Справа № 645/6806/25
Провадження № 2/645/3401/25
19 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Спесивцева О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 12 лютого 1992 року у відділі ЗАГС адміністрації Шебекінського району Бєлгородської області, Російська Федерація, актовий запис № 24.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що спільне життя між сторонами не склалось, з причин відсутності різних поглядів на життя, сімейно-шлюбні відносини не підтримують більше 10 років, спільного господарства не ведуть, кожен живе окремим життям та своїми інтересами. Відповідач є громадянкою Російської Федерації, місце проживання та перебування її на теперішній час не відомо. Позивач примирення можливим не вбачає, тому просив розірвати шлюб.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада», про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов суду не надала.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 12 лютого 1992 року у відділі ЗАГС адміністрації Шебекінського району Бєлгородської області, актовий запис № 24, що підтверджується свідоцтвом про одруження (повторне) серія: НОМЕР_1 від 21.01.2012 та даними перекладу вказаного свідоцтва з російської на українську мову. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів громадянського стану.
Частина перша ст. 24 СК України встановлює, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
У ході судового розгляду встановлено, що шлюбно-сімейні відносини припинені, сторони не ведуть спільне господарство, кожен живе окремим життям.
Отже, суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, а саме, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні відносини, вважає необхідним шлюб розірвати, так як подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим.
Згідно з ст. 13 «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993», дія якої зупинена у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Беларусь на підставі Закону№ 2783-IXвід 01.12.2022, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Виходячи з вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, документи, видані на території Російської Федерації до 24.02.2022, приймаються в Україні без їх легалізації. Таким чином, вказане вище свідоцтво про одруження не потребує консульської легалізації, проставлення апостиля тощо та користується на території України доказовою силою офіційного документа, тобто є належним і допустимим доказом у справі.
Згідно з чинним законодавством основною засадою шлюбу є вільна згода чоловіка та жінки на перебування у шлюбних відносинах.
Відповідно, ключовим в даній категорії справ є наявність волевиявлення позивача на розірвання шлюбу з відповідачем.
З доводів позовної заяви вбачається, що сімейне життя позивача та відповідача не склалось, шлюбно-сімейні відносини сторін припинено, розірвання шлюбу відповідає інтересам позивача.
Суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність права пред'явити позов про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 110 СК).
Подальше збереження шлюбу порушуватиме засади його добровільності та суперечитиме інтересам позивача, у зв'язку з чим суд задовольняє позов.
Виходячи із практики Європейського суду з прав людини (рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» та інші), суд надає оцінку лише тим доказам та аргументам сторін, які мають значення для предмету доказування в даній справі.
Згідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідач при реєстрації шлюбу прізвище не змінювала.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним шлюб між сторонами розірвати, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 12 лютого 1992 року у відділі ЗАГС адміністрації Шебекінського району Бєлгородської області, Російська Федерація, актовий запис № 24.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. двадцять коп.).
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 19.11.2025.
Суддя: