справа № 380/19181/24
19 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі за текстом відповідач), в якій позивач з урахуванням позовної заяви від 19.12.2024 просив:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2024 по 23.02.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2024 по 23.02.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою від 18.09.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі, призначила до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 11.03.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі.
Ухвалою від 09.12.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 20.12.2024 суддя продовжила розгляд справи.
Ухвалою від 25.12.2024 суд зупинив провадження у справі.
Ухвалою від 13.11.2025 суд поновив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 01.01.2024 по 23.02.2024 відповідач протиправно нараховував і виплачував грошове забезпечення, виплати, належних йому під час проходження служби, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що грошове забезпечення, виплати, належні при звільненні позивачу, нараховані і виплачені позивачу із дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та розраховані із застосуванням з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
23.02.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 80-ос полковник ОСОБА_1 виключений у зв'язку із звільненням з військової служби зі списків особового складу регіонального управління і всіх видів забезпечення.
27.08.2024 ОСОБА_1 звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання відомостей про його грошового забезпечення, а також з пропозицією добровільно здійснити перерахунок його грошового забезпечення з 01.01.2024 по 23.02.2024 з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
10.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано інформацію про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 в період 2023 - 2024 років із зазначенням усіх його складових, при цьому зазначивши, що грошове забезпечення йому виплачувалось відповідно до чинного законодавства і підстав для перерахунку грошового забезпечення відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2024 по 23.02.2024 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення. виплати, належних їй під час проходження служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір суті, суд виходив з такого.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте Постановою №103, яка набрала чинності 24.02.2018, до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови №704 були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX ""Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2025 встановлено в сумі 3028,00 грн.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац 1 в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Повертаючись до обставин цієї справи, позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №380/6886/24 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024) позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.02.2021 по 31.01.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 22.02.2021 по 31.01.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2024, постановленою у справі №380/6886/24, заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні задоволено. Виправлено описку в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №380/6886/24 шляхом викладення у такій редакції: "Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.02.2021 по 23.02.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 22.02.2021 по 31.12.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, на думку позивача, з огляду на те, що судовим рішенням у справі №380/6886/24 від 06.08.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки у судовому рішенні від 16.08.2024 у цій же справі, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.02.2021 по 23.02.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018, є підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2024 по 23.02.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як вже встановив суд, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі 320/29450/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином з 24.06.2025 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 втратив чинність.
Водночас, суд зазначає, що визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні норми зазначеної постанови були чинними.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.06.2025 у справі №280/8605/24, від 03.07.2025 у справі №280/8605/24.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що визнання у судовому порядку нечинним пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 №481 не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними, тому у відповідача не виник обов'язок здійснювати розрахунок грошового забезпечення позивача, в період з 01.01.2024 по 23.02.2024 із зазначенням складових грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року.
Щодо аргументів позивача про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення з 01.01.2024 по 23.02.2024 з урахуванням рішення суду в справі №380/6886/24 від 06.08.2024 та ухвали про виправлення описки у судовому рішенні від 16.08.2024 у цій же справі, суд зазначає, що визнання судом протиправними дій за період з 22.01.2021 по 23.02.2024, само по собі не створює для відповідача обов'язку здійснити перерахунок за такий період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року, з урахуванням встановлених судом обставин у цій справі.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.