19 листопада 2025 рокусправа № 380/6867/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто і Компанія" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто і Компанія" код ЄДРПОУ 40453165, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 83/12 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025.
Позов обґрунтований тим, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивач подав до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується належними та достатніми доказами. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
25.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах в усіх поданих деклараціях. За результатами проведеного опрацювання встановлено: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 18.02.2025 №108/02/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів частини другої статті 53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
29.04.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована ; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. У пункті 2.3 відзиву відповідач зазначає що відповідачем не були подані банківські платіжні документи, та що посадова особа митного органу була позбавлена можливості дізнатись на яких умовах оплати постачається товар. Однак, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови та терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Таким чином, терміни оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 14.04.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 21.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
03.01.2020 між компанією «Eurocar&Company sp.z.o.o.», Poland (Продавець) та ТОВ «Авто і Компанія» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01/2020, відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати, а Покупець зобов'язується купувати на умовах Контракту товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби (надалі по тексту «Товар»).
Згідно із згаданим контрактом здійснено наступні поставки.
Відповідно до рахунку-фактури (Інвойсу) №108/02/2025 від 18.02.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 5500,00 EUR (євро).
З метою митного оформлення вказаного товару 25.02.2025 до митного оформлення Львівській митниці подано електронну митну декларацію №25UA209180013121U1 відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, (тов. №1 Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: OPEL, модель: ASTRA рік випуску-2020 модельний рік-2020; дата введення в експлуатацію - 28.05.2020, № кузова: WOVBE8EV1L8026972 № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм 1496см3, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-5. Країна походження: Європейський союз (EU)).
Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180013121U1, надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №108/02/2025 від 18.02.2025;
- Автотранспортна накладна №174 від 24.02.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 28.05.2020;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 20.02.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.012.009779-25 від 24.02.2025;
- Фото від 25.02.2025;
- Цінова інформація від 25.02.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000CS6B0 від 21.02.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про надання додаткових документів.
Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
26.02.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700020/2.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000195. Підставою для відмови у митному оформленні є прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180013648U0 та 27.02.2025 така оформлена Львівською митницею.
Згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №136/02/2025 від 27.02.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 4150,00 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 06.03.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209180015601U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, (тов. №1 Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: RENAULT, модель: SCENIC, рік випуску-2017, модельний рік-2017, дата ведення в експлуатацію-31.05.2018, № кузова: НОМЕР_2 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об"єм-1598см3, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-5. Країна походження: Європейський союз(EU)).
Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180015601U6, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №136/02/2025 від 27.02.2025;
- Автотранспортна накладна №193 від 05.03.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.12.2018;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 03.03.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.00220-25 від 12.03.2025;
- Фото від 06.03.2025;
- Цінова інформація від 06.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000DZHB2 від 04.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про надання додаткових документів.
Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
07.03.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700024/2.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000233. Підставою для відмови у митному оформленні є прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180016548U4 та 10.03.2025 така оформлена Львівською митницею.
Згідно з Рахунком-фактурою (інвойс) №161/03/2025 від 10.03.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 5900,00 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 21.03.2025 до митного оформлення Львівській митниці подано електронну митну декларацію № 25UA209180019665U4 відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, (тов. №1 Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель:308, рік випуску -2019, модельний рік-2019, дата ведення в експлуатацію-06.02.2019, № кузова: НОМЕР_4 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм-1499см3, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-5. Авто придбано на європейському аукціоні.).
Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180019665U4 надано такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №161/03/2025 від 10.03.2025;
- Автотранспортна накладна №222 від 20.03.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 06.02.2019;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 19.03.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального колісного транспортного засобу №UA.012.017353-25 від 21.03.2025;
- Фото від 21.03.2025;
- Цінова інформація від 21.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000FKVB5 від 19.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про надання додаткових документів.
Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
Однак, 25.03.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/700032/2.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/000307. Підставою для відмови у митному оформленні є прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025.
На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25U4209180020444U0 та 25.03.2025 така оформлена Львівською митницею.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025, суд зазначає наступне.
Суд з'ясував, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025 відповідач зазначив, що відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митниця здійснила аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості, які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 18.02.2025 №108/02/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до частини другої статті 53 МК України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Як встановив суд, згідно з інвойсом №108/02/2025 від 18.02.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів. Умови Incoterms - 2010 "Delivered at Place" ("Постачання в місці призначення") означають, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в місце. Тобто всі витрати на перевезення оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.
Таким чином, витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження.
Окрім цього, законодавство не передбачає обов'язку при умовах поставки DAP розподіляти в інвойсі ціну товару на вартість самого товару та вартість транспортування.
Суд зазначає, що сенс такої умови поставки згідно з Інкотермс і полягає в тому, що продавець за єдину суму, яку бажає отримати за товар, доставляє його покупцю, у визначене сторонами місце.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Суд зазначає, що декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180013121U1, надав наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №108/02/2025 від 18.02.2025;
- Автотранспортна накладна №174 від 24.02.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 28.05.2020;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 20.02.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.012.009779-25 від 24.02.2025;
- Фото від 25.02.2025;
- Цінова інформація від 25.02.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000CS6B0 від 21.02.2025.
Отже, позивач надав відповідачу усі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як вже зазначав суд, відповідач не конкретизував документи, які необхідно подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025, суд зазначає таке.
Суд з'ясував, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025 відповідач зазначив, що відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме:- відсутні в фактурі від 27.02.2025 № 136/02/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Як встановив суд, згідно з інвойсом №136/02/2025 від 27.02.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів. Умови Incoterms - 2010 "Delivered at Place" ("Постачання в місці призначення") означають, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в місце. Тобто всі витрати на перевезення оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.
Отже, витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження.
Окрім цього, законодавство не передбачає обов'язку при умовах поставки DAP зазначати в інвойсі ціну товару на вартість самого товару та вартість транспортування.
Суд зазначає, що сенс такої умови поставки згідно з Інкотермс і полягає в тому, що продавець за єдину суму, яку бажає отримати за товар, доставляє його покупцю, у визначене сторонами місце.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Суд зазначає, що декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180015601U6 надано такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №136/02/2025 від 27.02.2025;
- Автотранспортна накладна №193 від 05.03.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.12.2018;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 03.03.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.00220-25 від 12.03.2025;
- Фото від 06.03.2025;
- Цінова інформація від 06.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000DZHB2 від 04.03.2025.
Отже, позивач надав відповідачу усі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зауваження відповідача щодо неподання замовлення не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не бере до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як вже зазначав суд, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025, суд зазначає таке.
Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025 відповідач зазначив, що відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 10.03.2025 № 161/03/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.
Як встановив суд, згідно з інвойсом №161/03/2025 від 10.03.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів. Умови Incoterms - 2010 "Delivered at Place" ("Постачання в місці призначення") означають, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в місце. Тобто всі витрати на перевезення оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.
Отже, витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження.
Окрім цього, законодавство не передбачає обов'язку при умовах поставки DAP зазначати окремо в інвойсі ціну товару вартість самого товару та вартість транспортування.
Суд зазначає, що сенс такої умови поставки згідно з Інкотермс і полягає в тому, що продавець за єдину суму, яку бажає отримати за товар, доставляє його покупцю, у визначене сторонами місце.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Суд зазначає, що декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180019665U4 надані такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №161/03/2025 від 10.03.2025;
- Автотранспортна накладна №222 від 20.03.2025;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 06.02.2019;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 19.03.2025;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального колісного транспортного засобу №UA.012.017353-25 від 21.03.2025;
- Фото від 21.03.2025;
- Цінова інформація від 21.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000FKVB5 від 19.03.2025.
Отже, позивач надав відповідачу усі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зауваження відповідача щодо неподання замовлення не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як вже зазначав суд, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до частин третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження відповідача витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Суд встановив:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA100160/2024/540639 від 23.12.2024, де митна вартість визнана митним органом на рівні 7000,00 ЄВРО, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA204130/2025/297 від 09.01.2025 де митна вартість визнана митним органом на рівні 7000,00 ЄВРО, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA209200/2025/14450 від 06.03.2025, де митна вартість визнана митним органом на рівні 7500,00 ЄВРО, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим такі необхідно скасувати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7267,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто і Компанія" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700020/2 від 26.02.2025, №UA209000/2025/700024/2 від 07.03.2025, № UA209000/2025/700032/2 від 25.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто і Компанія" код ЄДРПОУ 40453165, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 83/12 судовий збір у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович