19 листопада 2025 року м.Київ № 320/37347/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2025:
№00636980702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств, в сумі 122 686 785,50 грн;
№00636990702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в сумі 52 093 908,75 грн;
№00637000702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 77 473 096 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої встановлено порушення вимог податкового законодавства, однак позивач вважає, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення вимог податкового законодавства, чим завищено суми від'ємного значення з податку на додану вартість наступного звітного періоду (показник 21 декларації).
Зауважив, що позивачем було укладено ряд договорів, фактичне виконання яких підтверджено як договорами, які були надані під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, котрі були складені в процесі виконання відповідних договорів (довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), податковими накладними) та іншими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.
Також наголошено, що під час перевірки не було вжито заходи щодо належного дослідження документів, які свідчать про реальність господарських операцій позивача. Перевірка первинної документації проводилась вибірково. Вважає, що це призвело до викривлення результатів перевірки, оскільки відповідач не зміг всебічно та об'єктивно оцінити наявні документи.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, отже, надана до перевірки документація не може бути підставою для отримання позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаними контрагентами за період виникнення від'ємного значення.
Крім того, відповідач вважає, що ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» надано недостовірні відомості в товарно-транспортній документації, що може свідчити про маніпуляції з обліком обсягів перевезень та умов логістики, не дотримано вимоги до якості, безпеки та простежуваності обігу лікарських засобів, що перебувають у статусі повернених або підлягають утилізації.
На думку податкового органу, не має можливості встановити доцільність і реальність здійснення вищезазначених операцій (в тому числі списання повернених товарів від покупців, що підлягали утилізації).
Ухвалою суду від 17.10.2025 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у зв'язку з незгодою ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» з висновками акта документальної планової виїзної перевірки від 10.04.2025 № 30534/Ж5/26-15-07-02-06-01/38323318, на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.05.2025 № 3848-п проведено документальну позапланова виїзна перевірка ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» з питань, що стали предметом оскарження. перевірка проводилась з 30.05.2025 по 19.06.2025.
За результатами перевірки складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» від 26.06.2025 № 54799/Ж5/26-15-07-02-06-01/38323318.
Відповідно до висновків акту перевірки було встановлено такі порушення:
п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996), П(С)БО 16 (Витрати), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 109 375 216,00 грн, в тому числі по періодам: за 2018 рік - 34 808,00 грн; за 2019 рік - 378 452,00 грн; за 2020 рік - 6 195 548,00 грн; за 2021 рік - 28 255 151,00 грн; за 2022 рік - 21 678 239,00 грн; за 2023 рік - 28 497 399,00 грн; за 3 квартали 2024 року - 24 335 619,00 грн;
п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 41 675 127,00 грн, в тому числі по періодах серпень 2021 року - 16 558 991,00 грн; вересень 2021 року - 233 782,00 грн; жовтень 2021 року - 630 173,00 грн; серпень 2022 року - 2 097 994,00 грн; вересень 2022 року - 2 829 853,00 грн; жовтень 2022 року - 6 507,00 грн; листопад 2022 року - 335 561,00 грн; лютий 2023 року - 5 066 405,00 грн; вересень 2023 року - 284 028,00 грн; жовтень 2023 року - 2 489 079,00 грн; листопад 2023 року - 2 417 613,00 грн; лютий 2024 року -3 824 704,00 грн; травень 2024 року - 906 655,00 грн; серпень 2024 року - 4 014 795,00 грн та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за вересень 2024 року на суму 77 473 096,00 грн.
На підставі зазначеного акту податковим органом 08.07.2025 було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
№00636980702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств, в сумі 122 686 785,50 грн;
№00636990702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в сумі 52 093 908,75 грн;
№00637000702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 77 473 096 грн.
Не погоджуючись за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.
Іноземні компанії, визначені п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається:
у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку;
під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків;
На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом у зв'язку з незгодою ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» з висновками акта документальної планової виїзної перевірки від 10.04.2025 № 30534/Ж5/26-15-07-02-06-01/38323318, на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.05.2025 № 3848-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, перевірка проводилась з 30.05.2025 по 19.06.2025
Згідно акту про ненадання документів, складеного під час попередньої перевірки, 03.04.2025, позивачем було надано документи, зокрема, щодо господарських операцій з: ФОП ОСОБА_1 ; ФОП ОСОБА_2 ; ФОП ОСОБА_3 ; ФОП ОСОБА_4 ; ФОП ОСОБА_5 ; ФОП ОСОБА_6 ; ФОП ОСОБА_7 ; ФОП ОСОБА_8 ; ФОП ОСОБА_9 ; ФОП ОСОБА_10 ; ФОП ОСОБА_11 ; ФОП ОСОБА_12 ; ФОП ОСОБА_13 ; ФОП ОСОБА_14 ; ФОП ОСОБА_15 ; ФОП ОСОБА_16 ; ФОП ОСОБА_17 ; ФОП ОСОБА_18 ; ФОП ОСОБА_19 ; ФОП ОСОБА_20 ; ФОП ОСОБА_21 ; ФОП ОСОБА_22 ; ФОП ОСОБА_23 ; ФОП ОСОБА_24 ; ФОП ОСОБА_25 ; ФОП ОСОБА_26 ; ФОП ОСОБА_27 ; ФОП ОСОБА_28 ; ФОП ОСОБА_29 ; ФОП ОСОБА_30 ; ТОВ «ІНФОСКРІН»; ТОВ «ОБРАНІ». Неповністю надано документи щодо маркетингових послуг (до яких відносяться операції з ТОВ «ОМП Маркетинг»).
Зважаючи на врахування відповідачем заперечень позивача, зазначені документи мали бути досліджені ревізорами під час проведення перевірки. Проте, єдиний отриманий позивачем запит містив вимогу надати документи щодо: ФОП ОСОБА_6 ; ФОП ОСОБА_7 ; ФОП ОСОБА_8 ; ФОП ОСОБА_9 ; ФОП ОСОБА_10 ; ФОП ОСОБА_11 ; ФОП ОСОБА_12 ; ФОП ОСОБА_13 ; ФОП ОСОБА_14 ; ФОП ОСОБА_15 ; ФОП ОСОБА_16 ; ФОП ОСОБА_17 ; ФОП ОСОБА_18 ; ФОП ОСОБА_20 ; ФОП ОСОБА_21 ; ФОП ОСОБА_22 ; ФОП ОСОБА_23 ; ФОП ОСОБА_24 ; ФОП ОСОБА_25 ; ТОВ «ІНФОСКРІН».
Тобто, як вбачається з наведеного, відповідач під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки не вжив заходів для дослідження та вивчення документів з: ФОП ОСОБА_26 ; ФОП ОСОБА_31 ; ФОП ОСОБА_29 ; ФОП ОСОБА_30 ; ТОВ «ОБРАНІ»; ТОВ «ОМП Маркетинг».
Саме по господарських операціях з цими контрагентами відповідач дійшов висновку про наявність порушень, який став виключно наслідком щодо не дослідження первинних документів позивача, однак наявність таких документів у розпорядженні позивача підтверджуються матеріалами справи.
Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронному вигляді, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.
Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно п. 11 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (затверджено наказом Мінфіну від 20.08.2015 № 727), акт перевірки має містити інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.
Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому ст. 42 ПК України.
Згідно п. 12 того ж розділу, акт має містити інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.
Таким чином, з наведеного вбачається, що висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки сформовані на підставі виключно документів, отриманих на запит від 30.05.2025.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
придбання або виготовлення товарів та послуг;
придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Судом встановлено, що в основу прийнятих податкових повідомлень - рішень стали господарські операції (документи по яким не запитувалися), зокрема з:
ФОП ОСОБА_26 ;
ФОП ОСОБА_31 ;
ФОП ОСОБА_29 ;
ФОП ОСОБА_30 ;
ТОВ «ОБРАНІ»;
ТОВ «ОМП Маркетинг».
Щодо господарських операцій з фізичними особами-підприємцями, що надавали послуги з перевезення.
Між ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» та ФОП ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір № Л36/19 від 07.05.2019.
Відповідно до предмету договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг з перевезення вантажу на підставі письмової заявки замовника. Всі умови перевезення узгоджуються сторонами письмово (в тому числі по електронній пошті). Розмір вартості перевезень сторони погодили в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_26 на адресу ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» було надано транспортні послуги, а саме: за 2018 рік у сумі 33 286,20 грн; за 2019 рік у сумі 225 596,00 грн; за 2020 рік у сумі 139 497,00 грн; за 2021 рік у сумі 11 700,00 грн; за 2022 рік у сумі 203 687,00 грн; за 2023 рік у сумі 643 903,00 грн; за ІІІ квартали 2024 року у сумі 257 851,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 1 515 520,20 грн.
Так, в акті зазначено, що ТОВ «Софарма Україна» не доведено сутність операцій на загальну суму 174 483 грн., за договором № Л36/19 від 07.05.2019 про надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_26 .
Підставою для такого висновку вказано, що при аналізі Єдиної інформаційної системи МВС, оскільки ФОП ОСОБА_26 з 05.02.2020 є на даний час власником лише одного легкового автомобіля, та відповідно до наданих договорів оренди, використовує транспортні засоби DAF з держаними реєстраційними номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ,
Згідно наданих до перевірки документів та інформаційних баз, транспортний засіб DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 не зареєстровано на даного ФОП та не перебуває в оренді.
Водночас, до перевірки не надано документів, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_26 мала правові підстави на законне використання даних транспортних засобів - зокрема; договорів оренди, лізингу, позички; субпідрядних угод або інших правомірних форм залучення ТЗ; письмового підтвердження від власника транспортного засобу. Відповідно до зазначеного, не підтверджено законні підстави та реальність для застосування вищевказаного транспортного засобу.
Крім того, до акту перевірки не долучено документів якими підтверджується проведений аналіз Єдиної інформаційної системи МВС, зокрема - станом на який момент запитувалася інформація.
Позивач на свій запит отримав копію договору оренди автомобіля, згідно якого ФОП ОСОБА_26 мала право використовувати автомобіль DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 у період, що перевірявся та спростовує висновки податкового орагну.
Щодо господарської операції з ФОП ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_5 ), суд зазначає наступне.
Між позивачем та ФОП ОСОБА_32 було укладено договір з надання транспортних послуг № Л30/19 від 07.05.2019.
Предмет договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг з перевезення вантажу на підставі письмової заявки замовника. Всі умови перевезення узгоджуються сторонами письмово (в тому числі по електронній пошті). Розмір вартості перевезень сторони погодили в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частина договору.
Згідно даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_32 на адресу ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» було надано транспортні послуги, а саме: за 2018 рік у сумі 57 032,00 грн; за 2019 рік у сумі 142 035,00 грн; за 2020 рік у сумі 42 065,00 грн; за 2021 рік у сумі 32 217,00 грн; за 2022 рік у сумі 169 453,00 грн; за 2023 рік у сумі 148 222,00 грн; за ІІІ квартал 2024 року у сумі 52 065,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 643 089,00 грн.
В акті зазначено, що не доведено реальність операцій за договором № Л30/19 від 07.05.2019, в частині надання послуг перевезення автомобілем Renault НОМЕР_6 за ТТН № 384 від 13.12.2018, акт від 14.12.2018 на суму 16 611,00 грн та ТТН № 373 від 29.11.2018, акт від 29.11.2018 на суму 11 000,00 грн. Відповідач посилається, на те що ФОП ОСОБА_32 не є власником автомобіля Renault НОМЕР_6 .
Позивачем подав до суду копію договору оренди зазначеного автомобіля, на підставі якого перевізник мав право використовувати автомобіль, зазначений в акті перевірки.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ФОП ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_7 ) було укладено договір № Л34/19 від 07.05.2019, відповідно до якого виконавець прийняв на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг з перевезення вантажу на підставі письмової заявки замовника.
Розмір вартості перевезень сторони погодили в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частина договору. Згідно даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_29 на адресу ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» було надано транспортні послуги, а саме: за 2018 рік у сумі 43 710,00 грн; за 2019 рік у сумі 74 890,00 грн; за 2020 рік у сумі 17 180,00 грн; за 2021 рік у сумі 48 040,00 грн; за ІІІ квартали 2024 року у сумі 52 357,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 236 177,00 грн.
Відповідач дійшов висновку про не доведеність реальності операції на загальну суму 37 400,00 грн, оскільки під час перевірки не надано документів, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_29 мав правові підстави на законне використання транспортного засобу Рено НОМЕР_8 , при перевезенні вантажів за ТТН № 307, 309 від 27.09.2018 акт від 10.10.2018, ТТН № 105 від 14.03.2019 акт від 18.03.2019 та ТТН № 76 від 21.02.2019 акт від 23.02.2019. Разом із тим, вказані господарські операції не могли вчинятись в рамках договору № Л34/19 від 07.05.2019, оскільки здійснені до його укладання та вони проводились на підставі іншого договору.
Також між позивачем та ФОП ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_9 ) було укладено договір № Л22/19 від 07.05.2019 про надання транспортних послуг.
Відповідно до предмету договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню транспортних послуг з перевезення вантажу на підставі письмової заявки замовника. Всі умови перевезення узгоджуються сторонами письмово (в тому числі по електронній пошті). Розмір вартості перевезень сторони погодили в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частина договору. Згідно даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_33 на адресу ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» було надано транспортні послуги, а саме: за 2018 рік у сумі 27 819,00 грн; за 2019 рік у сумі 134 645,00 грн; за 2020 рік у сумі 12 200,00 грн; за 2021 рік у сумі 27 190,00 грн; за 2022 рік у сумі 127 041,00 грн; за 2023 рік у сумі 29 116,00 грн; за ІІІ квартали 2024 року у сумі 126 972,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 484 983 грн.
Згідно висновку акту, не доведено сутність операцій на загальну суму 169 044 грн. Підставою для такого висновку зазначено, що згідно наданих до перевірки документів та інформаційних баз, транспортні засоби DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_10 та МАН з державним реєстраційним номером НОМЕР_11 на даний час не зареєстровано на даного ФОП та не перебуває в оренді.
Слід звернути увагу, що податковим органом до перевірки не надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_33 мав правові підстави на законне використання даних транспортних засобів - зокрема; договорів оренди, лізингу, позички; субпідрядних угод або інших правомірних форм залучення ТЗ; письмового підтвердження від власника транспортного засобу. Відповідно до зазначеного, не підтверджено законні підстави те реальність для застосування вищевказаного транспортного засобу.
Згідно договору № Л22/19 від 07.05.2019 виконавець перевезень ФОП ОСОБА_33 прийняв на себе зобов'язання по виконанню транспортних послуг з перевезення вантажу, і при цьому ані договір ані додатки до нього не містять обов'язку виконавця перевозити вантажі конкретними транспортними засобами.
Щодо тверджень податкового органу про відсутності документів, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_32 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_34 мають правові підстави на законне використання даних транспортних засобів, слід зазначити, що згідно чинного законодавства до обов'язку платника податків - замовника перевезень не входить витребовуаавти у контрагента документів, що підтверджують право власності або користування його засобами виробництва, до того ж такі документи у ТОВ «Софарма Україна» час перевірки не запитувались.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ОБРАНІ» (код ЄДРПОУ 42532154) та ТОВ «ОМП Маркетинг» (код ЄДРПОУ 34714878), суд зазначає наступне.
Судом встановлено, до між позивачем від ТОВ «ОБРАНІ» (ЄДРПОУ 42532154) укладено договір № 19092019 від 19.09.2019 з надання послуг по організаціїї та проведення конференції відповідно до договору.
В порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання, за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги, а замовник зобов'язується прийняти та вчасно оплатити надані послуги. Повний перелік послуг, що підлягають наданню за цим договором, визначаються сторонами в окремих додатках до даного договору які є невід'ємною його частиною.
Замовник повинен звернутися до виконавця завчасно, не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати проведення заходу. В зручний для себе письмовий спосіб повідомляє виконавцю всю необхідну інформацію щодо обсягу та різновиду послуг для організації заходу. Після отримання письмового звернення виконавець погоджує обсяг та вартість замовлених послуг, шляхом складання кошторису заходу, який оформлюється у вигляді додатку до даного договору та направляється на адресу замовника для підписання. ТОВ «ОБРАНІ» на адресу ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» було виписано акт здачі-приймання робіт, а саме:
від 28.11.2019 № ОУ-0000149 на суму 446141,16 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 22.11.2019 № ОУ-0000148 на суму 29 960,00 грн, без ПДВ - послуги проживання та харчування в готелі;
від 21.11.2019 № ОУ-0000147 на суму 259 924,47 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 20.11.2019 № ОУ-0000146 на суму 441 64,25 грн, без ПДВ - послуги проживання та харчування в готелі;
від 19.11.2019 № ОУ-0000145 на суму 256 552,35 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 15.11.2019 № ОУ-0000144 на суму 51 060,40 грн, без ПДВ - послуги проживання та харчування в готелі;
від 14.11.2019 № ОУ-0000143 на суму 348 988,63 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 13.11.2019 № ОУ-0000142 на суму 15 254,87 грн, без ПДВ - послуги проживання та харчування в готелі;
від 12.11.2019 № ОУ-0000141 на суму 110 307,67 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 07.11.2019 № ОУ-0000140 на суму 267 010,58 грн, без ПДВ - послуги організації та проведення конференції;
від 08.11.2019 № ОУ-0000139 на суму 42 583,21 грн, без ПДВ - послуги проживання та харчування в готелі.
Загальна вартість наданих послуг становить 1 871 947,59 грн.
Відповідно до наданих документів, організація та проведення конференцій відбувалося в наступних містах: м. Одеса, м. Вінниця, м. Львів, м. Харків, м. Дніпро, м. Київ.
Оплату проїзних та проживання в готелі ТОВ «СОФАРМА УКРАЇНА» сплачувало за наступних осіб: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 .
Узагальнюючи встановлені під час розгляду справи обставини, слід зазначити, що вказані контрагенти мали податкову та господарську правосуб'єктність, вони зареєстровані згідно чинного законодавства, перебували на обліку в податкових органах та звітували про свою діяльність. Вироки суду про визнання їх фіктивними підприємствами відсутні. На час вказаних взаємовідносин, а саме листопад 2019 року, рішень про їх відповідність критеріям ризикованості не приймалось. Посилання на рішення ДПС щодо відповідності контрагентів іншого субєкту господарювання критеріям ризиковості не можуть прийматися до уваги, оскільки такі рішення приймалися у 2022 році, тобто пізніше періоду виконання умов укладеного договору ТОВ «ОБРАНІ» з його контрагентами (2019 рік).
Численні висновки Верховного Суду полягають у тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також суд звертає увагу, що у жовтні 2019 року позивачем було узгоджено проведення інформаційних заходів щодо продуктів позивача з низкою суб'єктів господарювання, та за наслідком такого узгодження отримано відповідні запрошення (копії надаються) з метою проведення інформаційних заходів. На підставі зазначених запрошень позивачем було прийняте рішення про організацію відповідних конференцій та доручено ТОВ «ОБРАНІ» організацію таких конференцій (копія узгодженої програми заходів надається).
Як вбачається з програми заходів, вони стосуються продуктів (товарів), що реалізуються позивачем. Тобто спрямовані на формування та підтримання обізнаності професіоналів в сфері фармакології щодо властивостей препаратів позивача.
Для участі у конференції (доповідей) працівників позивача було направлено у відрядження (копії посвідчень та фінансових звітів надаються). За фактом організації проведення конференцій та додаткових послуг було складено відповідні акти з ТОВ «ОТРАНІ».
Таким чином висновки щодо неможливості встановити доцільність і реальність наданих послуг за Договором № 19092019 про надання послуг з матеріально-технічного забезпечення заходів від 19.09.2019 укладеного з ТОВ «ОБРАНІ» є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наданими позивачем документами.
Під час розгляду справи, позивач наголошував, що не отримував під час перевірки жодних належних запитів щодо документів, які стосуються ТОВ «ОБРАНІ», отже позивачем такі документи до перевірки не надавалися.
Також між позивачем та ТОВ «ОМП Маркетинг» (код ЄДРПОУ 34714878) було укладено договір про надання інформаційних послуг №14/01-20/ОМП від 14.01.2020.
Відповідно до договору замовник зацікавлений в отриманні послуг, орієнтованих на доведення інформації про продукти замовника до відома професіоналів сфери охорони здоров'я - співробітників аптечних мереж та/або про безрецептурні продукти замовника до відома кінцевих споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.
У свою чергу виконавець володіє ресурсами, навичками та знаннями, необхідними для задоволення потреб замовника в отриманні запитуваної ним інформації.
До договору сторонами підписано додаток №1, із змінами додатковою угодою № 01 від 14.01.2020, яким визначено види інформаційних послуг та їх вартість, які можуть надаватись виконавцем згідно договору:
вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту на продукти шляхом опитування респондентів (відвідувачів одного аптечного закладу);
проведення опитування відвідувачів аптечного закладу на предмет виявлення споживчих переваг по певній групі продуктів;
організація та проведення виконавцем презентації дляй фармацевтичних працівників одного аптечного закладу щодо продуктів;
організація та проведення виконавцем презентації для відвідувачів одного аптечного закладу щодо безрецептурних продуктів;
розміщення у приміщенні одного аптечного закладу одного інформаційного друкованого матеріалу про безрецептурні продукти;
розміщення у приміщеннях одного аптечного закладу одного брендованого інформаційного друкованого матеріалу про безрецептурний препарат замовника з метою актуалізації інформації серед споживачів (у разі зазначення Продуктів інформація може стосуватися лише безрецептурних препаратів;
забезпечення розміщення продукції в одному аптечному закладі Аптечної мережі на візуально доступних полицях;
забезпечення розміщення продуктів на полицях "hot zone" у одному аптечному закладі Аптечної мережі;
розміщення у приміщеннях одного аптечного закладу однієї Демоконструкції збільшеного (більш ніж в 5 разів від оригінального розміру) макету упакування одного препарату;
інші послуги предмет та ціна яких може визичатися сторонами додатково у відповідних Додаткових угодах до даного додатку до договору.
Відповідно вказані послуги не є такими, що надані щодо конкретних товарів, які вже були реалізовані, оскільки метою надання таких послуг є доведення інформації про продукти замовника для задоволення інформаційних потреб співробітників Аптечних мереж та кінцевих споживачів.
Слід зазначити, що розміщення товару у роздрібній точці (аптеці), (МЕРЧАНДАЙЗИНГ) є маркетинговою послугою яка складається з техніки розміщення товару, розроблення і розташування рекламних матеріалів у місці продажу. Використання прийомів маркетингу у роздрібній точці спрямовано на привертання уваги споживачів, підвищення обсягів реалізації товарів. Додатковими завданнями мерчандайзингу є зміцнення іміджу компанії-виробника; полегшення процесу купівлі; забезпечення зручності для покупців; залучення нових покупців і збереження старих; збільшення обсягу покупки.
При цьому безпосередньо для точки реалізації (аптеки) є не принциповим який товар, і якого виробника буде реалізовуватись кінцевому споживачу.
Таким чином вказані послуги безпосередньо пов'язані з діловою метою товариства, адже покликані збільшити попит на продукти, що поставляються товариством. Обставина переходу права власності на такий товар ніяким чином не зменшує зацікавленість товариства у подальшому зростанні попиту та такі товари у наступному. Посилаючись на перехід права власності як на ознаку відсутності господарського інтересу у товариства (як імпортера та оптового постачальника) щодо порядку розміщення товару, перевіряючі не навели посилань на приписи закону, ділову практику, думку науковців - маркетологів, яка би обґрунтовувала їхні висновки.
Щодо безпідставного списання повернених товарів (лікарських засобів) під покупців, що підлягають утилізації, на суму 9 513 340 грн, суд зазначає наступне.
Під час проведення позапланового заходу, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не мав можливості здійснити перевезення повернутого товару тим транспортним засобом (легковим автомобілем), що вказаний ревізорами товарно-транспортних накладних. На думку ревізорів, перевезення відповідного вантажу мало відбуватися на спеціалізованому транспорті у відповідності до ліцензійних умов; порушення зазначених вимог, на думку перевіряючих, свідчить про фіктивність складених ТТН.
Внаслідок чого в акті ревізори дійшли висновку про безпідставне зменшення бази оподаткування на загальну суму утилізованих товарів 9 513 340 грн.
На спростування доводів, наведених а акті перевірки, щодо нібито фіктивності ТТН з перевезення повернених позивачеві товарів, ним було надано копії ТТН, з яких вбачається, що в період, який перевірявся, перевезення поверненого товару відбувалося зокрема з залученням стороннього перевізника.
Тобто висновки відповідача про відсутність факту перевезення поверненого товару за весь період, зроблені виключно на підставі перевезення легковим автомобілем в окремо обраний відповідачем період - спростовуються зазначеними документами.
Також подано копії актів приймання-передачі ТМЦ на утилізацію, а також актів послуг щодо утилізації. При цьому, в акті приймання-передачі від 31.01.2023 та в акті про знищення відходів від 09.02.2023 містяться ТМЦ, зазначені в накладних, якими супроводжувалося перевезення ТМЦ легковим автомобілем, наведених в акті перевірки ТТН.
Співставлення цих документів дозволяє встановити, що товари, які перевозилися легковим автомобілем, дійсно в подальшому були передані на утилізацію (знищення) та знищено.
Подано, зокрема копії платіжних документів з оплати послуг з утилізації. Зазначені документи також підтверджують сам факт утилізації товарів паозивача та, як наслідок, правомірності їхнього списання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.1 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Підпунктом 2.15 п. 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Також п. 2.16 Положення 88 встановлено, що первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19.
Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Софарма Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У справі, що розглядається, контролюючий орган в порушення вимог КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.
Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 КАС України , оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному
Також судом враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.
Аналогічна позиція містить в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.
Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.
У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція). ЄСПЛ вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 Конвенції зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 Конвенції і не є свавільним.
На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.
Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.
Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.
Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Протокол до Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкових повідомлень - рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 08.07.2025 № 00636980702, № 00636990702 та № 00637000702.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 22 224,00 грн (платіжна інструкція від 24.07.2025 № 8896730), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 08.07.2025 № 00636980702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств, в сумі 122 686 785,50 грн, № 00636990702 про донарахування грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в сумі 52 093 908,75 грн та № 00637000702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 77 473 096 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" (код ЄДРПОУ 38323318) судові витрати у сумі 22 224,00 (двадцять дві тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.