Справа № 643/10197/25
Провадження № 2/643/4573/25
19.11.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Новакової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
23 червня 2025 року представник за довіреністю КП «Харківські теплові мережі» - Давидов В.О. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь підприємства заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 95 075,11 гривень та судовий збір у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що до 18.03.2019 року відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв.м. з централізованою системою опалення, теплопостачання яке здійснює КІ "Харківські теплові мережі". З 18.03.2019 року єдиною власницею квартира АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідачі користувалися тепловою енергією, яку подавало їм КП «Харківські теплові мережі». До Салтівської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» було подано заяву «Про переоформлення особового рахунку» з додатками від ОСОБА_1 . При формуванні довідки зі змінами з Порталу електронних сервісів про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, стало відомо, що відповідачі не зареєстровані по АДРЕСА_2 . Відповідачам за адресою: АДРЕСА_2 , надавались послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води КП «Харківські теплові мережі», керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 421226445 відповідачка ОСОБА_2 була власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.07.2017 по 18.03.2019. З 18.03.2019 року власником квартири стала відповідач ОСОБА_1 . Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів виникла заборгованість, у зв'язку із чим представник КП «ХТМ» звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. У своїй заяві зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Крім того, відповідач повідомлялась шляхом направлення повісток на останню відому адресу реєстрації відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне повідомлення.
Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, а саме шляхом направлення повісток на адресу реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне повідомлення.
Відповідачі не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило. Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подали.
Згідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлялись про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачів та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, з 26.07.2017 по 18.03.2019 року відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв.м., що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.04.2025.
Згідно копії Договору купівлі-продажу квартири від 18 березня 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. (реєстровий номер 490), власником квартири АДРЕСА_1 , з 18 березня 2019 року стала відповідач ОСОБА_1 .
Даний факт також підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 421226445 від 04.04.2025.
Отже, судом встановлено, що відповідачі були споживачами послуг КП «Харківські теплові мережі» і не в повному обсязі сплачували за надані послуги з опалення та гарячої води.
З наданої до позову відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу вбачається, що протягом тривалого часу відповідачі не в повному обсязі здійснювали оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 20 906,03 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.02.2018 по 17.03.2019. У відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 74 169,08 грн., з яких: 56 785,38 грн. за послуги з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) за період з 18.03.2019 по 31.05.2025; 1058,40 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2025; 9428,33 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.05.2025; 613,44 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2025; 1729,35 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2025; 562,45 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2025; інфляційні втрати у сумі 2879,13 грн., 3% річних у сумі 1112,60 грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Правилами ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Не зважаючи на відсутність у матеріалах справи договору про надання послуг з теплопостачання між сторонами, відповідачі зобов'язані були оплачувати спожиті послуги, позаяк вони фактично ними користувалися.
Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, в якій зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Аналогічні висновки викладені і у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020:
“Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).»
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частина 2 ст. 317 ЦК України зазначає, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили.
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, відповідачі були споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , та у них виникла заборгованість.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає, наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
У зв'язку із простроченням відповідачем ОСОБА_1 сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 2879,13 грн. інфляційні втрати за час прострочення та 1112,60 грн. - 3% річних, з якими погоджується суд.
Так, Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 390 від 21.04.2023 р. заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.
Проте, заборгованість, інфляційні витрати та 3 % річних нараховані відповідачу до 24.02.2022 року, а тому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони нараховані до початку введення в дію воєнного стану в Україні. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних у сумі 1112,60 грн. та інфляційних втрат у сумі 2879,13 грн. підлягають задоволенню.
Питання про застосування строків позовної давності перед судом не ставилося.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати пов'язані з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно. На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано платіжну інструкцію № 6194 на суму 80 грн.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, на відповідачів.
Оскільки позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволені витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 80 грн., стягуються з відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 263-267, 279 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 20 906,03 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.02.2018 по 17.03.2019.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 74 169,08 грн., з яких: 56 785,38 грн. за послуги з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) за період з 18.03.2019 по 31.05.2025; 1058,40 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2025; 9428,33 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.05.2025; 613,44 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2025; 1729,35 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2025; 562,45 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2025; інфляційні втрати у сумі 2879,13 грн., 3% річних у сумі 1112,60 грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 3028 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі по 40 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 АДРЕСА_3 .
Суддя - О.О. Олійник