Іменем України
18 листопада 2025 року
м.Харків
справа № 613/113/24
провадження № 22-ц/818/4408/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участі секретаря Смелянець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, визнання транзакцій недійсними, визнання нарахування відсотків за користування кредитом неправомірними та відновлення залишку на рахунку, -
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2025 року, постановлене суддею Уваровою Ю.В.
У січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», у якому просив зобов'язати Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк" відновити його порушені права шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий та обслуговується АТ Комерційний банк " Приватбанк", до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 11.07.2023; зобов'язати Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» скасувати неправомірно нараховані позивачу проценти, комісії за користування кредитом за картковим рахунком № НОМЕР_1 , що утворились в результаті списання коштів внаслідок проведення операції (транзакцїї) 11.07.2023 на суму 27600,00 грн.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" відновити порушені права ОСОБА_1 , шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий та обслуговується АТ комерційний банк " Приватбанк" до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 11.07.2023. В іншій частині - відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд формально підійшов до розгляду справи та надав невірну оцінку доказам, невірно застосував норми матеріального права, поверхнево, встановив істотні обставини по справі, від з'ясування яких залежить ухвалення об'єктивного та справедливого рішення по суті, а також проігнорував факти, які свідчать про те, що в даному випадку АТ КБ “ПриватБанк» в жодному разу не має нести цивільно-правову відповідальність замість Позивача. В ході перевірки встановлено, що грошові кошти з карти № НОМЕР_1 було знято через банкомати CAHA9670 (м. Харків, пр. Гагаріна, б. 178) та A0101872 банку АТ “Райффайзенбанк» (м. Харків, пр. Гагаріна, б. 178), перед цим карту № НОМЕР_1 було токенезовано. Операції проведено з вводом коректного PIN-коду, що вказує на те що клієнт розголосив PIN-код за даною карткою. Факт розголошення PIN-коду підтверджується даними, отриманими за заявкою SMSARC (Архів вихідних SMS за номером телефону), згідно яких клієнту в період часу з 01.07.2023 до 31.07.2023 не надходило повідомлень про зміну PIN-коду карти № НОМЕР_1 . Також встановлено, що 09.07.2023 та 11.07.2023 р. входи до акаунту клієнта здійснювалися з нетипового пристою GALAXY A71 5G|SAMSUNG (imei:CABA21C7D9E6667D), що вказує на розголошення логіну та паролю входу в акаунт в Приват24. Факт розголошення логіну та паролю входу в акаунт в Приват24 підтверджується також даними ПК “Адмін. панель Приват24», згідно яких логін та пароль не змінювалися до здійснення операцій зі зняття коштів. Аналізуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що грошові кошти з карт клієнта було знято внаслідок розголошення клієнтом конфіденційних даних.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду переглядається в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відновлення порушених прав ОСОБА_1 , шляхом відновлення стану карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий та обслуговується АТ Комерційний банк " Приватбанк" до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 11.07.2023 є правомірним. Відповідачем безспірно не доведено, що вказані операції були здійснені третіми особами з використанням розголошених позивачем авторизаційних даних, або за розпорядженням позивача.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 01.06.2018 /а.с.51/.
Після чого позивачу було відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 .
З долучених до позовної заяви позивачем скріншотів вбачається, що з його картки відбулось списання кошти на загальну суму 27600, 00 грн. /а.с.21, 22/, шляхом зняття готівка в банкоматі за адресою АДРЕСА_1 саме двома транзакціями 20000,00 грн (комісії банку 798.68 грн) потім ініційовано транзакцію на зняття 10000,00 грн, але через перевищення ліміту у видачі було відмовлено, і потім знято 7 600 грн. (комісію банку 304,00 грн).
За вказаним фактом позивач звернувся до поліції, у зв'язку з чим було розпочато досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.07.2023 за № 12023221010000455, що підтверджується копіями витягу з ЄРДР, повідомленням слідчого СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 28.09.2023, повідомлення СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області /а.с. 15, 16, 17/.
24.07.2023 позивач звернувся до АТ КБ Приват банк із заявою, у якій просив банк надати інформацію щодо часу, місця, способу зняття готівки, способу авторизації, відомостей про банкомат, де були зняті кошти /а.с.14/.
14.09.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій повідомив, що 11.07.2023 близько 17.40 год. невстановлені особи здійснили крадіжку його грошових коштів з його банківської картки № НОМЕР_1 у сумі 27 600,00 грн. Також позивач просив не нараховувати відсотки, штраф, пеню на період досудового розслідування /а.с.13/.
Крім того, позивач 12.10.2023 звернувся із заявою до Приватбанку, у якій просив розпочати службове розслідування за фактом шахрайських дій, вчинених невстановленими особами, які заволоділи його грошовими коштами. Також просив повернути йому кошти в сумі 27 600, 00 грн., які були на картковому рахунку № НОМЕР_1 , та повторно розглянути його звернення стосовно ненарахування відсотків, штрафу, пені до завершення досудового розслідування або встановлення осіб шахраїв /а.с.12/.
На адресу позивача відповідачем було направлено відповідь від 25.08.2023 № 20.1.0.0.0/7-230727/46905, з якої вбачається, що банк не має можливості повернути грошові кошти, оскільки банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних. Крім того, клієнт зобов'язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, а банк в свою чергу не несе відповідальності за збереження коштів клієнта у разі розголошення клієнтом відомостей про логін та пароль для входу в систему Приват24 третім особам. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо зняття грошових коштів, позивачу рекомендовано звернутись до правоохоронних органів /а.с.19-20/.
Крім того, з відповіді Приватбанку від 01.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-230919/36926, наданої позивачу, вбачається, що норми банківського законодавства, зокрема Закону «Про банки і банківську діяльність», забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. У зв'язку з чим позивачу відмовлено у призупиненні нарахування відсотків за кредитом /а.с.10/.
Згідно з перевіркою від 28.02.2024, проведеною головним спеціалістом із захисту електроних платежів та послуг ГО УБ по Північно-Східному МРУ Тарковим О.Б. за фактами здійснення переказів грошових коштів клієнта ОСОБА_1 , подія ІТ № 23454, встановлено, що 11.07.2023 з картки № НОМЕР_1 списано грошові кошти на загальну суму 28 702, 68 грн. (з урахуванням комісії Банку). Грошові кошти у сумі 20 798, 68 грн. було знято через банкомат Приватбанку САНА9670 (м. Харків, пр. Гагаріна, 178) третьою особою, у сумі 7904, 00 грн. знято через банкомат А0101872 банку АТ «Райфайзенбанк» (м. Харків, пр. Гагаріна, 178).
Аналізом логу входів клієнта в Приват24 встановлено, що 09.07.2023 та 11.07.2023 входи до акаунту клієнта здійснювалися з двох пристроїв», а саме REDMI NOTE 7|ХІАОМІ (іmеі: A7FBBE83C06AC4F8) та GALAXY А71 5G|SAMSUNG (imei:CABA21C7D9E6667D).
Типовим для акаунту клієнта є пристрій REDMI NOTE 7|ХІАОМІ. Входи з нетипового пристрою GALAXY А71 5G| SAMSUNG здійснювалися з ІРадрес 88.155.254.134 та 88.155.251.168 (м. Київ). Згідно ПК “Адмін. панель Приват24», пароль входу в Приват24 в період нетипових входів не змінювався, пароль змінено 11.07.2023 о 18:24:10 з пристрою REDMI NOTE 7|ХІАОМІ, тобто вже після зняття коштів.
Крім того, згідно даних ПК PAN-LIKE встановлено, що зняття грошових коштів через банкомати було здійснено не з фізичної карти № НОМЕР_1 , а з її токену № НОМЕР_2 . Згідно з даними ПК “E-commerce», карту № НОМЕР_1 було підключено до системи електронних платежів на основі NFC 11.07.2023. Вивченням архіву ПК VRS встановлено, що 11.07.2023 (час з 'єднання 19:07:56) клієнт звернувся на 3700 та в діалозі з оператором повідомив, що 09.07.2023 він переходив за посиланням, яке знайшов у мережі, за посиланням, нібито, можна було оформити матеріальну допомогу. Які саме дані за своїми картами клієнт вказав за даним посиланням він повідомити не зміг.
При вивченні даних, отриманих за заявкою OTPPAS (Вибірка SMS-повідомлень з ОТР паролями) встановлено, що в період часу з 01.07.2023 до 31.07.2023 повідомлення з ОТР-паролями клієнту не надходили. Згідно з даними, отриманими за заявкою SMSARC (Архів вихідних SMS за номером телефону) встановлено, що PIN-код карти № НОМЕР_1 в період часу з 01.07.2023 до 31.07.2023 не змінювався.
Карту № НОМЕР_1 клієнта заблоковано 11.07.2023 о 19:16:07 на підставі його звернення на 3700 від 11.07.2023 (час з'єднання 19:07:56).
Таким чином, в ході перевірки встановлено, що оспорювані клієнтом операції було здійснено внаслідок дій клієнта з розголосу ним конфіденційної інформації, а саме логіну та паролю входу в Приват24, а також ПІН-коду карти № НОМЕР_1 /а.с.54-62/.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунка в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктом 140 Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року № 164 встановлено, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сервіс Gооg1еРау є безконтактним сервісом, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, зазначити банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку можливо користування картками без їх фізичної присутності, в ому числі можливе безконтактне зняття готівки в банкоматі.
Відповідно до п. 2.3.1.1.2., п. 2.3.1.1.3Умов клієнт виходячи з технічних можливостейподає банку розрахункові документи у вигляді електронних документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Сторони узгодили можливість використання клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: система Приват24, в т.ч. мобільна версія, системи «LiqPay», та «Sendmoney», АТМ, ТСО, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт-банк», «Клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо банком надається така можливість.
Процедура ідентифікації клієнта, який бажає скористатись безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, які узгоджені між клієнтом та банком (фінансовий номер телефону клієнта, ПІН (у випадку, якщо такий встановлено на рахунку клієнта), одноразові паролі, тощо. В пунктах 2.1.4.5.1. та 2.1.4.5.2. Умов передбачено, що клієнт зобов'язаний не передавати картки, ПІН-коди, постійний контроль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати кратки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечить чинному законодавству, Клієнт зобов'язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
Відповідно до пункту 2.3.1.2.11.1. Умов банк зобов'язаний прийняти до виконання дистанційні розпорядження, оформлені і підтверджені належним чином. Дистанційне розпорядження вважається переданим клієнтом і прийняти банком до виконання, якщо клієнт:- для доступу в систему ввів правильні логін (номер мобільного телефону) і пароль;- підтвердив вхід в систему через додаткову перевірку клієнта будь-яким шляхом;- підтвердив вхід в систему через додаткову перевірку клієнта будь-яким шляхом; - підтвердив дистанційне розпорядження на проведення переказу через підтвердження ініціювання переказу клієнта шляхом введення одноразового паролю ОТР та/або шляхом зчитування QR коду та/або перевіркою ПІН-коду картки та/або шляхом IVR дзвінка та/або дзвінка оператора ОКЦ на фінансовий номер телефону. Банк не несе відповідальності за збереження коштів клієнта у разі розголошення клієнтом відомостей про логін та пароль треті особам.
В пункті 2.3.1.2.10.3 Умов зазначено, що Клієнт зобов'язаний не розголошувати відомості про логін і пароль третім особам.
Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою карток, які є електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІН або іншої інформації, яка діє можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в Стоп-лист платіжною системою, що визначено в п. 2.1.4.12.4, п. 2.1.4.12.5 та п. 2.1.4.12.9.
Як встановив суд першої інстанції в ході дослідження аудиозапису розмови ОСОБА_1 з працівником банку, позивач повідомив, що йому надійшло повідомлення про те, що з його кредитної картки у м. Харкові знято кошти в сумі 27600,00 грн. Вказаних дій він не вчиняв, оскільки знаходиться та постійно проживає у м. Богодухові. Зазначив, що приблизно 3-4 дні тому він намагався оформити грошову допомогу від ООН. Де саме знайшов посилання (у Вайбері чи Телеграмі) він не пам'ятає. Які саме дані він вводив під час реєстрації на отримання допомоги позивач також не пам'ятає, однак запевнив, що ні пін-код карти, ні пароль входу до додатку Приват24 він ніде не вводив та нікому не повідомляв. Реєстрацію на отримання коштів від ООН позивач до кінця не пройшов, оскільки не розумів як її завершити. Банківські картки знаходяться у позивача, нікому їх не передавав.
При цьому колегія суддів зазначає, що здійснення платіжних операцій неможливе без паролю входу до системи «Приват24», які відомі лише позивачу, усіх даних картки «Універсальна», що свідчить про те, що позивачем не було дотримано вимоги Умов щодо забезпечення збереження інформації, необхідної для авторизації клієнта через віддалені канали банківського обслуговування. Підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, позивач погодився виконувати вимоги Умов та Правил, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.
Зміна логіну в системі «Приват24» можлива лише після того, як було здійснено вхід в систему. Для входу в систему «Приват 24» необхідно не лише мати номер телефону, а й знати пароль входу або у випадку його зміни знати ПІН-код своєї активної картки. Тому для переказу коштів недостатньо лише перевипустити сім-картку та знати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще знати пароль входу до системи «Приват24». Для того, щоб його змінити, потрібно знати ПІН-код картки, щоб зняти кошти в банкоматі без картки потрібно також знати ПІН-код картки, з якої знімаються кошти. Для зміни фінансового номеру необхідно вводити ПІН-код картки, а для переведення коштів через IVR-меню необхідно знати 4 цифри картки. Тому без розголошення з боку позивачем ПІН-коду своєї кратки, номеру своїх карток, інша особа навіть після перевипуску сім-картки або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б зайти до системи «Приват24», ні встановити сервіс Gооg1еРау, ні змінити фінансовий номер клієнта та зняти чи переказати кошти.
Сам позивач підтвердив, що за декілька днів до списання з його картки коштів він, намагаючись оформити матеріальну допомогу від ООН, вводив якісь особисті та банківські дані.
Зазначені обставини зафіксовано під час аудіозапису розмови позивача з представником банку.
В Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зроблено висновок, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов'язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об'єктивної істини та об'єктивного вирішення справи.
Відповідно до положеньст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності, суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по їх доказуванню.
В ч. 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За положеннями статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
У справі, яка переглядається, суд встановив хронологію подій, що вказують на те, що клієнт ОСОБА_1 своїми діями, що полягали в намаганні отримати гроші у вигляді допомоги від ООН, надав свою особисту інформацію шахраям, а саме щодо номеру картки та пароль від неї, а Банк про таке не повідомив.
З даних ПК PAN-LIKE встановлено, що зняття грошових коштів через банкомати було здійснено не з фізичної карти № НОМЕР_1 , а з її токену № 5355621694734891, тобто шляхом вводу у банкоматі електронного номеру картки та введенням паролю від картки.
Пароль був ведений коректно, внаслідок чого здійснено дві успішні транзакції.
Таким чином, позивач своїми діями розкрив інформацію та надав доступ до Приват 24 та свого фінансового рахунку третім особам.
Суд на зазначене уваги не звернув та помилково вирішив спір на користь позивача.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги спростовують виводи суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог- скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про відновлення стану карткового рахунку відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 19.11.2025 року.