18 листопада 2025 рокусправа № 380/9559/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), оформлене у формі протоколу N67 від 04 лютого 2025 року, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу тринадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов?язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, датовану 09.09.2024 року, яка стосується періоду після 10.11.2024 року, та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), у 30-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання цього судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та підтверджуючими документами про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (оскільки матір є особою з інвалідністю ІІ групи).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 21.03.2025 повідомив позивача про те, що протоколом від 04.02.2025 № 67 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причинами для відмови зазначено наступні обставини: За даними Єдиного держаного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою здійснюється догляд має дочку Оксану 1986 року народження, яка згідно закону зобов'язана її утримувати.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації правомірно відмовила у наданні позивачу відстрочки за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки у ОСОБА_2 , окрім позивача є інша особа, яка не є військовозобов'язаною та відповідно до закону зобов'язана її утримувати, а саме ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 19.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Право на відстрочку від призову на військову службу позивачем було реалізоване до 09.11.2024 року на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку із здійсненням догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка згідно довідки до Акту МСЕК серія 12 ААВ № 741717 виданою Дрогобицькою міжрайонною медико-соціальною експертною комісією є особою з інвалідністю II групи.
Доказом надання відстрочки до 09.11.2024 року є відповідні відомості у електронному військово-обліковий документі - PDF-файлі та QR-кодом із застосунку Резерв+ з інформацією про військовозобов'язаного ОСОБА_1 , що додається. Підставами надання відстрочки були наступні документи:
1. Нотаріально завірена заява ОСОБА_1 від 26.07.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зареєстровано в реєстрі № 2597.
2. Нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 , включно з розділом, що підтверджує адресу зареєстрованого місця проживання особи, за якою здійснюється догляд особи.
3. Нотаріально завірена копія ід. карти ОСОБА_1 , особи, яка здійснює догляд.
4. Нотаріально завірена копія РНОКПП громадянки ОСОБА_2 , особи, за якою здійснюється догляд .
5. Нотаріально завірена копія РНОКПП громадянина ОСОБА_1 , особи , яка здійснює догляд.
6. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 .
7. Нотаріально завірена копія довідки до Акту МСЕК серія 12 ААВ № 741717 від 19.04.2023 р.
8. Витяг з реєстру територіальної громади, що підтверджує адресу зареєстрованого місця проживання особи, за якою здійснюється догляд.
9. Рішення про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі від 04.07.2024 року.
10. Довідка Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради № 870/12 від 11.07.2024 року про те, що ОСОБА_1 , перебуває у цьому органі на обліку як отримувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі згідно постанови КМУ від 23.09.2020 року № 859.
11. Витяг з рішення виконкому Бориславської міської ради від 23.11.2023 року №302 про призначення та реєстрацію помічників фізичним особам дієздатним особам, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.
12. Копія посвідчення помічника фізичної особи дієздатної особи № 58.
13.Військово-обліковий документ, що підтверджує перебування військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який здійснює догляд (постійний догляд) на військовому обліку.
14. Нотаріальна укладена заява ОСОБА_2 від 22.07.2024 року про те, що для свого утримання нею обрано ОСОБА_1 . Реєстровий номер № 589.
10.11.2024 року позивач, засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», направив до голови комісії начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, датовану 09.09.2024 року, на продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в зв'язку із закінченням 09.11.2024 року дії відстрочки за пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та подав виписку по картковому рахунку від 21.10.2024 року про безготівкове зарахування соціальної виплати за надання соціальної послуги своїй матері на непрофесійній основі, та витяг із Резерву+, що підтверджує надання військовозобов'язаному ОСОБА_1 відстрочки за п.13 ч.1 ст.23 до 09.11.2024 року.
Однак заяву та додані документи, що підтверджують право на продовження відстрочки, комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 , не розглянула.
Вчергове 23.11.2024 року позивач, згідно абзацу 9-10 пункту 60 Порядку КМУ №560 звернувся до відповідача із заявою про продовження дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII у зв'язку із здійсненням догляду за своєю матір'ю ОСОБА_4 , яка потребує постійного догляду.
04.02.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом № 67, згідно якого позивачу відмовлено у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Підстава: За даними Єдиного держаного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою здійснюється догляд має дочку Оксану 1986 року народження, яка згідно закону зобов'язана її утримувати.
Повідомленням від 21.03.2025 №3691 повідомлено позивача про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Не погоджуючись з рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №67 від 04.02.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, ст.23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов'язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову або підпадають під умови відстрочки від призову, необхідно надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Зокрема, п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Отже, на час подання позивачем заяви про надання відстрочки військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) - не підлягають призову на військову службу.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин, далі - Порядок №560) та визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56, 58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Згідно Додатку 5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно даного Переліку визначено, що право на відстрочку мають особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Також визначено документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема;
1) для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі
При цьому суд вказує, що Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає, що умовою для надання відстрочки військовозобов'язаному, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи є відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати або за наявності таких, однак, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Судом встановлено, що згідно військово - облікового документа Резерв +, позивачу було надано відстрочку до 09.11.2024 року на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позивач в позовній заяві стверджує, що звертався до відповідача із заявою на продовження відстрочки, однак такі не були розглянуті у строк та не прийнято відповідно рішення.
Однак спірним у даній справі є рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №67 від 04.02.2025.
23.11.2024 року, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про продовження дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII у зв'язку із здійсненням догляду за своєю матір'ю ОСОБА_4 , яка потребує постійного догляду.
04.02.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом № 67, згідно якого позивачу відмовлено у оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Підстава: За даними Єдиного держаного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою здійснюється догляд має дочку Оксану 1986 року народження, яка згідно закону зобов'язана її утримувати.
Так, оцінюючи наведені відповідачем підстави для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, суд враховує, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю. При цьому у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю, про що подається відповідна заява.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У позовній заяві позивач вказав, що є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою до Акту МСЕК серія 12 ААВ № 741717. Для свого утримання ОСОБА_2 обрала саме позивача, що підтверджується нотаріальною заявою від 22.07.2024 року реєстровий номер 589.
Згідно рішення про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі від 04.07.2024 року позивач є особою, що надає соціальні послуги з догляду за своєю матір'ю на непрофесійній основі. Компенсація позивачу виплачується щомісяця шляхом перерахування уповноваженим органом коштів на рахунок в установі банку, про що свідчить виписка по картковому рахунку від 21.10.2024 року про безготівкове зарахування соціальної виплати.
Також на думку позивача, військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і отримують відповідні компенсаційні виплати, не зобов'язані додатково доводити факт догляду, зокрема, шляхом подання акту про його здійснення. Призначення таких виплат є результатом проходження перевірки та визнання державою факту здійснення догляду.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у позивача також є рідна сестра - ОСОБА_3 1986 р.н., яка згідно відомостей у закордону паспорті виїхала за межі України 11.11.2024 року.
Водночас, стосовно зазначеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, зазначений обов'язок виникає, якщо члени сім'ї потребують матеріальної допомоги та непов'язаний зі станом здоров'я, встановленою інвалідністю та нездатністю особи до самообслуговування у зв'язку з чим ця особа потребує постійного догляду.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач просив відповідача надати відстрочку на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
При цьому, за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" право на відстрочку мають військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Однак, за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які не лише мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, а й за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Таким чином, посилання позивача на те, що рідна сестра позивача перебуває за кордоном, суд не бере до уваги, оскільки перебування за кордоном сестри та навіть набуття нею громадянства іншої держави не звільняє її від обов'язку утримання батьків у разі такої необхідності.
Відтак, аналіз п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" свідчить про те, що сестра позивача ОСОБА_3 1986 р.н., є іншою особою, яка не є військовозобов'язаною та відповідно до закону зобов'язана утримувати та здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) про скасування рішення та зобов'язати вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна