сили 04.11.2024. На сьогоднішній день здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно (арк. справи 10).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості пенсії нарахованої за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 протиправною, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості пенсії нарахованої на виконання рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості, постановою від 03.09.2014 № 440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок № 440).
Пунктом 20 Порядку № 440 визначено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845.
Згідно з пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Статтею 3, статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до підпункту 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Суд зазначає, що пенсійний орган є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що відповідачем було проінформовано позивачку про розрахунок заборгованості по виплаті їй пенсії, та що на виконання рішення суду позивачці нараховано доплату за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 в сумі 42821,64 грн, яка облікована у реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Таким чином, пенсійний орган не заперечує свого обов'язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку. Однак, вказує, що виплата буде здійснена в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань, погашення заборгованості, обчисленої на виконання вказаних вище рішень судів буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету.
У постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Суд касаційної інстанції наголосив, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд враховує, що з метою забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення.
У постанові Верховний Суд від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 (адміністративне провадження №К/9901/7195/20) вирішив питання щодо застосування процесуальних засобів судового контролю. Верховний Суд прийшов до висновку, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, дотримуючись при цьому Порядку, передбаченого законом. При цьому, Верховний Суд зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
Отже, вказані обставини не можуть свідчити про наявність протиправної бездіяльності пенсійного органу щодо невиплати нарахованих сум пенсії на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 500/4763/24, оскільки у межах своїх повноважень пенсійний орган вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.
Наведене також узгоджується із висновками викладеними у постанові Восьмого окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 500/6632/24.
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивачки, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачкою не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Юзьків М.І.