19 листопада 2025 року м. Житомир справа №240/15981/24
категорія 111030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про відвід судді від розгляду адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 року №00067790710 про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 312999 грн, внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених належним чином оформленими первинними документами. Сума грошового зобов'язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 391248,75 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 року № 00067800710 про заниження фінансового результату, оскільки понесені витрати не були пов'язані з отриманням доходів на суму 426139 грн; на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн. Сума грошового зобов'язання згідно вказаного податкового повідомлення рішення складає - 484837,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.04.2024 року №00067810710 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2020 рік на 426139 грн, за 2021 рік на 2296696 грн, за 2022 рік на 440555 грн; про заниження фінансового результату на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2205662 грн - період фінансово - господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення 2020-2022 року. Загальна сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 3163390 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" було визначено суддю Черняхович І.Е.
Ухвалою судді від 28 серпня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №240/15981/24 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 28 січня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення було залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 205 КАС України та п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року вищезазначену ухвалу було залишено без змін.
Однак, постановою Верховного Суду від 30 вересня 2025 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 було скасовано, а справу №240/15981/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 адміністративну справу №240/15981/24 було передано для розгляду судді Черняхович І.Е.
У зв'язку із цим, суддею була винесена ухвала від 18 листопада 2025 року, якою продовжено розгляд адміністративної справи №240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення та призначено підготовче засідання у справі на 16 грудня 2025 року о 14:30.
19 листопада 2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" (вх.№8323925) про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/15981/24.
На обгрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" зазначило, що відповідно до пунктом 1 статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Відтак, повернення адміністративної справи №240/15981/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду до того ж судді, ухвала якої була скасована, об'єктивно викликає у товариства сумнів у її неупередженості, що відповідає підставам для відводу, передбаченим статтями 36-37 КАС України. Також товариство зауважило, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував про те, що повторний розгляд справи тим самим суддею після скасування його рішення може створити у сторін обґрунтовані сумніви у неупередженості. З огляду на вказане, товариство підсумувало, що існує реальна загроза формування упередженого ставлення до нього судді Черняхович І.Е., оскільки суддя фактично має продовжити розгляд справи, у якій було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, в подальшому скасовану Верховним Судом.
Відповідно до частини 3 статті 40 питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/15981/24 та зазначені в ній мотиви для відводу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з нормами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Підстави для відводу судді визначено частиною першою статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" вбачається, що в якості підстави для відводу позивач зазначає про те, що відповідно до правових норм статті частини 1 статті 37 КАС України суддя Черняхович І.Е. не може розглядати адміністративну справу №240/15981/24, у зв'язку із скасуванням прийнятої нею ухвали від 28 січня 2025 року про залишення позовної заяви товариства без розгляду.
З даного приводу суд зазначає, що частини 1 статті 37 КАС України містить пряму заборону на розгляд справи суддею, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, при здійсненні саме нового розгляду такої справи у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Водночас, при розгляді адміністративної справи №240/15981/24 суддею Черняхович І.Е. була прийнята ухвала про залишення позовної заяви без розгляду, а не рішення по суті справи чи ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, про які зазначається в частині 1 статті 37 КАС України. Крім того, після скасування Верховним Судом вказаної ухвали від 28 січня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, адміністративна справа №240/15981/24 була направлена на продовження розгляду, а не на новий її розгляд.
Таким чином, передача адміністративної справи №240/15981/24, після скасування ухвали від 28 січня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, для продовження її розгляду судді Черняхович І.Е. жодним чином не порушує вимог частини 1 статті 37 КАС України.
Відтак, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" у вказаній частині ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм частини 1 статті 37 КАС України.
Крім того, аргументуючи наявність підстав для відводу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" зазначає про існування реальної загрози формування упередженого ставлення у судді Черняхович І.Е., оскільки суддя фактично має продовжити розгляд справи, у якій було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, в подальшому скасовану Верховним Судом.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Слід підкреслити, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
В той час, як наведені позивачем у заяві про відвід обставини, щодо існування реальної загрози формування у судді Черняхович І.Е. упередженого ставлення до товариства через скасування прийнятої суддею ухвали від 28 січня 2025 року, є оціночним судженням, тому у жодному випадку не може свідчити про наявність у судді відсутності неупередженості або необ'єктивності.
Аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення суддею Черняхович І.Е. гарантій неупередженості.
На думку суду, доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у даній справі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд, з метою уникнення будь яких сумнівів у неупередженості судді Черняхович І.Е. при розгляді справи, вважає за необхідне відповідно до частини 4 статті 40 КАС України передати дану справу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та буде визначений в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України, для вирішення заяви про відвід.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" від 19.11.2025 (вх.№83239/25) про відвід судді Черняхович І.Е. від розгляду адміністративної справи №240/15981/24.
Передати адміністративну справу №240/15981/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 та ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання щодо відводу судді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя І.Е.Черняхович