Справа № 953/3041/23
№ провадження 1-кп/646/131/2025
18 листопада 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі колегії: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження №22023220000000124 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
У провадженні Основ'янського районного суду міста Харкова знаходяться матеріали кримінального провадження № 22023220000000124 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає. Прокурор зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким стало підставою для його обрання та продовження, не зникли та не зменшилися; ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому є підстави вважати, що може переховуватися від суду, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення. Запобігання вказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього обов'язків неможливе за умови застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім не доведені ризики.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, на даний час встановлений за ухвалою суду строк тримання під вартою закінчується. ОСОБА_5 на теперішній не працює, не має міцних соціальних зав'язків, що свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, крім того може переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Тому на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до шістдесяти днів - до 16 січня 2026 року - підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196, 197, 199 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів - до 16 січня 2026 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали встановити до 16 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк, з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 19 листопада 2025 року о 08 годині 30 хвилин.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3