Справа № 643/10666/25
Провадження № 2/643/4681/25
19.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі представника - адвоката Тараненка А.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 в сумі 56 266,39 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 12.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №980938324 на суму 13 660,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Посилався, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, у тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13 660,00 грн. Посилався, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого, відповідно до укладених сторонами додаткових угод, продовжувався. Посилався, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 168 від 11.01.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Посилався, що 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Зазначив, що відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 56 266,39 грн. Посилався, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором. Зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 56 266,39 грн, яка складається з: 13 659,19 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42 607,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 11 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 03 липня 2025 року залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», установив позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 09 липня 2025 року відкрив провадження по справі та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Частково задовольнив клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» адвоката Тараненка А.І. про витребування доказів. Витребував від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію: 1) чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка 5375-41XX-XXXX-4912; 2) інформацію про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки 5375-41XX-XXXX-4912, у період з період з 12.09.2021 по 17.09.2021 у сумі 13 660,00 грн. В іншій частині клопотання відмовив.
На виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2025 про витребування доказів від АТ «Універсал Банк» 23.07.2025 на електронну поштову адресу суду та 29.07.2025 засобом поштового зв'язку до суду надійшла інформація, яка витребовувалася судом.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Ейс», зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом згідно з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
12.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №980938324 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника MNV844ZP (надалі - Договір) (а.с. 104 зворот - 107).
Умовами п. 1.1 Договору передбачено, що Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13660,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.7 кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 11.12.2021.
Умовами п. 1.9. Договору сторонами було погоджено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у такому порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 564,00 процентів річних, що становить 1,55 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до умов п. 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати наданння кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Відповідно до умов п. 1.14.2 Договору у разі настання передбаченої п. 1.9.3 Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складе 21774,10 гривень та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 8114,10 гривень та суму кредиту у розмірі 13660,00 гривень.
12.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 12.09.2021 із зазначенням маски номеру карти НОМЕР_2 , на який необхідно здійснити зарахування кредитних коштів (а.с. 39).
Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позичальник ОСОБА_1 12.09.2021 о 13:21 подав заявку на отримання кредиту, акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): №MNV844ZP, ідентифікатор відправлено позичальнику 12.09.2021 о 13:22:31, перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 12.09.2021 о 13:23:58 (а.с. 28).
Відповідно до платіжного доручення №23925024-d6е8-43e5-а08а-3f4b89fea344 від 12.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти у сумі 13660,00 грн, призначення платежу - переказ коштів згідно з договором №980938324 від 12.09.2021 (а.с. 29).
Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 13660,00 грн підтверджується повідомленням АТ «Універсал Банк» №БТ/5929 від 17.07.2025, згідно з яким АТ «Універсал Банк» надає підтвердження про факт зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 у період з 12.09.2021 по 17.09.2021 у сумі 13660,00 грн. У ході ініційованої банком детальної перевірки було встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Банком було емітовано платіжку картку № НОМЕР_3 . За період з 12.09.2021 по 17.09.2021 на вказану платіжку картку було зараховано платіж у сумі 13660,00 грн (а.с. 134, 136).
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок.
28.10.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (надалі Договір), за умовами якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.п. 2.1, 4.1.). Крім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 75-78).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. договору в наступній редакції, зокрема строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишилися без змін (а.с. 80 зворот).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (п. 8.2.) (а.с. 81-84).
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 86).
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023 (а.с. 86 зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої, зокрема сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 87).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №168 від 11.01.2022, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 у загальній сумі 38 763,67 грн (а.с. 73-74).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Окрім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 66-68).
03.08.2021 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 70 зворот).
30.12.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 30.12.2024 (а.с. 71).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 у розмірі 56 266,39 грн (а.с. 64-65).
29.05.2025 між ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 у сумі 56 266,39 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та актом прийому-передачі реєстру боржників від 29.05.2025 за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 55-61).
Відповідно до умов п. 3.1. договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим Договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день укладення даного Договору. Ціна продажу за Договором становить 4 437 227,55 гривень (п. 3.3. Договору).
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 04.06.2025 №243 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму в розмірі 1 000 000,00 гривень, призначення платежу - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 52).
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 04.06.2025 №245 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму в розмірі 1 000 000,00 гривень, призначення платежу - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 52 зворот).
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 05.06.2025 №246 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму в розмірі 1 000 000,00 гривень, призначення платежу - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 53).
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 05.06.2025 №247 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму в розмірі 1 000 000,00 гривень, призначення платежу - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 53 зворот).
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 06.06.2025 №248 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму в розмірі 437 227,55 гривень, призначення платежу - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (а.с. 54).
Відтак, загалом ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 суму в розмірі 4 437 227,55 гривень.
Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 станом на дату продажу - 11.01.2022, з урахуванням погашень становить: 13 659,19 грн - за тілом кредиту; 25 104,48 грн - за процентами. 12.10.2021 ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитом в сумі 3 156,00 грн, та 14.11.2021 в сумі 8 700,00 грн, загальна сума - 11 856,00 грн, з яких 0,60 грн та 0,21 грн було зараховано в рахунок тіла кредиту, 3 155,40 грн та 8 699,79 грн - в рахунок процентів (а.с. 50-51).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 становить 56 266,39 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13 659,19 грн, за процентами - 42 607,20 грн (а.с. 49).
Представником ТОВ «ФК «Ейс» складено виписку з особового рахунку за Кредитним договором №980938324 від 12.09.2021, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 05.06.2025 (включно) складає 56 266,39 грн, з яких: 13 659,19 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 42 607,20 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 48).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вимогами ст. 639ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.
Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Щодо наявності права вимоги у позивача, суд бере до уваги, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов'язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 12.09.2021 №980938324, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 станом на дату продажу - 11.01.2022, з урахуванням погашень становить: 13 659,19 грн - за тілом кредиту; 25 104,48 грн - за процентами. З наданого розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 12.10.2021 здійснив оплату за кредитом в сумі 3 156,00 грн, та 14.11.2021 в сумі 8 700,00 грн, загальна сума - 11 856,00 грн, з яких 0,60 грн та 0,21 грн було зараховано в рахунок тіла кредиту, 3 155,40 грн та 8 699,79 грн - в рахунок процентів.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №168 від 11.01.2022, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сума заборгованості ОСОБА_1 становить 38 763,67 гривень, з яких: 13 659,19 гривень - заборгованість по основному боргу, 25 104,48 гривень - заборгованість за відсотками.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору №980938324 від 12.09.2021 не здійснювалося в повному обсязі внесення грошових коштів в рахунок сплати основної суми боргу, яка, з урахуванням погашень, становить 13 659,19 гривень.
Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, прийнятій у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Аналогічного змісту правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, прийнятій у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій у справі №912/1120/16, провадження № 12-142гс19, дійшла висновку, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Зі змісту наведених позивачем у пред'явленому позові доводів в обґрунтування позовних вимог убачається, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунок позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором. Відтак, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
У свою чергу, умовами п. 1.7. Договору №980938324 від 12.09.2021 сторонами погоджено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 11.12.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Як було встановлено судом, 12.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 кошти у сумі 13 660,00 грн. Відтак, 30 днів від дати отримання кредиту слід обраховувати саме з 12.09.2021.
Відповідно до п. 1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
У п. 1.9.1. Кредитного договору погоджено, що виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
У п. 1.9.2. договору сторони погодили, що за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 564,00 процентів річних, що становить 1,55 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до умов п. 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати наданння кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Водночас доказів, які б свідчили про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.
Таким чином, вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору №980938324 від 12.09.2021, як плати за надану позику (кредит) за стандартною процентною ставкою 1,98% в день, та яка, відповідно, становить 270,47 гривень в день (1,98 х 13660,00 = 270,47), то в розумінні вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України заборгованість відповідача за процентами за період з 12.09.2021 по 11.10.2020 включно (30 днів), тобто в межах строку кредитування, становить 8 114,10 гривень (270,47 грн х 30 = 8114,10).
Водночас, як убачається з наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 12.10.2021 здійснив оплату за кредитом в сумі 3 156,00 грн, та 14.11.2021 в сумі 8 700,00 грн, загальна сума - 11 856,00 грн, з яких 0,60 грн та 0,21 грн було зараховано в рахунок тіла кредиту, 3 155,40 грн та 8 699,79 грн - в рахунок процентів.
Відтак, після 30 денного строку від дати отримання кредиту, ОСОБА_1 частково оплатив заборгованість за кредитом в загальній сумі 11 856,00 грн, а саме: 12.10.2021 - 3 156,00 грн, 14.11.2021 - 8 700,00 грн. Відтак проценти за 30 днів користування кредитом в сумі 8114,10 гривень ОСОБА_1 було повністю погашено. Залишок суми, внесеної ОСОБА_1 - 3 741,90 грн мав бути зарахований в рахунок погашення тіла кредиту в сумі 13 660,00 грн.
Отже, позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №980938324 від 12.09.2021 за тілом кредиту в розмірі 9 918,10 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру базової відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування, внесених ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за кредитом.
У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
У свою чергу, що стосується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, починаючи з 12.10.2021, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення, а також річні відсотки від простроченої суми, як це визначено положеннями ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Водночас, позивачем такі позовні вимоги не заявлялися, а суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
З огляду на наведене вище, загальна сума заборгованості за Договором №980938324 від 12.09.2021, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 9 918,10 гривень.
Розподіл судових витрат
Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті №20896 від 26.06.2025 при пред'явленні позову через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 17,63%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 427,07 гривень (2422,40 : 100 х 17,63 = 427,06).
Крім зазначеного, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 гривень.
Так, судом встановлено, що позивачем ТОВ «ФК «Ейс» 29 травня 2025 року укладено договір про надання правової допомоги №29/05/25-01 (далі - Договір) з адвокатом Тараненком А.І., який діє на підставі Статуту (Адвокатське бюро, адвокат). Відповідно до умов п. 2.1. Договору клієнт зобов'язується, серед іншого, своєчасно сплачувати адвокатському бюро гонорар. Умовами п. 3.3. розділу 3 Договору сторонами погоджено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до Договору). Після належного виконання доручення Адвокатським бюро послуг надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг (п. 3.4. Договору). Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. Гонорар сплачується шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на рахунок Адвокатського бюро (п. 3.6, 3.7 Договору) (а.с. 99-100).
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатом Тараненком А.І. підписано Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, який містить Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с. 100 зворот).
Згідно з Додатковою Угодою №25770534835 від 30.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, підписаною між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. та ТОВ «ФК «Ейс», сторонами погоджено, що клієнт ТОВ «ФК «Ейс» доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме, щодо позичальника ОСОБА_1 у кредитному договорі №980938324 від 12.09.2021 (а.с. 101).
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, виконавець Адвокатське бюро «Тараненко та Пратнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. надав клієнтові ТОВ «ФК «Ейс» такі послуги: 1) складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №980938324 від 12. 09.2021, час виконання послуги - 2 години, вартість послуги 5000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021, час виконання послуги - 2 години, вартість послуги 1000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №980938324 від 12. 09.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , час виконання послуги - 1 година, вартість послуги 500,00 грн; 4) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №980938324 від 12.09.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , час виконання послуги - 1 година, вартість послуги 500,00 грн. Наданий суду Акт прийому-передачі підписаний сторонами (а.с. 102).
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов'язку доведення неспівмірності витрат.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.
На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.
Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, що стосується розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зважає на таке.
Вимогами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,.
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатом Тараненком А.І. роботи, беручи до уваги, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, визначений в акті прийому-передачі згідно з договором №29/05/2025-21 від 29.05.2025, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 17,63% - у сумі 1 234,10 гривень (17,63% х 7 000,00 гривень / 100 = 1234,10).
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №980938324 від 12 вересня 2021 року в сумі 9 918 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 10 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору в сумі 427 (чотириста двадцять сім) гривень 07 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) гривень 10 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956, розрахунковий рахунок: НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова