18 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/8255/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), яким просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних силах України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 , яка є державною службою особливого характеру згідно ч.1 ст.2 Закону України №2232-ХІІ про військовий обов'язок і військову службу, де отримував грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст.9 Закону №2011 -XIІ,
Із списків військової частини НОМЕР_1 я, виключений 27.11.2020 року наказом командира в/ч НОМЕР_1 №252 від 27.11.2020 року.
Однак одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу не було виплачено.
Позивач вказує, що загальна вислуга його у ЗСУ становить 11 років 08 місяців 11 днів, а тому вважає, що керуючись ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 9 років.
Позивачем була написана заява до військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак жодної відповіді від військової частини НОМЕР_1 не отримав.
Вважає, що в/ч НОМЕР_1 протиправно не виплатила позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишено без руху позовну заяву та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що твердження позивача щодо наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби є помилковим.
Зокрема вказує, що позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 252 від 27.11.2020 року виключено із списків військової частини НОМЕР_1 з 27.11.2020 року, на підтвердження чого Відповідач надає витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 № 252 (по стройовій частині) та від 25.09.2020 № 36-РС (по особовому складу).
Таким чином, із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Позивача виключено з 27.11.2020 і з цього періоду військова служба Позивача у військовій частині НОМЕР_1 вважається закінченою.
Відповідач вказує, що норма абзацу першого частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинна на момент виключення Позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (27.11.2020), передбачала, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Разом з тим, як вбачається з витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 № 252 (по стройовій частині) та від 25.09.2020 № 36-РС (по особовому складу) позивач звільнений у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2020 № 36-РС (по особовому складу), Позивач проходив військову службу з квітня 2011 по 28 листопада 2020, тобто 9 років і 7 місяців, тобто менше 10 років.
Таким чином, Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 04.09.2014 позивач був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину НОМЕР_1 22.04.2011 року
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 №252 старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 , старшого водія взводу штабних машин роти управління батальйону зв'язку, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України від 25 вересня 2020 року №36-РС у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.11.2020 року.
Зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 28.11.2020 становить: календарна - 09 років 02 місяці 13 днів; пільгова - 02 роки 07 місяців 28 днів, загальна - 11 років 10 місяці 11 днів.
Відомості про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у вказаному наказі відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), у редакції чинній станом на час виключення позивача зі списків особового складу, було визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Суд вказує, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розроблено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно з положеннями пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260) у редакції чинній станом на час звільнення позивача з військової служби - 28.11.2020 року, було визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Отже, у частині другій статті 15 Закону №2011-ХІІ у редакції чинній станом на час виключення позивача зі списків особового складу, міститься вказівка на те, що у разі звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Тобто вказана норма передбачає набуття права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при наявності загальної вислуги 10 років і більше.
Водночас, пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 у редакції чинній станом на час звільнення позивача з військової служби - 28.11.2020 року містив норму якою деталізовано порядок виплати вказаної допомоги, зокрема зазначено, що у разі звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Тобто відповідно до Порядку №260 необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби необхідна наявність вислуги десять календарних років і більше.
Суд зауважує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Отже, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ , а не Порядку № 260.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на 28.11.2020 року становила 09 років 02 місяці 13 днів, а загальна - 11 років 10 місяців 11 днів.
У постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17 Верховний Суд вказав, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є наявність вислуги 10 років і більше.
Отже, зазначені висновки стосуються питань, пов'язаних з набуттям права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні. Разом з тим, при визначенні розміру такої допомоги враховується лише календарна вислуга років.
Дані обґрунтування суду підтверджуються аналогічною позицією висвітленою у постанові Верховного Суду у справі №806/2104/17 від 11.04.2018р. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом також у постанові 24.11.2020 у справі №822/3008/17, які відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років, що становить у даному випадку дев'ять повних календарних роки.
За вказаних обставин суд зазначає, що відповідно до правил частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач як такий, що звільнився зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (9 років),
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (9 календарних років) у день виключення зі списків особового складу військової частини у зв'язку із закінченням строку контракту та зобов'язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарних рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до норм Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (88015, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оріховиця, РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (88015, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оріховиця, РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору