Справа № 631/563/25
Провадження № 2/646/4001/2025
19 листопада 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання : Машко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором позики № 1162749 від 02.05.2021 року у розмірі 22 022,00 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 6 500,00 гривень, заборгованість за відсотками - 15 222,00 гривень. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1162749 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 гривень, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_3, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня, позикодавець на виконання пункту 1 Договору позики № 1162749 від 02 травня 2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6500,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №f9afd9c7-fe5c-4569-af2b-73182c7cf29b від 02 травня 2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Згідно із пунктом 6.5. Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Отже, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування. Враховуючи викладені вище умови Договору позики № 1162749 від 02 травня 2021 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 0 гривень, заборгованість останнього за договором позики складає 22 022,00 гривень, зокрема: 6500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 522,00 гривень - сума заборгованості за відсотками. 26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року. Так, згідно з пунктом 5.2. зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 022,00 гривень, з яких: 6500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 522,00 гривень - сума заборгованості за відсотками. Станом на день подання позову відповідач ухиляється від сплати заборгованості, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями розгляд визначено на суддю Чорну Б.М.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 06 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, витребувано інформацію щодо належності платіжної картки та виписку за період з 02.05.2021 по 05.05.2021 рік.
19.09.2025 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.М., в якому остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, на обґрунтування відзиву зазначила таке.
Щодо неправомірності нарахування відсотків у розмірі 15 520,00 грн. Як вбачається з розрахунку, наданого представником позивача до позову, заборгованість по процентам нарахована в період з 02.05.2021 року по 29.08.2021 року. В той же час, за змістом Договору позики № 1162749 від 02.05.2021 року сторонами погоджено строк кредитування - 30 днів, тобто до 01.06.2025 року. Тобто, з вищенаведеного вбачається, що сума процентів нарахована позивачем поза межами строку кредитування. Розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою. Однак, просять звернути увагу суду, що матеріали справи не містять підтверджень, що на час укладення Договору позики саме з цими Правилами надання грошових коштів у позику був ознайомлений відповідач і погодився з їх змістом, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 . З урахуванням наведеного, правомірним є нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 01.06.2021 року. Так, розрахунок відсотків в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 02.05.2021 року по 01.06.2021 року, складатиме 3 880,00 грн. (6 500,00 грн. х 1,99%/100%=129,35 грн. х 30 днів). Відтак, правомірним є нарахування суми заборгованості по відсотками у розмірі 3 880,00 грн. Вказана сума заборгованості визначається відповідачем та останній готовий сплатити її у разі пред'явлення вимог законним правонаступником ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Щодо відсутності належних доказів на підтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача. У матеріалах справи відсутні докази підтвердження обставин здійснення повної оплати фінансування за договорами факторингу після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору факторингу та як наслідок набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором позики та можливості реалізації прав нового кредитора для звернення до суду з даним позовом. Крім того, представник відповідача, з посиланням на постанови Верховного Суду: від 02 листопада 2021 року № 905/306/17; від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18; від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17; від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012; від 17.01.2020 № 916/2286/16 та від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12 зазначає, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона на кожному етапі такої передачі повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості за договором позики.
Враховуючи зазначене, з посиланням на постанову Верховного Суду по справі № 915/357/23, представник відповідача стверджує, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема на підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 19 квітня 2018 року у справі № 905/1198/17; від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18; від 19 вересня 2019 року у справі № 910/14566/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17. Отже, у зв'язку з відсутністю належних доказів оплати факторами (платіжних інструкцій про перерахування коштів), відсутні підстави констатувати, що за вказаними договорами факторингу такий перехід відбувся, зокрема й у частині права вимоги до відповідача.
24.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В., в якій остання зазначила, що твердження представника Відповідача, стосовного того, що Позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу № 2610 від 26.10.21 р. та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. (додаток до позовної заяви №1 5, 18). Окрім викладеного вище, згідно п.5.2. зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід?ємними частинами цього Договору. (Додатки №4 та №5 до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. та Договору факторингу №2610 від 26.10.21 р. - містяться в матеріалах справи). Доводи представника відповідача щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.70 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
28.10.2025, 14.11.2025 року на адресу суду з АТ «Універсал банк» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 06.08.2025 року з підтвердженням зарахування 02.05.2021 року від первинного кредитора відповідачу 6500,00 грн. на його картку у вказаному банку з випискою по рахунку за вказаний день.
Представники позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Ткаченко Ю.О. та Гедзь О.В. у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Габор В.В., у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, доходить таких висновків.
02.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку) № 1162749 /а.с.12/.
Відповідно до пункту 2 Договору, сума позики 6 500,00 гривень, строк позики (строк договору) 30 днів, фіксована базова процентна ставка становить 1,99% в день, договір підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3.
Згідно із пунктом 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Згідно із підпунктом 4.1. пункту 5 Договору позики, підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачено статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до підпункту 4.2. даного договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена у правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Положеннями пункту 5 Договору передбачено, що договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Згідно із пунктом 6.5. Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перебувають у загальному доступі та опубліковані на сайті www.mycredit.ua.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладений договір № 1162749 від 02 травня 2021 року ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником: одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_3, час відправки ідентифікатора позичальнику - 02 травня 2021 року 07:17:56 /а.с.17/.
Відповідно до платіжної інструкції/операція №f9afd9c7-fe5c-4569-af2b-73182c7cf29b від 02 травня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 6 500,00 гривень, переказ коштів на банківську карту відповідача, підтверджується також витребуваною інформацією з АТ «Універсал банк».
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («Клієнт») та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Фактор») укладено договір факторингу № 2610, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі заборгованостей /а.с.18-22/.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 26 жовтня 2021 року до Договору факторингу № 2610, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22022,00 гривень /22-23/.
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» («Клієнт») та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» («Фактор») укладений договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 11162749 від 02 травня 2021 року /а.с.24-28/.
Відповідно до Реєстру заборгованості до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22022,20 гривень, з яких: 6500,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 15 522,00 гривень - сума заборгованості за відсотками /а.с.28-29/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року за період з 02 травня 2021 року по 28 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає: 22 022,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом позики - 6 500,0 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 15 522,00 гривень /а.с.6-7/.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 11 договору - реквізити сторін.
Факт отримання коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 6500,00 гривень ОСОБА_1 підтверджується платіжною інструкцією/операцією №f9afd9c7-fe5c-4569-af2b-73182c7cf29b від 02 травня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_1 , перераховано кошти у сумі 6 500,00 гривень; переказ коштів на банківську карту відповідача підтверджується також витребуваною інформацією з АТ «Універсал Банк», а саме довідкою про рух коштів від 27.10.2025 року.
Крім того, суд враховує, що ні відповідачем, ні його представником не оспорювався факт укладення договору позики № 1162749 від 02.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та надходження коштів на банківський кредитний рахунок ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за електронним договором позики від 02 травня 2021 року та надало відповідачу грошові кошти в сумі 6 500,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з чим останній має заборгованість за договором позики за основною сумою боргу - 6 500,00 гривень.
Щодо стягнення суми заборгованості за відсотками суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно умов договору позики № 1162749 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики - 02 травня 2021 року по 01 червня 2021 року - дата повернення позики (останній день).
Отже, строк кредитування сплинув 01 червня 2021 року.
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування (пролонгація), йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику, який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив саме ті умови, які викладені в наданій позивачем до позову редакції, у тому числі й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
У відзиві представник відповідача заперечувала факт узгодження сторонами за договором позики ті умови позики, за яких відповідач має сплачувати проценти поза межами строку позики, та факт узгодження продовження строку позики за ініціативою відповідача.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії - до 01 червня 2021 року.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 11 липня 2018 року у справі № 366/1088/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 01 червня 2021 року по 01 квітня 2025 року, відсутні.
Розрахувати суму відсотків за договором позики необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 02 травня 2021 року по 01 червня 2021 року.
Суд погоджується з заявленим представника відповідача розміром відсотків, який підлягає стягненню з відповідача, та складає 3 880,50 гривень (6 500 грн. х 1,99% : 100% = 129,35 грн. х 30 днів).
Згідно з частиною 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Враховуючи, що ТОВ «Фінпром Маркет» не доведено належними та допустимими доказами погодження сторонами умов пролонгації договору, до того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом, суд висновує про часткове задоволення позову ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 в частині стягнення суми заборгованості за процентами у розмірі 3 880,50 гривень, оскільки у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії - з 02 травня 2021 року до 01 червня 2021 року.
Щодо переходу до позивача ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за договором позики, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно зі статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Факт правонаступництва, тобто за яким до позивача перейшло право кредитора за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Як вже було вказано вище, пунктом 5.2. зазначених вище договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля Заборгованості та набуває відповідних прав вимог.
Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
До вказаних договорів факторингу додані підписані реєстри прав вимог, згідно яких слідує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами», а воно в свою чергу відступає ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року у сумі 22 022,00 гривень (6500,00 гривень заборгованість за тілом та 15 522,00 гривень за процентами).
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, за такого є належними та допустимими доказами.
Зважаючи на викладене, доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.В. про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги за укладеним 02 травня 2021 року договором позики до позивача не є обґрунтованими, оскільки спірні договори факторингу у пунктах 5.2. передбачають положення, відповідно до якого перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості з моменту підписання Актів прийому-передач Реєстрів заборгованості (з одночасною передачею Реєстрів заборгованості в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Тобто в даному випадку сторони договорів факторингу безпосередньо в спірних договорах визначили момент, з якого фактор набуває права вимоги до боржників, а саме з моменту підписання Актів прийому-передач Реєстрів заборгованості (з одночасною передачею Реєстрів заборгованості в електронному вигляді), які містяться в матеріалах справи.
Отже, з огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.В. про те, що позивач не набув права грошової вимоги до відповідача в зв'язку з тим, що матеріали справи не містять докази на підтвердження оплати ціни продажу за відповідними договорами факторингу та те, що акти звірки не можуть бути належними доказами сплати ціни продажу за відповідними договорами факторингу, є необґрунтованими, оскільки відповідно до спірних договорів факторингу момент переходу до фактора права вимоги до боржників не пов'язаний із здійсненням оплати ціни продажу за відповідними договорами, а пов'язаний із моментом підписання Актів прийому-передач Реєстрів заборгованості .
Посилання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.В. на позиції Верховного Суду з метою обґрунтування позиції про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за договорами факторингу, суд вважає недоречними.
Так, в даному конкретному випадку помилково стверджувати про виникнення права вимоги з моменту повної оплати за договором факторингу, оскільки в кожному випадку необхідно чітко виходити з умов договору, які передбачають момент виникнення відповідного права. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, на які посилається представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.В., обґрунтовуючи доводи відзиву про відсутність факту переходу грошової вимоги до позивача.
Крім того, суд висновує, що правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21 липня 2021 року по справі № 334/6972/17, на яку посилається представник відповідача, не може бути застосована до даного конкретного випадку, оскільки в аналізованій справі Верховний Суд здійснює аналіз зовсім інших правовідносин, ніж склались по даній справі, а саме порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору.
Виходячи з системного аналізу практики Верховного Суду, суд висновує, що посилання представника відповідача на сталу судову практику у вигляді чисельних постанов Верховного Суду не є в даному конкретному випадку релевантним, оскільки питання переходу права вимоги не завжди пов'язане із моментом повної оплати за конкретним договором факторингу. Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 02 листопада 2021 року по справі № 905/306/17, на яку посилається представник відповідача Габор В.В., звертає увагу, що умовами договорів факторингу може бути передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом (стороною 1) в повному обсязі оплати за такими договорами. Натомість, Верховний Суд зазначає, що договори факторингу також можуть не містити відповідних положень, а моментом передачі права вимоги можуть визначати момент укладення такого договору або підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей тощо, як це було в даній справі.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд не є категоричним у своїй позиції про обов'язковість здійснення виплат одним господарюючим суб'єктом на користь іншого господарюючого суб'єкта за договором факторингу як обов'язкової умови переходу права вимоги за таким договором, оскільки в кожному конкретному випадку необхідно виходити з конкретних умов відповідного договору факторингу.
Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року, враховуючи наведене, суд висновує про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» та про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики на користь ТОВ «Фінпром Маркет» у загальному розмірі 10 380,50 гривень, з яких:
- 6 500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3 880,50 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивач надав до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна», витяг з Акту № 12-ІІ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 01 листопада 2024 року, відповідно до яких вартість наданих послуг складає 3500 гривень, з яких: вивчення та збір документів, визначення правової позиції - 500 гривень, складання позовної заяви - 3000 гривень, а також платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 30 квітня 2025 року.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначив, що вказана сума є неспівмірною, враховуючи предмет позову, час та обсяг роботи витрачений адвокатом, заперечив проти її стягнення у такому розмірі, просив рахувати суд його скрутне матеріальне становище та просив задовольнити суму у розмірі 1 000,00 грн.
Враховуючи заперечення відповідача про заявлений розмір витрат на правничу допомогу позивача, суд дійшов висновку, що оцінюючи обґрунтованість позовної заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, що заявлена представником позивача сума є неспівмірною.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стягненню підлягають витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн, з огляду на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Щодо розподілу витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579935721.1 від 27 травня 2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 47,1 % (10 380,50*100% / 22 022,00 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 141,92 грн. (47,14% х 2 422,40 грн. /100% грн.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 279, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором позики № 1162749 від 02 травня 2021 року у розмірі 10 380 (десять тисяч триста вісімдесят) гривень 50 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 141 (ода тисяча сто сорок одна) гривня 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08200, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Б.М.Чорна