Справа № 420/1834/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІССНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІССНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №55188/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., №55189/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., №55190/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що необхідними умовами законності прийняття податкового повідомлення-рішення як такого є саме законність призначення, проведення перевірки, та відповідне оформлення її результатів, то й розглядати законність винесення податкових повідомлень-рішень №55188/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., №55189/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., №55190/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., зокрема, слід з огляду на саме ці умови.
Зі змісту наказу слідує, що у якості підстави для призначення фактичної перевірки у ньому наведені п.п.191.1.4 п. 191 ст. 191, п.п. 191.1.14 п. 191.1 ст.191, ст.20 - як загальні норми, та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального.
При цьому, повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 18.12.2018 року по справі №820/4895/18, від 08.09.2020 року по справі №640/21536/19, від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17 та від 02.12.2021 року по справі №120/3918/20-а.
Проте, в наказі №11099-п від 29 жовтня 2024 року відповідач жодним чином не обґрунтував, з якої із перелічених двох підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України призначено таку перевірку, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки чи у випадку виключного виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством.
Позивач зазначає, що наказ №11099-п від 29 жовтня 2024 року містить лише посилання на відповідну норму Податкового кодексу України без зазначення змісту інформації про порушення ТОВ «БІССНЕТ» вимог законодавства у сфері регулювання виробництва і обігу пального, яка зумовила призначення фактичної перевірки.
Таким чином, ТОВ «БІССНЕТ» зазначає про відсутність в наказі №11099-п від 29 жовтня 2024 року будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Більш того, в наказі не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені такі факти.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З огляду на вищенаведене, Головне управління ДПС у Одеської області при винесені вказаного наказу діяло не на підставі та не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та винесло з порушенням вимог пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України наказ №11099-п від 29 жовтня 2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «БІССНЕТ».
По-друге, в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу позивачу був наданий запит від 06.11.2024 року.
Обґрунтовуючи своє право на отримання інформації, ГУ ДПС в Одеській області у своєму запиті посилається на норми пп.20.1.2, 20.1.6., 20.1.10, 20.1.43, 20.1.46, 20.1.47, 20.1.49 п.20.1 ст.20, п.85.2, 85.8 ст.85ПК України.
Разом з тим, запит 06.11.2024 року не містить конкретний перелік (перелік укладених договорів, накладних, актів виконаних робіт/послуг, рахунків, інвойсів тощо) запитуваних, у тому числі, первинних документів, а лише узагальнений перелік типів документів, що є порушенням та взагалі не дозволяє ідентифікувати позивачу витребувані документи.
Знаходячись у стані правової невизначеності позивач, виходячи з власного трактування змісту отриманого запиту, надав інформацію та пояснення (вих.№13/11-01 від 13.11.2024 року), які на його думку, запитував контролюючий орган.
По-третє, акт перевірки не відповідає вимогам податкового законодавства та не має доказової сили як документ, який міг би встановлювати факти порушення ТОВ «БІССНЕТ» норм податкового законодавства.
По-четверте, у ході фактичної перевірки не було встановлено фактів оплатного чи безоплатного відвантаження підакцизних товарів (продукції), пального тощо. Крім того, основним видом економічної діяльності товариства є здійснення господарської діяльності у сфері проводового. електрозв'язку. Такого виду діяльності як оптової реалізації пального за позивачем не зареєстровано. Також слід зазначити, що відповідно до матеріалів фактичної перевірки за адресою: 65005, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок, 21/51 не встановлено наявність ємностей для зберігання й подальшої реалізації пального. Відомості щодо наявності у позивача на балансі стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання у матеріалах фактичної перевірки також відсутні.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11.02.2025 року за вхід.№ЕС/13238/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва та обігу пального.
Зокрема, в ході проведення аналізу управлінням контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області встановлено наступне.
Згідно відомостей ЄРАН за період з 01.01.2022 по 28.10.2024 підприємство придбало пальне в загальній кількості 16 349 л. У той же час, відомості за формою 20-ОПП про наявність автотранспорту, техніки, устаткування, яке використовує/працює на пальному, не подавалась. Отже, підлягає дослідженню обсяг фактично придбаного пального та напрям його використання.
Відповідна інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області від 28.10.2024 року №929/15-32-09-07-04, складеної у відповідності до вимог п.п. 1.2.2. п. 1.2 розділу І наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 4 вересня 2020 року №470 (із змінами і доповненнями; далі за текстом - Методичні рекомендації №470).
Як вбачається зі змісту наказу Головного управління ДПС від 29.10.2024 №11099-п, вказаний наказ наведеним вище вимогам податкового законодавства відповідає, як і приписам ч.2 ст.2 КАС України, що висуваються до рішень суб'єкта владних повноважень.
При цьому, у відповідності до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року по справі №816/228/17, «У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Як вбачається з змісту наказу від 29.10.2024 № 11099-п, в ньому чітко визначена друга підстава п.п.80.2.5 для проведення перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Щодо висновків фактичної перевірки
Згідно інформації з баз контролюючого органу та змісту наданих до проведення перевірки документів встановлено, що підприємством не були відображені або несвоєчасно відображені відомості про об'єкти за формою 20-ОПП:
- автомобіль «ЗАЗ Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_1 (не відображений);
- автомобіль «Hyundai H100», держаний номер НОМЕР_2 (не відображений);
- автомобіль «Hyundai Tucson», держаний номер НОМЕР_3 (не відображений).
У зв'язку із чим, перевіркою встановлено порушення ТОВ «БІССНЕТ» вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України та п.п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588.
Згідно наданих у ході проведення фактичної перевірки ТОВ «БІССНЕТ» документів, встановлено, що Товариство за період проведення фактичної перевірки у своїй діяльності використовувало транспортний засіб автомобіль «ЗАЗ Daewoo Sens» НОМЕР_1 (період використання з 01.04.2022 по 05.11.2024), який належить ОСОБА_1 (головному інженеру підприємства).
До перевірки надано заяву про використання автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 01.04.2022 та наказ від 01.04.2022 №1 «Про використання особистих транспортних засобів за виробничою необхідністю». Крім того, суб'єктом господарювання були надані акти-звіти про списання пального особистими транспортними засобами співробітників.
Заправка автомобіля здійснюється на АЗС ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» за рахунок Підприємства по паливним талонам.
Відповідно до наданих до перевірки фіскальних чеків ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» від 15.08.2023, 22.08.2023, 24.08.2023, 25.08.2023, 28.08.2023, 25.09.2023-28.09.2023, 02.10.2023, 03.10.2023, 30.10.2023, 05.11.2024, ОСОБА_1 здійснював поїздки та заправку на вищевказаному транспортному засобі, який в даний період/дати не належить Товариству (на праві власності чи користування).
Договори щодо оренди чи/або позички транспортного засобу, який використовує співробітник з Товариством не укладались та до перевірки не надавались (складено акт ненадання документів від 15.11.2024 №7815/15-32-09-07-04).
Передача пального власним співробітникам для заправки їх власних транспортних засобів, які не знаходяться у користуванні Товариства не відповідають поняттю власне поживання в розумінні абз. 6 п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України.
Разом з тим, до перевірки не надано договорів щодо оренди чи/або позички транспортного засобу, документів про використання на інших умовах цього транспортного засобу, оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 203 за 2022 рік, актів-звітів про списання пального (за 2022 рік), подорожніх листів автомобілів (за 2022 рік) та фіскальних чеків РРО за 2022 рік з придбання пального. У зв'язку з чим був складений акт ненадання до проведення перевірки копій документів та не забезпечення доступу до їх оригіналів від 15.11.2024 №7815/15-32-09-07-04. Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ «БІССНЕТ» вимог п. 85.2, п. 85.8 ст. 85 ПК України.
Крім того, за розглядом матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області, до ТОВ «БІССНЕТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 3060 грн. (3 х 1020 грн.) за 3 одиниці непоставлених об'єктів на облік у контролюючому органі, шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.
25.02.2025 за вхід.№ЕС/17026/25 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог, а наведені у відзиві на позовну заяву обґрунтування є взаємо суперечливими та спростовуються наявними матеріалами справи.
Головним управлінням ДПС в Одеської області на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (із змінами), Закону України від 19.12.1995 р. №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 18.06.2024 №3817-1Х «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», іншого законодавства, яке регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) була проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БІССНЕТ» (ЄДРПОУ 38965982).
Перевірка проводилась відповідно до наказу від 29 жовтня 2024 року №11099-п Головного управління ДПС в Одеській області та на підставі направлень №22026/15-32-09-07-04 від 31 жовтня 2024 року, виданого головному державному інспектору територіального відділу контролю за підакцизними товарами управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Чернявському В.О., та №22025/15-32-09-07-04 від 31 жовтня 2024 року, виданого головному державному інспектору територіального відділу контролю за підакцизними товарами управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Дімову В.О.
Перевірка проводилась з 11 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року за період з 01 січня 2022 року по дату закінчення фактичної перевірки.
За результатами проведеної перевірки був складений акт №50905/15-32-09-07-04 від 15.11.2024 р. «Про результати фактичної перевірки, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)» (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення:
1. вимог п.63.3 ст.63 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) та п.п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588;
2. вимог ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
3. вимог п.85.2, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами).
В подальшому, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі акту №50905/15-32-09-07-04 від 15.11.2024 р. (далі - акт) були прийняті:
1. Податкове повідомлення-рішення №55188/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1020,00 грн..
2. Податкове повідомлення-рішення №55189/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 3060,00 грн.
3. Податкове повідомлення-рішення №55190/15-32-09-07-04 від 18.12.2024 р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 603500,00 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Слід зазначити, що в даному випадку контролюючий орган був допущений до проведення перевірки за наслідками якої ним було складено акт, а в подальшому на підставі його висновків винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Щодо тверджень позивача стосовно відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки та складання наказу про проведення перевірки з порушенням статті 80 ПК України.
Так, у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, підтриманою постановою Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №120/11036/23, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію з питань правомірності призначення та проведення перевірки з підстав визначених підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Звернуто увагу, що попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Слід зазначити, що правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Підставою для проведення перевірки відповідно до наказу від 29.10.2024 №11099-п "Про проведення фактичної перевірки" є підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктами 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації, є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування … пального, … обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу … пального.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - " про порушення вимог законодавства " - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2023 у справі №420/9909/23 вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі №280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його "істотності" чи "не істотності". Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, слід акцентувати увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказ"» та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Застосовуючи такі правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин у даній справі, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстав для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ від 29.10.2024 №11099-п, є наявна в податкового органу інформація, про те, що згідно відомостей ЄРАН за період з 01.01.2022 по 28.10.2024 підприємство придбало пальне в загальній кількості 16 349 л. У той же час, відомості за формою 20-ОПП про наявність автотранспорту, техніки, устаткування, яке використовує/працює на пальному, не подавалась. Отже, підлягає дослідженню обсяг фактично придбаного пального та напрям його використання. Підприємство не зареєстровано платником акцизного податку, відсутні ліцензії на право зберігання пального.
Так, інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена доповідна записка Головного управління ДПС в Одеській області від 28.10.2024 року №929/15-32-09-07-04.
Судом не встановлено, що доповідна записка мала істотні недоліки, не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування … пального, … обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу … пального та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд зазначає, що в наказі "Про проведення фактичної перевірки" підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "Провести фактичну перевірку магазину ТОВ «БІССНЕТ», код за ЄДРПОУ 38965982, за податковою адресою: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21/51 з 06 листопада 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання норм законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)».
Тобто, зі змісту цього наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.5 ПК України), так і фактична. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Такі ж правові висновку з приводу оскарження наказу про проведення фактичної перевірки викладені постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №600/5677/24-а.
Отже, доводи представника позивача про протиправність наказу про проведення перевірки є безпідставними.
Щодо висновків фактичної перевірки про встановленні порушення ТОВ «БІССНЕТ» вимог законодавства судом встановлено наступне.
Згідно інформації з баз контролюючого органу та змісту наданих до проведення перевірки документів встановлено, що підприємством не були відображені або несвоєчасно відображені відомості про об'єкти за формою 20-ОПП:
- автомобіль «ЗАЗ Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_1 (не відображений);
- автомобіль «Hyundai H100», держаний номер НОМЕР_2 (не відображений);
- автомобіль «Hyundai Tucson», держаний номер НОМЕР_3 (не відображений).
У зв'язку із чим, перевіркою встановлено порушення ТОВ «БІССНЕТ» вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України та п.п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588.
Позивачем вказане порушення не спростовано.
Відповідно до п.п.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сторони, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
- при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Тобто, якщо суб'єкт господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та використовує пальне виключно для власних потреб, такий суб'єкт господарювання не є особою, що реалізує пальне.
Згідно наданих у ході проведення фактичної перевірки ТОВ «БІССНЕТ» документів, встановлено, що Товариство за період проведення фактичної перевірки у своїй діяльності використовувало транспортний засіб автомобіль «ЗАЗ Daewoo Sens» НОМЕР_1 (період використання з 01.04.2022 по 05.11.2024), який належить ОСОБА_1 (головному інженеру підприємства).
До перевірки надано заяву про використання автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 01.04.2022 та наказ від 01.04.2022 №1 «Про використання особистих транспортних засобів за виробничою необхідністю». Крім того, суб'єктом господарювання були надані акти-звіти про списання пального особистими транспортними засобами співробітників.
Заправка автомобіля здійснюється на АЗС ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» за рахунок Підприємства по паливним талонам.
Відповідно до наданих до перевірки фіскальних чеків ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» від 15.08.2023, 22.08.2023, 24.08.2023, 25.08.2023, 28.08.2023, 25.09.2023-28.09.2023, 02.10.2023, 03.10.2023, 30.10.2023, 05.11.2024, ОСОБА_1 здійснював поїздки та заправку на вищевказаному транспортному засобі, який в даний період/дати не належить Товариству (на праві власності чи користування).
Договори щодо оренди чи/або позички транспортного засобу, який використовує співробітник з Товариством не укладались та до перевірки не надавались (складено акт ненадання документів від 15.11.2024 №7815/15-32-09-07-04).
Слід зазначити, що абз. 6 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що до власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
- призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданим гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва робіт;
- належать іншим особам;
- виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Отже, передача пального власним співробітникам для заправки їх власних транспортних засобів, які не знаходяться у користуванні Товариства не відповідають поняттю власне поживання в розумінні абз. 6 п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України.
Таким чином, будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам, вважається реалізацією пального.
Згідно статті 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481), оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального з зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі та/або оптової торгівля або іншим особам.
Відповідно до статті 15 Закону №481, визначено зокрема, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Таким чином, ТОВ «БІССНЕТ» в порушення статті 15 Закону №481, здійснювало оптову реалізацію пального без наявності відповідної ліцензії.
Разом з тим, до перевірки не надано договорів щодо оренди чи/або позички транспортного засобу, документів про використання на інших умовах цього транспортного засобу.
За порушення ст. 15 Закону №481, передбачена відповідальність згідно із п. 15 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон № 3817).
Згідно положень п.15 ст.73 Закону №3817, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за оптова торгівля пальним або зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) без наявності відповідної ліцензії - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а саме 85*7100 = 603 500 грн.
Твердження позивача, що факт виконання господарських зобов'язань за вказаними у позовній заяві договорами підтверджується доданими до адміністративного позову документами, що фактично свідчить про те, що пальне, що отримується позивачем за талонами, чи картками (які засобами, що посвідчують право позивача на отримання пального) для цілей провадження господарської діяльності, подається та зберігається безпосередньо у паливних баках транспортних засобів, що дає можливість уникнути потреби складського зберігання, а відтак подальшого складання та ведення первинної документації, зокрема забірних карток (пальне) та довідок про залишок пального не спростовує порушень встановлених податковим органом щодо передачі пального власним співробітникам для заправки їх власних транспортних засобів, які не знаходяться у користуванні Товариства.
Крім того, відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Відповідно до п. 22.1 ст.22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до вимог абз. 4 п. 63.3 ст. 63 розділу ІІ ПКУ, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком, встановленим розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів №1588, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 (далі - Порядок), тобто, шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.
Згідно п. 1.4 Порядку, з метою проведення податкового контролю, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
За положеннями п. 1.5 Порядку, Дія цього Порядку поширюється на платників податків - юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), їх відокремлені підрозділи, а також самозайнятих осіб.
Відповідно до п. 8.1, 8.2 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 8.4 Порядку, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Отже, повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року по справі №826/14197/17 дійшов висновку, що платник податків зобов'язаний подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкритті нових об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Головним управлінням ДПС в Одеській області до ТОВ «БІССНЕТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 3060 грн. (3 х 1020 грн.) за 3 одиниці непоставлених об'єктів на облік у контролюючому органі, шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.
Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктами 85.4.-85.8 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року по справі №816/2932/15: «Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо до закінчення перевірки або у зазначений вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують відповідні показники, вважається, що такі документи у платника податків відсутні.
Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку, що накладні, видаткові накладні, накладні на переміщення, та інші документи, які були надані позивачем до суду першої інстанції та фактично не надавались під час перевірки, не можуть бути прийняті в якості належних доказів ведення позивачем обліку товарів за місцем їх реалізації.»
Уповноваженими особами контролюючого органу було вручено запит про надання документів та відомостей, які стосуються предмету перевірки від 06.11.2024 б/н, який містить підпис суб'єкта господарювання. Однак, було складено акт «Про ненадання до проведення перевірки копій документів та не забезпечення доступу до їх оригіналів» №7815/15-32-07-04 від 15.11.2024, а саме суб'єктом господарювання не було надано договорів щодо оренди чи/або позички транспортного засобу (використовувався ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ), документів про використання на інших умовах цього транспортного засобу, оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 203 за 2022 рік, актів-звітів про списання пального (за 2022 рік), подорожніх листів автомобілів (за 2022 рік) та фіскальних чеків РРО за 2022 рік з придбання пального.
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІССНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІССНЕТ» (адреса: 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21/51, ЄДРПОУ 38965982)
Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.