Справа № 646/13575/24
Провадження № 1-кп/646/1457/2025
19 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання : ОСОБА_2 ,
прокурора : ОСОБА_3 ,
захисника : ОСОБА_4 ,
обвинуваченого : ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024170020010214 від 16.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадженні Основ'янського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження №62024170020010214 від 16.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19 листопада 2025 року в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що є тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки він не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не може запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник не заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова № 643/6202/25 від 19.07.2025 у справі щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.08.2025 з визначенням суми застави у розмірі 90 840 гривень.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 15.08.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 09.10.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , закінчується 07.12.2025 р., що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України).
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що ОСОБА_5 згідно ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, за віком та станом здоров'я обвинуваченого відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія РФ проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, суддя, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб на свідків у кримінальному провадженні.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, обвинувачується у вчиненні ним злочину проти встановленого порядку несення військової служби, тобто у період, коли від військовослужбовців очікується максимальна дисциплінованість, що, з урахуванням можливого строку покарання, яке йому може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під варту.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Разом з цим, суд, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, вважає за можливе продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави, розмір якої був визначений ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19.07.2025, а саме у розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Зазначений розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Визначений розмір застави суд вважає таким, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, внаслідок чого не порушує права обвинуваченого, а отже, підстави для його зменшення відсутні.
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 17 січня 2026 року включно, з раніше визначеною ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 19.07.2025 р. заставою у розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Строк дії ухвали до 17 січня 2026 року включно.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1