Справа № 938/157/22
Провадження № 11-кп/4808/161/25
Категорія ч.1 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
14 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Верховинського районного суду від 24.12.2024 щодо обвинуваченої
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, громадянки України, українки, із середньою освітою, непрацюючої, вдови, на утриманні перебуває одна малолітня дитина, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
1. Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання зі застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишено без змін.
Строк відбування покарання засудженій розраховано з моменту фактичного затримання, тобто з 27.11.2021 року о 00:25 годин.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в загальному розмірі 44 236 гривень 52 копійки.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30.11.2021 року, на майно, а саме на речі, вилучені в ході затримання ОСОБА_7 : куртку зимову чорного кольору зі слідами бурого кольору, кофту червоного кольору з рукавами червоного кольору, штани чорного кольору, носки чорного кольору.
Вирішено питання речових доказів.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_7 26.11.2021 року у вечірній час перебувала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , де в проміжок часу приблизно між 20.00 та 21.00 годин між ними виник конфлікт, в ході якого вона, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, кухонним ножем нанесла ОСОБА_10 удар, в результаті чого спричинила йому проникаюче колото-різане поранення життєво важливої ділянки тіла - грудної клітки справа з наскрізним пораненням правого шлуночка серця, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею в праву плевральну порожнину, яка ускладнилась постгеморагічним шоком важкого ступеню, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, внаслідок якого потерпілий помер на місці події.
3. Доводи апеляційної скарги прокурора.
3.1. Суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України, призначивши покарання (5 років позбавлення волі) нижче від найнижчої межі, передбаченої за умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
3.2. Вирок суду є невмотивованим, оскільки суд не пояснив, яким чином встановлені ним пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого злочину.
3.3. Суд помилково визнав «фактичне визнання вини» як пом'якшуючу обставину.
3.4. Обвинувачена ОСОБА_7 ніколи не визнавала вину саме в умисному вбивстві, а лише визнавала факт спричинення смерті, при цьому постійно змінюючи версії (вбивство у стані сильного душевного хвилювання, вбивство з необережності, перевищення меж необхідної оборони), щоб уникнути відповідальності.
3.5. Суд помилково визнав «протиправну поведінку потерпілого» як пом'якшуючу обставину.
3.6. Висновки суду про протиправну поведінку потерпілого ґрунтуються на показах зацікавлених осіб (родичів обвинуваченої) та на суб'єктивному трактуванні показів матері загиблого, які не підтверджують факту системного насильства.
3.7. Суд проігнорував докази, які спростовують версію обвинуваченої про насильство з боку потерпілого в день вбивства, а саме: непорушену обстановку в будинку на місці події; висновок експерта про відсутність будь-яких тілесних ушкоджень в обвинуваченої ОСОБА_7 ; відсутність характерних ушкоджень (від боротьби чи оборони) на тілі померлого; той факт, що обвинувачена жодного разу не зверталась до поліції чи лікарів щодо сімейного насильства; аудіозапис дзвінка на «102», де не чути ані голосу чоловіка, ані звуків боротьби.
3.8. Оскільки у справі відсутні будь-які пом'якшуючі обставини, які б істотно знижували тяжкість злочину, підстав для застосування ст. 69 КК України не було.
3.9. Призначене покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості і не буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок змінити в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 7 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
4. Доводи заперечення захисника.
4.1. Суд першої інстанції правильно застосував ст. 69 КК України, а призначене покарання (5 років) відповідає тяжкості вчинку та особі обвинуваченої.
4.2. Суд правильно врахував практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка вимагає, щоб покарання було пропорційним і не становило «особистий надмірний тягар» для особи.
4.3. Суд обґрунтовано врахував дані про особу обвинуваченої: вона раніше не судима, має постійне місце проживання, не стоїть на обліках та є одинокою матір'ю малолітньої дитини.
4.4. Суд правильно визнав «щире каяття» пом'якшуючою обставиною, оскільки обвинувачена фактично визнала вину, плакала, висловлювала жаль та відразу викликала швидку допомогу і поліцію.
4.5. Доказом протиправної поведінки є покази свідків та потерпілої (матері загиблого), які підтвердили, що померлий часто застосовував до дружини фізичне насильство, постійно ревнував, влаштовував скандали та навіть «бігав за нею з вилами».
4.6. Сукупність цих двох пом'якшуючих обставин (щире каяття та протиправна поведінка потерпілого) істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
4.7. Саме наявність цих обставин є законною підставою для застосування ч. 1 ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті.
4.8. Суд також врахував, що хоча це було умисне вбивство (а не самооборона), судово-медичні експертизи довели факт боротьби між подружжям (наявність антигенів обох осіб під нігтями один одного, садна на обличчі загиблого та різана рана на його пальці).
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
5. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
5.1. Прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
5.2. Обвинувачена і захисник доводи апеляційної скарги прокурора заперечили, просили вирок суду залишити без змін
6. Мотиви апеляційного суду.
6.1. Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України учасниками провадження не оспорюються.
6.2. Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування ст. 69 КК України та невідповідність покарання тяжкості злочину, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
6.2.1. Щодо щирого каяття обвинуваченої. Доводи прокурора про відсутність у діях обвинуваченої щирого каяття через зміну нею показань та лінії захисту є безпідставними.
Право на захист дозволяє обвинуваченій висувати різні версії подій (в т.ч. про необхідну оборону чи необережність). Однак, оцінюючи щире каяття, суд враховує не лише визнання юридичної кваліфікації, а й об'єктивну поведінку особи після вчинення злочину. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, одразу після нанесення поранення ОСОБА_7 особисто викликала швидку медичну допомогу та поліцію.
Згідно з протоколами огляду та показаннями свідків, вона намагалася надати допомогу потерпілому, перебувала на місці події до приїзду правоохоронців, плакала та емоційно переживала скоєне. Така посткримінальна поведінка об'єктивно свідчить про усвідомлення нею тяжкості вчиненого та жаль з приводу наслідків, що суд вірно розцінив як щире каяття.
6.2.2. Щодо протиправної поведінки потерпілого. Твердження апелянта про недоведеність протиправної поведінки потерпілого спростовуються дослідженими доказами.
По-перше. Факт агресивної поведінки потерпілого безпосередньо перед трагедією підтверджується аудіозаписом дзвінка ОСОБА_7 на лінію «102» о 20:09 (до моменту вбивства), де вона повідомляла, що чоловік вчиняє насильство і вбиває її. Це спростовує доводи прокурора про те, що версія про насильство виникла лише як спосіб захисту після смерті потерпілого.
По-друге. Згідно з висновком експерта №1751, у крові потерпілого виявлено етиловий спирт у концентрації 0,94 проміле, у сечі - 1,84 проміле, що свідчить про стан сп'яніння.
Показання свідків (у тому числі матері потерпілого) підтверджують, що в стані сп'яніння потерпілий ставав агресивним.
По-третє. На тілі потерпілого виявлено тілесні ушкодження (садна обличчя, різана рана пальця), які виникли незадовго до смерті та, згідно з висновком експерта, могли утворитися внаслідок боротьби. Це узгоджується з висновком про наявність фізичного конфлікту, ініціатором якого, згідно з сукупністю доказів, виступав потерпілий. Відсутність попередніх звернень до поліції не є безумовним доказом відсутності домашнього насильства, зважаючи на специфіку сімейних відносин, що також підтвердили свідки.
6.3. Щодо застосування ст. 69 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі. Суд першої інстанції вірно встановив наявність двох пом'якшуючих обставин (щире каяття та протиправна поведінка потерпілого). Також судом враховано особу обвинуваченої: вона раніше не судима, є одинокою матір'ю, має на утриманні малолітню дитину, на обліках у нарколога чи психіатра не перебуває. Сукупність цих обставин (спровокованість злочину діями потерпілого, негайний виклик допомоги, наявність малолітньої дитини) суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки саме цього конкретного діяння та особи винної, що давало суду законні підстави для застосування ст. 69 КК України.
Призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі є реальним, пов'язаним з ізоляцією від суспільства, і є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів. Вимога прокурора про призначення 7 років позбавлення волі (мінімальна межа санкції) за даних обставин є надмірно суворою і не відповідає принципу індивідуалізації покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Верховинського районного суду від 24.12.2024 щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України- залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженій в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5