Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження розгляду справи
18 листопада 2025 року Справа №200/6582/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі довідки форми 5, довідки про нарахування та сплати грошового забезпечення під час лікування;
- зобов'язання Військову частина НОМЕР_1 надати діючому військовослужбовцю ОСОБА_1 :
довідку про обставини поранення (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008, № 402-довідку форми 5);
довідку про нарахування та сплату грошового забезпечення під час лікування;
наказ про виведення мене поза штат під час лікування та обґрунтовані підстави.
-зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за час лікування січень 2025 року - лютий 2025 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач проси відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та, зокрема, зазначив, що позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху на підставі частини 13 статті 171 КАС України.
14 листопада 2025 року позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що 31 грудня 2024 року отримав поранення та внаслідок чого проходив лікування до 17 лютого 2025 року. Вказує, що неоднарозово звертався до Військової частини НОМЕР_2 із рапортами в яких просив видати довідку форми № 5 про обставини поранення та провести виплату грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за час лікування січень 2025 року - лютий 2025 року, однак з лютого 2025 року по серпень 2025 року не отримував жодної письмової відповіді. Також вказує на порушення процесуального законодавства в частині ухвалення рішення про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження.
Ознайомившись із викладеними представником позивача доводами, наведеними в обґрунтування своєї позиції щодо поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали заяви про поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає таке.
Щодо підстав для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження.
Частинами 1, 3, 4 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, положення статті 123 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 171 цього Кодексу наділяють суд повноваженнями залишати позовну заяву без руху також після відкриття провадження у справі, якщо під час подальшої перевірки буде встановлено подання позову після закінчення строку звернення до адміністративного суду без заяви про його поновлення або за інших обставин недодержання позивачем установлених процесуальних вимог.
Щодо строку звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржується бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), оформленої згідно з додатком № 5 до наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, за фактом отримання позивачем 31.12.2024, тобто правовідносини, пов'язані із проходженням публічної служби.
Отже, травму позивач отримав 31.12.2024, з позовною заявою звернувся 25.08.2025, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.
Велика Палата у своїх постановах неодноразово вказувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що в цій справі оскаржується саме бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не складання довідки про обставини травми, за фактом отримання позивачем 31.12.2024 травми, то предметом спору в цій справі є триваюче порушення прав позивача у виді невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку.
Суд зазначає, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Отже, вчинена відповідачем бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо та не складання довідки про обставини травми, отриманої 31.12.2024, триває з січня 2025 року.
Суд враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення».
Разом з цим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, допоки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
У зв'язку із цим суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду є важливою умовою, яка невід'ємно пов'язана із реалізацією права на доступ до суду. Проте у випадку коли предметом судового розгляду є протиправна бездіяльність, яка виражена у формі невчинення обов'язкових до виконання дій, як-от не видача довідки про обставини травми , то така бездіяльність може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
Так, з фактичних обставин у справі судом встановлено, що 18 січня 2025 року військової частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування стосовно самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_1 , вчиненого у бойовій обстановці 01.01.2025 на підставі якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.01.2025 № 33 «Про результати службового розслідування щодо самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_1 , вчиненого у бойовій обстановці 31.12.2025»
Проте доказів того, що позивачу було відомо про проведення стосовно нього службового розслідування, ознайомлення з його висновком та наказом до суду надано не було.
При цьому, суд зазначає, що позивач не втрачав інтересу до питання щодо не надання довідки про обставини травми та вчиняв активні дії, що виразилися у поданні рапортів до відповідача, також було скеровано відповідні рапорти до Міністерства Оборони України, що підтверджує, що позивач добросовісно користувався своїми правами щодо обізнаності даних обставин справи, не втрачав інтерес до порушеного ним питання та з розумним інтервалом часу цікавився станом справ.
При цьому, жодної відповіді відповідачем на рапорти позивача до суду не були надані.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.03.2025 року у справі № 380/13595/24 дійшов наступних висновків.
«…68. Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що у справах, пов'язаних із відмовою у видачі довідок військовослужбовцям, процесуальні строки мають визначатися з урахуванням реальних обставин проходження військової служби та об'єктивних перешкод для звернення до суду.
69. Правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист, особливо якщо йдеться про військовослужбовців, які виконують службові завдання у складних умовах.
70. Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб'єктів владних повноважень.
71. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також наголошує, що в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із збройною агресією РФ, необґрунтоване формальне застосування строків може мати ознаки обмеження доступу до правосуддя. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях, стикаються з об'єктивними перешкодами, які можуть ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду. Отже, суди повинні оцінювати не лише формальні аспекти процесуальних строків, але й фактичні умови, у яких перебуває військовослужбовець.
72. З огляду на це, суворе застосування процесуальних строків без врахування зазначених факторів суперечить статтям 55, 124 та 129 Конституції України, які гарантують право на судовий захист і зобов'язують суди враховувати об'єктивні перешкоди, що впливають на можливість звернення до суду..»
Щодо доводів представника відповідача про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за час лікування січень 2025 року - лютий 2025 року.
У цьому контексті суд враховує, що наразі питання стосовно правил застосування частини другої статті 233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній постанові Судова палата дійшла висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 № 144 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та визнано таким, що 20 травня 2025 року вибув до нового місця проходження служби.
При цьому, відповідачем не вказано жодних доказів про обізнаність позивача, станом на дату звільнення зі служби, а саме на 20.05.2025, щодо обрахунку його грошового забезпечення за періоди служби з урахуванням додаткової винагороди за спірний період.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати і на ту обставину, що позивач як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент подачі позовної заяви проходить військову службу.
А тому, суд вважає за можливе звернути увагу на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24.
Верховним Судом зроблено висновок, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Таким чином, суд враховує обставини, пов'язані з проходженням позивачем військової служби, продемонстрованість добросовісного ставлення до реалізації права на звернення з адміністративним позовом, направленість дій позивача та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24.
Відтак, на підставі вищевикладеного у своїй сукупності, суд зазначає, що строк звернення з даною позовною заявою позивачем пропущений з поважних причин.
А тому, суд робить висновок про необхідність поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.14 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Враховуючи викладене та те,що позивачем виконано вимоги ухвали суду від 05.11.2025, суд прийшов до висновку, про наявність підстав для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.123, 240, 248, 294 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Крилова