18 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/6984/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 09 липня 2025 року №ЦО-13259.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в 2011 році йому було встановлено 3 групу інвалідності, яка була підтверджена за результатами проведеного в 2014 році повторного огляду. В 2020 році позивачу була встановлена 2 група інвалідності без терміну переогляду. Однак листом від 12.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на обліку в якому перебуває позивач, повідомило про припинення виплати пенсії по інвалідності з посиланням на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідача. З наданого йому витягу з такого рішення позивач дізнався про те, що групу інвалідності йому не було встановлено з 23.02.2020. Таке рішення відповідача вважає протиправним з огляду на допущені процедурні порушення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. Окрім того, повідомлено про передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України наслідки не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позову.
Вказана ухвала була надіслана до електронного кабінету Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» в підсистемі «Електронний суд» та отримана 05 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною уповноваженим працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе застосувати наслідки, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що за результатами проведеного Обласною контрольною Медико-соціальною експертною комісією Обласного центру Медико-соціальної експертизи 20 вересня 2011 року первинного огляду ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), останньому встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з отриманим пораненням, контузією так, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №085691.
Встановлена ОСОБА_1 3 група інвалідності підтверджена також за наслідками проведеного 25 вересня 2014 року повторного огляду, що узгоджується з відомостями довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0360296.
23 березня 2020 року Обласна медико-соціальна експертиза провела повторний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого прийняла рішення про встановлення останньому 2 групу інвалідності без терміну переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №661255.
09 липня 2025 року експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - Експертна команда) провела перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії №253/01 від 23.03.2020, прийнятого стосовно ОСОБА_1 , та рішенням №Ц0-13259 від 09.07.2025 скасувала зазначене рішення МСЕК.
Так, зі змісту такого рішення та протоколу засідання Експертної команди вбачається, що за результатами розгляду наданої документації виявлено не підтвердження об'єктивними даними в епікризах зі стаціонарів та додатковими методами обстеження ступеня функціональних порушень, що вказані в акті огляду МСЕК. З огляду на зазначене Експертна команда дійшла висновку, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 даних для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 23.02.2020 не виявлено.
Не погоджуючись з правомірністю такого рішення відповідача, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №875, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №875, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 №2961-ІV (далі - Закон №2961) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2961 встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону №2961, залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманим пораненням, контузією, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 в 2011 році було встановлено 3 групу інвалідності, яку підтверджено за результатами повторного огляду в 2014 році. Однак в 2020 році за наслідками повторного огляду ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності без терміну переогляду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі - Закон №4170) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абз. 1 п. 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX передбачено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності. Документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є, в тому числі, видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, за результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО Кабінету Міністрів України делеговано право забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів. Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи» права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 (далі - Постанова №1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності.
Пунктом 3 Постанови №1338 встановлено, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок).
Відповідно до п. 10 Порядку, рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
З наведеного слід зробити висновок, що оскільки рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності було прийнято 23.02.2020 року, тобто до вступу в дію Постанови №1338, то перевірка обґрунтованості вказаного рішення проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи у спосіб, встановлений Порядком.
Згідно з п. 51 Порядку, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
З метою повного та всебічного розгляду правомірності прийнятого відповідачем Експертною командою рішення суд витребував у відповідача документи, які були підставою його прийняття. На виконання ухвали суду від 27.10.2025 відповідач подав документи, з яких вбачається, що перевірка обґрунтованості раніше встановленої позивачу інвалідності була проведена на виконання постанови слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 та протоколу обшуку від 30.09.2025.
Поряд з цим, текст оскарженого рішення жодних відомостей щодо підстав для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, не містить. Відповідна графа рішення є порожньою.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями за наявності передбачених п. 51 Порядку підстав.
За змістом пунктів 30 - 32 Порядку головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров'я особи, медичні та інші документи цієї особи. Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.
Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).
За змістом Критеріїв експертна команда проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров'я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.
Пунктом 2 Критеріїв передбачено, що експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно, визначений пунктом 4 Критеріїв.
Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
Таким чином експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов'язково відображаються в протоколі засідання.
Так, спірне рішення прийнято Експертною командою заочно, без належного повідомлення Гвоздака С.І. про проведення такої перевірки.
Разом з тим, як передбачено Порядком оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень, зокрема на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», тобто відповідача. Порядком не передбачена можливість проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення МСЕК заочно або на підставі раніше отриманих документів.
Доказів проведення належного медичного обстеження Гвоздака С.І. матеріали справи не містять. Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду наданої Експертній команді документації. Ухвалою від 27.10.2025 суд витребував від відповідача всі документи, які були підставою для прийняття оскарженого рішення.
В розумінні ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак всупереч своєму процесуальному відповідач будь-яких документів, які за відомостями протоколу №Ц0-13259 від 09.07.2025, досліджувалися Експертною командою під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 інвалідності суду не надав. Поряд з цим з тексту такого протоколу вбачається, що саме на підставі розгляду такої документації Експертна команда дійшла висновку про те, що ступені функціональних порушень, що вказані в акті огляду МСЕК, не підтверджені об'єктивними даними в епікризах зі стаціонарів та додатковими методами обстеження.
З огляду на вищенаведене, враховуючи норми процесуального законодавства, суд вважає недоведеною обґрунтованість прийнятого Експертною командою рішення про скасування рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 інвалідності.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Варто зазначити, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2003 року у справі «Suominen v. Finland»).
Принцип правової визначеності є складовою частиною принципу верховенства права. Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
Суд вважає, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Разом з тим, оскаржене рішення Експертної команди такому принципу не відповідає.
Окрім того, відповідач не надав суду доказів того, що позивач був повідомлений про необхідність прибуття до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» для проведення обстеження і оцінки стану здоров'я та здійснення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи, чим був позбавлений права на участь у засіданні та наданні медичних документів.
Суд вважає, що порушення відповідачем вимог Порядку щодо забезпечення позивачу права на участь у засіданні Експертної команди під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності не може вважатись формальним, оскільки слугувало перешкодою для реалізації позивачем права бути присутнім під час перевірки обґрунтованості такого рішення, надання додаткових документів, проведення його повного об'єктивного медичного обстеження членами комісії.
Зазначене свідчить про те, що Експертна команда при прийнятті оскарженого рішення порушила процедуру проведення перевірки обґрунтованості прийнятого стосовно позивача рішення МСЕК, а тому таке підлягає скасуванню.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (місцезнаходження: пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ - 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 09 липня 2025 року №Ц0-13259.
3. Стягнути з бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (місцезнаходження: пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ - 03191673) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1211,20 гривень (Одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін