19 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 826/7182/18
провадження № 2-іс/340/74/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус"
до відповідача Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 07.05.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2018 справа №826/7182/18 передана головуючому судді В.П. Катющенко.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 відкрито провадження у справі №826/7182/18 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399 справу №826/7182/18 передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
12.03.2025 зазначена справа надійшла до Кіровоградського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та протоколом передачі від 12.03.2025 р. у відповідності до вимог ст.31 КАС України передано на розгляд судді Дегтярьовій С.В.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 судом прийнято справу №826/7182/18 до провадження.
Ухвалою суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 суд замінив Головне управління ДФС у місті Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 44116011).
ТОВ «ПК «Торіус» не мало взаємовідносин з ТОВ «ВІЄН ЛТД». ТОВ «ПК «Торіус» не може відповідати за кредиторськими вимогами відповідача до ПрАТ «Торіус», оскільки строк їх пред'явлення сплинув.
ПрАТ «Торіус» було створене та зареєстроване у 1993 році. Припинило своє існування 22.06.2016 відповідно до рішення загальних зборів акціонерів, про що внесено відповідний запис №10731120023000255 державним реєстратором до ЄДР.
Правонаступником ПрАТ «Торіус» стало підприємство позивач ТОВ «Приватна компанія «Торіус» (код ЄДРПОУ 01552767).
В ході ліквідаційної процедури ПрАТ «Торіус» було встановлювало строк до 18.05.2016, протягом якого всі кредитори, в т.ч. і відповідач могли б провести відповідні заходи податкового контролю (перевірку) висунути свої вимоги для їх включення до передавального (ліквідаційного) балансу і задоволення в порядку встановленої черговості. З початку оголошення ліквідаційної процедури ПрАТ «Торіус» 18.03.2016 і до завершення двохмісячного строку прийняття вимог кредиторів (до 18.05.2016) відповідач мав підстави та необхідний для цього час для проведення позапланової перевірки всієї діяльності ПрАТ «Торіус» донарахування податкових зобов'язань, але не зробив цього. Правонаступник ПрАТ «Торіус», позивач ТОВ «ПК «Торіус», прийняло на себе всі податкові зобов'язання ПрАТ «Торіус», які були узгоджені на день завершення строку ліквідаційної процедури та були включені до передавального балансу, в т.ч. ті що оскаржувались, чи були спірними. Такі податкові зобов'язання були відображені в передавальному акті від 08.06.2016.
Відповідач не заявив вчасно про наявність в нього вимог, щодо сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а тому його вимоги не були включені до передавального балансу, а отже, правонаступник ПрАТ «Торіус» - позивач ТОВ «ПК Торіус» їх не приймало на себе та не зобов'язане їх виконувати. Позивач вважає, що незаявлені вчасно вимоги до боржника, що припиняється, слід вважати погашеними.
Позивач зазначає, що відсутність у ТОВ «ПК «Торіус» первинних документів, щодо взаємовідносин між підприємствами ПрАТ «Торіус» та ТОВ «Вієн ЛТД», не має протиправного характеру. Припиненню підприємства передувала спеціально встановлена та визначена законодавством процедура, спрямована на виявлення кредиторів, в т.ч. по податкових зобов'язаннях. У встановлений законодавством строк, податкові органи вирішили не проводити заходів податкового контролю та не висували вимог зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Оскільки інших нарахувань, в т.ч. податкових, пов'язаних з господарськими операціями ПрАТ «Торіус», вже не очікувалось бо податковий орган не виявив бажання провести податкову перевірку у строки та в порядку встановленому у п.11.5., 11.6. Порядку обліку платників податків, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, то підприємство, керуючись ст.31,32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» прийняло рішення про передачу до архівної установи всіх документів ПрАТ «Торіус». В тому числі тих, що складались за наслідками взаємовідносин та господарських операцій з ТОВ «Вієн ЛТД».
Позивач вказує, що в акті перевірки (стор.17) та в розрахунку штрафних санкцій до Податкового повідомлення-рішення-1 відповідач дає хибне посилання на п.44.3. ст.44 ПК України та недостовірно зазначає, що у разі ліквідації платника податків документи визначені п.44.1. ПК України за період діяльності платника податків мають зберігатися не менш як 1095 днів. Законодавство, в т.ч. ст.44 ПК України, не містить такої норми. Така позиція законодавця чітко кореспондується з положеннями п.11.5., 11.6. Порядку обліку платників податків, відповідно до якої контролюючі органи не можуть зволікати з перевірками підприємств, що припиняють свою діяльність, а повинні прийняти рішення щодо їх перевірки чи неперевірки у строки визначені для заявлення вимог кредиторів.
Позивач вказує, що цілком логічним, справедливим та законодавчо обґрунтованим є твердження та позиція ТОВ «ПК «Торіус» про неможливість документально підтвердити господарські операції між підприємствами ПрАТ «Торіус» та ТОВ «Вієн ЛТД». Відсутність у ТОВ «ПК «Торіус» документів підтверджуючих взаємовідносини між ПрАТ «Торіус» та ТОВ «Вієн ЛТД» є, на думку позивача, виправданою.
Додатково позивач вказав, що податковий орган дійшов висновку про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Вієн ЛТД» з ТОВ «ЕТРЕКС-9» на основі припущень, що є недопустимим.
Разом з тим, ТОВ «ПК «Торіус» наполягає на реальності всіх господарських операцій, але з огляду на вказане вище документально підтвердити має можливість тільки одну торгову операцію, яка відбулась з ТОВ «ЕТРЕКС-9» в грудні 2016 після початку діяльності ТОВ «ПК «Торіус», в звязку з чим надає суду копію видаткової накладної.
ГУ ДВС в м.Києві 12.06.2018 подало відзив на позов та вказало, що ПрАТ «Торіус» припинене 18.05.2016, а правонаступництво ТОВ «ПК Торіус» зареєстроване 23.06.2016, тобто первинні документи ПрАТ «Торіус» повинні були зберігатись до 18.05.2019.
Позивач в ході проведення перевірки не надав податковому органу первинних документів, чим не підтвердив правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.
Додатково зазначив, що наявні матеріали досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначене ТОВ «Вієн ЛТД» та яке задіяне в протиправних фінансово-економічних механізмах, відсутність джерела походження реалізованих товарів ТОВ «Вієн ЛТД» на адресу ТОВ «ПК «ТОРІУС», пояснення директора/головного бухгалтера/засновника ТОВ «Вієн ЛТД» ОСОБА_1 щодо непричетності до діяльності підприємства, відсутність фізичних та технічних можливостей у ТОВ «Вієн ЛТД» для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність джерела походження реалізованих товарів (робіт, послуг) ТОВ «Вієн ЛТД» на адресу ТОВ «ПК «ТОРІУС», а також відсутність первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Вієн ЛТД» свідчить про відсутність факту реалізації товару та послуг ТОВ «Вієн ЛТД» на адресу ТОВ «ПК ТОРІУС».
Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Правовідносини що склались між сторонами регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 8 Закону від 16.07.99 № 996-ХІУ (в редакції чинній на час виникнення взаємовідносин), відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до пп.20.1.2., 20.1.6., 201.14., пункту 20.1 ст.20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом податковий орган має право:
- отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
- у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ПК "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Вієн ЛТД" за червень-жовтень 2015 року та з ТОВ "ЕТРЕКС-9" за грудень 2016 року.
За результатами перевірки складено акт №126/26-15-14-02-02/01552767 від 14.03.2018, яким встановлено порушення позивачем:
- п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 227175 грн., в т. ч. за червень 2015 року в сумі 39046 грн., за липень 2015 року в сумі 41995 грн., за серпень 2015 року в сумі 40919 грн., за вересень 2015 року в сумі 34979 грн., за жовтень 2015 року в сумі 69153 грн., за грудень 2016 року в сумі 1083 гривень;
- п.44.1, п.44.3, п. 44.6 ст. 44 ПКУ, в результаті незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідач вказав, що в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні на момент подання податкової звітності.
На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018:
- №00003311402, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 227175,00 грн та 112587,50 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с.15);
- №00003321402, позивачу визначено 510 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с.13).
Перевіряючи правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд установив, що основною підставою яка слугувала для висновків, якими обґрунтований акт перевірки є установлений відповідачем факт ненадання позивачем запитуваних первинних документів.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
У своєму позові позивач пояснив, що Приватне акціонерне товариство "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767), яке безпосередньо здійснювало господарські операції з ТОВ "Вієн ЛТД" за червень-жовтень 2015 року та з ТОВ "ЕТРЕКС-9" за грудень 2016 року, було перетворене в процедурі реорганізації на Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767).
Позивач вказав, що з огляду на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767), усі його зобов'язання перед третіми особами повинні були бути заявлені до формування передавального балансу, а тому претензії податкового органу на разі безпідставні.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767) є повним правонаступником Приватного акціонерного товариства "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767). Код ЄДРПОУ Приватного акціонерного товариства "Торіус" тепер належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус".
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться такі записи про позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767):
- дата державної реєстрації - 31.05.1993 (дата співпадає з датою реєстрації Приватного акціонерного товариства "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767);
- дата держаної реєстрації юридичної особи шляхом перетворення - 23.06.2016 (а.с.182-185).
Згідно ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Дані обставини свідчать про те, що відбулась саме реорганізація Приватного акціонерного товариства "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767) шляхом перетворення з подальшим переходом прав та обов'язків до правонаступника, а не повна ліквідація, після якої обов'язки припиняються в повному обсязі, що свідчить про те, що за усіма зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767) на разі відповідає правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767).
Більш того, процедура перетворення завершилась та зареєстрована 23.06.2016, а оскаржувані рішення винесені 30.03.2018, що свідчить про те, що такі грошові вимоги не могли бути заявлені податковим органом в процедурі перетворення, оскільки виникли пізніше в часі після її завершення, а тому посилання позивача на те, що такі вимоги є погашеними, безпідставні.
У своєму позові позивач посилається на те, що оскільки інших нарахувань, в т.ч. податкових, пов'язаних з господарськими операціями ПрАТ «Торіус», вже не очікувалось бо податковий орган не виявив бажання провести податкову перевірку у строки та в порядку встановленому у п.11.5., 11.6. Порядку обліку платників податків, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, то підприємство, керуючись ст.31,32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» прийняло рішення про передачу до архівної установи всіх документів ПрАТ «Торіус». В тому числі тих, що складались за наслідками взаємовідносин та господарських операцій з ТОВ «Вієн ЛТД» та ТОВ "ЕТРЕКС-9".
До матеріалів справи позивачем надано копію акту від 08.06.2016 приймання-передачі в архівосховище ТОВ "Документальний сервіс" на депоноване зберігання строком на три роки документів ПрАТ "Торіус", а саме, договори, звіти, видаткові накладні, акти, банківські виписки, тощо, за період з 2013 по 2016 роки. Конкретного переліку вказаних документів за реквізитами, акт не містить (а.с.60-61).
Згідно абзацу 4 статті 31 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (в редакції, яка діяла на період передачі позивачеві документів ПрАТ «Торіус» до архіву), у разі ліквідації або реорганізації державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, із збереженням відповідної форми власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.
Питання передачі документів у випадку ліквідації або реорганізації товариства, заснованого на приватній власності, дана норма не містить.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (в редакції, яка діяла на період передачі позивачеві документів ПрАТ «Торіус» до архіву) об'єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради.
Мінімальні строки зберігання архівних документів юридичними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, визначаються Міністерством юстиції України, якщо інше не передбачено законом.
У разі ліквідації зазначених юридичних осіб ліквідаційні комісії зобов'язані забезпечити впорядкування та збереженість документів, у тому числі документів з кадрових питань (особового складу), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахуванням і виплатою заробітної плати працівникам, і за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого зберігання архівних документів цих юридичних осіб.
Положення про архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.
Згідно п.44.3. статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство "Торіус" (код ЄДРПОУ 01552767) було перетворене з подальшим переходом прав та обов'язків до правонаступника, а не припинене в процедурі загальної ліквідації, у позивача були відсутні підстави застосувати норми абзацу 3 статті 32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». В даному випадку позивач мав право, за наявності потреби, створити архівний підрозділ для постійного або тимчасового зберігання документів, в порядку абзацу 1 статті 32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
Судом встановлено, що 28.02.2018, тобто в перший день перевірки, податковий орган подав позивачеві два запити про надання оригіналів та належним чином завірених копій документів за взаємовідносинами з ТОВ "Вієн ЛТД" за червень-жовтень 2015 року та з ТОВ "ЕТРЕКС-9" за грудень 2016 року. Запити керівник ТОВ "ПК "Торіус" отримав належним чином, про що свідчить його підпис (а.с.137).
Вимог податкового органу позивач не виконав.
02.03.2018 податковий орган подав позивачеві черговий запит про надання оригіналів документів за взаємовідносинами з ТОВ "Вієн ЛТД" за червень-жовтень 2015 року та з ТОВ "ЕТРЕКС-9" за грудень 2016 року, а саме - договори з додатками до них, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, банківські виписки, картки рахунків 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" по контрагентах. Запит керівник ТОВ "ПК "Торіус" отримав належним чином, про що свідчить його підпис (а.с.138).
Вимог податкового органу позивач не виконав.
Податковим органом складено акти про ненадання документів на письмовий запит (а.с.138 зв.-139).
Згідно ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Пунктами 44.6, 44.7 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання при прийнятті рішення.
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до п.198.3 та п.198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Суд бере до уваги те, що факт неподання витребуваних податковим органом під час перевірки документів, позивач не заперечує.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Оцінюючи зміст акту від 08.06.2016 приймання-передачі документів, суд звертає увагу на те, що він не містить конкретного переліку переданих документів за реквізитами, а містить лише вид, як то, накладні, договори, а також місяць та/або рік їх складення (а.с.60-61).
Дані обставини не дають можливості встановити чи дійсно перебувають в архіві документи ПрАТ "Торіус" за взаємовідносинами з ТОВ "Вієн ЛТД" за червень-жовтень 2015 року та з ТОВ "ЕТРЕКС-9" за грудень 2016 року, як стверджує позивач.
Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Як встановлено судом, після отримання акту перевірки із описом та висновками про завищення податкового кредиту через ненадення договорів, первинних бухгалтерських та банківських документів, позивач також не намагався здійснити дії щодо взяття таких документів з архіву та подальшого надання їх податковому органу, не просив податковий орган надати йому час для цього, що свідчить про те, що він не намагався документально підтвердити господарські операції.
Натомість, зважаючи на взаємовідносини із товариством, що надало йому послуги зберігання, позивач не позбавлений був права отримати вищевказані документи з архіву та надати їх як в період перевірки, так і після отримання акту, що складений за її результатами, чого зроблено ним не було.
Суд вважає, що у разі якщо до закінчення перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/7184/19.
У постановах від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки.
Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20 зазначено, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань; їх зберігання є законодавчим обов'язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
Тобто, у пункті 44.6 ПК України йдеться саме про ненадання документів, які є мінімально необхідними для відображення операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Інші документи перебувають поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України, про що Верховний Суд зробив висновок у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а.
Суд звертає увагу сторін на те, що мінімально необхідними для відображення операцій у податковому та бухгалтерському обліку видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, розрахункові документи, тобто документи, які безпосередньо опосередковують постачання/продаж товару, і які в ході перевірки та після її закінчення позивачем надані не були.
Суд критично розцінює надання до матеріалів судової справи ксерокопій видаткової накладної №РН-0000051 від 26.12.2026 на суму ПДВ 1082,84 грн та рахунку-фактури №СФ-0000106 від 26.12.2016 за постачальником ТОВ "Етрекс-9", оскільки такі документи податковому органу під час перевірки надано не було. Більш того, розрахункових (банківських) документів, договорів, тощо позивач не подав навіть до матеріалів справи.
№З огляду на викладене, суд вважає що позивач не підтвердив належними доказами обґрунтованість формування податкового кредиту, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №00003311402, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 227175,00 грн та 112587,50 грн штрафних (фінансових) санкцій не підлягають задоволенню (а.с.15).
Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №00003321402, яким позивачу визначено 510 грн штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 п.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
З огляду на те, що судом встановлений факт ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №00003321402, яким позивачу визначено 510 грн штрафних (фінансових) санкцій, також належить відмовити.
Таким чином, у позові належить відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 19.11.2025.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Торіус" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20-а, ЄДРПОУ 01552767)
відповідач Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА