19 листопада 2025 року м. Київ справа №320/53553/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» до Київської митниці, в якому позивач простить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000075/2 від 30.08.2024.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 13.11.2025 вирішено здійснювати розгляд справи в електронній формі.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Інженерна Компанія «ПОЛІТЕХ», в особі Хілік Семена Олексійовича - директора, який діє на підставі Статуту (Покупець) DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT в особі Mr. T C Joseph, діючий на підставі Статуту (Продавець) 03.04.2024 був укладений зовнішньоекономічний Контракт №52, за яким Продавець зобов'язується поставляти матеріали в кількості і за цінами вказаними в Рахунку.
Положеннями Контракту, зокрема, п.п. 2.1, 2.2 передбачено, що загальна сума Договору визначається відповідно до остаточного інвойса. В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, укладання і навантаження на умовах поставки FOB.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2,4.1,4.2 Договору товар поставляється партіями з узгодженим сторонами графіком, в умовах FOB Кохін, Індія в порт Гданськ (Польща), не пізніше 90 днів після передоплати. Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документу (Bill of loading). Платіж за цим контрактом здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення рахунку-проформи, в розмірі 50% передоплата, 50% після отримання копії коносаменту. Остаточна сума, визначається сумою остаточного інвойсу. Платіж здійснюється в доларах США, шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця.
Відповідно до Інвойсу №Е/24/2024-25 від 31.05.2024 Продавцем та Покупцем була погоджена загальна ціна товару, детальний перелік всіх товарів, що постачаються, їх конкретні характеристики, кількість, розміри вага тощо. Загальна вартість товару - 19 088,15 доларів (USD). В цьому інвойсі зазначені умови поставки - FOB Cochin. Внесені умови оплати -50% передоплата, 50% після копії коносаменту. Вказаний термін поставки до України - 180 днів з дня внесення передоплати, термін виготовлення - 30 днів після отримання 50% передоплати. Зазначений виробник - DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT, а також країна походження - Китай.
18.04.2024 між сторонами було укладено проформу-інвойс №РЕ5-2024 до вищевказаного контракту, де вказані ідентичні умови поставки і відомості щодо товару, що і вказані вище у інвойсі. Взагалом була вказана упаковка за умовами перевізника , загальна кількість товару - 1301 шт., загальною сумою 19 088,15 Долари США.
Крім того на цю поставку 31.05.2024 укладався пакувальний лист, де вказаний такий самий товар, з ідентичними характеристиками, ціною, умовами поставки. Вказані деталі - кількість упаковок - 517 шт., загальна кількість товару - 1301 шт., об'єм - 43 м3 та розміри кожного предмету товару.
Між ПП «Інженерна Компанія «ПОЛІТЕХ» та ТОВ «Клевер Тім» 05.07.2019 було укладено Договір транспортного експедирування №0507/19/01.
30.08.2024 позивач сплатив ТОВ «Клевер Тім» 8 120,00 грн за послуги перевезення товару згідно рах. №22108 від 30.08.2024 без ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №22108 від 30.08.2024.
23.08.2024 року позивач сплатив ТОВ «Клевер Тім» 283 485,41 грн за послуги перевезення товару Згідно рах. №21916 від 23.08.2024, з ПДВ 746,90 грн включно, що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №22916 від 02.09.2024.
05.09.2024 позивач сплатив ТОВ «Клевер Тім» 4 119,00 грн за послуги перевезення товару згідно рах. №22118 від 05.09.2024, без ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №22118 від 05.09.2024.
09.09.2024 позивач сплатив ТОВ «Клевер Тім» 4 129,00 грн за послуги перевезення товару згідно рах. №22156 від 09.09.2024, без ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №22156 від 09.09.2024.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була надана митна декларація №24UА100320429115117 від 29.08.2024.
Митна вартість товару була визначена за ціною виставленого інвойса, що підтверджує загальну вартість купленого товару та закріплює умови конкретно цієї поставки товарів, згідно до умов загальноекономічного Контракту №52 від 03.04.2024, а саме п.2.1., 2.2.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу наступні документи:
- МД №24UА100320429115U7 від 29.08.2024;
- рахунок-проформа №5-2024 від 18.04.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) №Е/24/2024-25 від 31.05. року;
- автотранспортна накладна б/н від 22.08.2024 роу;
- декларація (сертифікат) про походження товару №КL-СО1978/2024-2025 від 05.06.2024;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 24.04.2024;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №6 від 07.06.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка №23082024-2 від 23.08.2024;
- договір про надання послуг митного брокера №МБ019/01 від 04.12.2023;
- договір (контракт) про перевезення №0507/19/01 від 05.07.2019;
- зовнішньоекономічний контракт №52 від 03.04.2024;
- разова перепустка №ПР-96155 від 27.08.2024;
- висновок №066/0281 від 23.08.2024.
Київська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів. Внаслідок чого були прийняті рішення про коригування митної вартості №UА100320/2024/000075/2 від 30.08.2024 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2024/000879 від 30.08.2024, яким було скориговано митну вартість товарів на підставі МД від 02.07.2024 № UА100390/2024/410968.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо визначених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.
В призначенні платежу у банківських платіжних документ, що стосуються товару №3 від 24.04.2024 та №6 від 07.06.2024, за якими внесена передоплата в розмірі 9544,08 USD (доларів США) - 50%, та передплата у розмірі 9544,07 USD (доларів США) - 50%, - платежі здійснювались на основі контракту №52 від 03.04.2024.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 зовнішньо-економічного контракту товар поставляється партіями з узгодженим сторонами графіком, в умовах FOB Кохін, Індія в порт Гданськ (Польща), не пізніше 90 днів після передоплати. Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документу (Bill of loading). Платіж за цим контрактом здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення рахунку-проформи, в розмірі 50% передоплата, 50% після отримання копії коносаменту. Остаточна сума, визначається сумою остаточного інвойсу. Платіж здійснюється в доларах США, шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця.
Відтак згідно банківського платіжного документу, що стосуються товару №3 від 24.04.2024 внесена передоплата в розмірі 9544,08 USD (доларів США) - 50%, на основі контракту №52 від 03.04.2024. Як підстава внесення платежу зазначений інвойс №5-2024 від 18.04.2024.
Відповідно до банківського платіжного документу, що стосуються товару №6 від 07.06.2024 внесено 50% передплати в розмірі 9544,07 USD (доларів США), на основі контракту №52 від 03.04.2024. Як підстава внесення платежу зазначений інвойс №Е/24/2024-25.
Інвойс №Е/24/2024-25 від 31.05.2024 вважається остаточним інвойсом, згідно розуміння п. 4.1. Контракту №52 від 03.04.2024.
Положеннями Контракту, зокрема, п.п. 2.1, 2.2 передбачено, що загальна сума Договору визначається відповідно до остаточного інвойса.
Відповідно, згідно умов Контракту - остаточний інвойс є тим самим документом, що більш детально визначає всі умови поставки замовленого товару, його суму та інші відомості. І аналізуючи зміст остаточного інвойсу, складеного 31.05.2024, зазначені умови щодо оплати за товар - 50% передоплата, 50% перед відправкою товару.
Враховуючи дату складення пакувального листа №GW240328-460 - 17.05.2024, можна співставити відомості, що товар 17.05.2024 вже збирався та пакувався на відправку.
Тому, керуючись умовами, викладеними в інвойсі №GW240328-460 від 17.05.2024, в проформі-інвойс №GW240328-460 від 04.04.2024, пакувального листа №GW240328-460 від 17.05.2024, інвойсу №Е/24/2024-25 від 31.05.2024 Сторони визначили що другий переказ у вигляді 50% вартості товару, сплачується ПП «ІК «ПОЛІТЕХ» перед відправкою товару.
Відтак умови поставки та оплати за товар були виконані позивачем в повному обсязі. Відсутні підстави для сумнівів митного органу в реальності здійснення господарської діяльності, та досягнення всіх умов поданої до розмйтнення поставки. Всі дані кореспондуються між собою, та містять повний обсяг потрібної інформації, що дозволяє співставити такі платіжні інструкції, інші документи з такою партією товару.
Як вказує відповідач, довідка про транспортні витрати № 23082024-2 від 23.08,2024 видана ТОВ «Клевер Тім», проте в CMR б/н від 22.08.2024 перевізником виступає RE TURCHYNYAK KHRYSTYNA.
Міжнародне перевезення вантажів здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева. 19.05.1956), ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі - Конвенція).
Статтею 11 Конвенції передбачено, що відправник разом із вантажною накладною має надати Перевізнику документи та забезпечити інформацією, необхідними для здійснення митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до поставки вантажу. При цьому на Перевізнику не лежить обов'язок перевірки вірності та адекватності цих документів та інформації.
При прийнятті вантажу відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції перевізник зобов'язаний перевірити: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу та його упаковки.
Водночас ч. 1 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що вантажна накладна (CMR) складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.
Крім цього, статтею 6 Конвенції встановлено обов'язкові реквізити вантажної накладної (CMR).
Водночас, наявність/відсутність окремих, не обов'язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.
На підтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування ТОВ «Клевер Тім» разом з митними деклараціями подало довідку CMR - міжнародну товарно-транспортну накладну, відповідно до якої міжнародне перевезення було здійснене ФОП Турчиняк Христиною.
Проте, ФОП Турчиняк Христина є експедитором, а не безпосереднім перевізником. ТОВ «Клевер Тім», як експедитор залучає інших перевізників для перевезення оцінюваного товару, які і зазначаються в товарно-транспортних накладних (CMR). Така обставина визначена та закріплена в Договорі транспортного експедирування між позивачем та ТОВ «Клевер Тім».
Згідно з п. 6 ч .2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До митної декларації представник ТОВ «Клевер Тім» надав копію CMR (товарно- транспортної накладної у міжнародних перевезеннях вантажів автомобільним транспортом). CMR містить інформацію про інвойс, за яким перевозиться товар, а також інформацію про державні номери транспортних засобів, якими перевозиться відповідний товар.
Також, поряд з CMR, декларант подавав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ «Клевер Тім» про транспортні витрати.
Отже, числове значення такої складової митної вартості як транспортні витрати є підтвердженим, тому наведена вище позиція митного органу не може бути підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішеннях про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 971, 64 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.
Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у орієнтовному розмірі 7 000, 00 грн.
При цьому, жодних докумнетів, які б підтверджували обставини понесення таких витрат, позвиачем суду не надано.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги наведене, вбачаються відсутніми підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» (09109, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Героїв Маріуполя, будинок 36, корпус 2, кабінет 1; код ЄДРПОУ 35046384) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2024/000075/2 від 30.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь приватного підприємства «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» понесені останнім судові витрати у розмірі 4 971, 64 грн (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня шістдесят чотири копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.