Справа № 953/4097/22
н/п 1-кп/953/293/25
"18" листопада 2025 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові у режимі відеоконференції об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав подане прокурором ОСОБА_12 через канцелярію суду письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, він може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений, перебуваючи не під вартою, має реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на зазначених осіб з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тривалість вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, їх підвищена соціальна небезпека, багатоепізодність, різні характер та ступінь тяжкості, спрямованість на різні об'єкти суспільних відносин (життя та здоров'я особи, авторитет органів державної влади, власність), що припускає схильність обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід на більш м'який. Зазначив, що досліджені у судовому засіданні докази жодним чином не підтверджують його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а справа стосовно нього сфабрикована органами поліції та прокуратури, які наразі затягують судовий розгляд, оскільки в них немає прямих доказів вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Акцентував увагу на тому, що він жодним чином не вчиняв тиску на потерпілих та свідків, доказів протилежного стороною обвинувачення не надано. Просив суд врахувати ту обставину, що він вже тривалий час перебуває в умовах слідчого ізолятора, за цей час у нього значно погіршилося здоров'я, у зв'язку з чим він потребує лікування, яке йому не може бути надано в умовах слідчого ізолятора.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не відповідають дійсності, оскільки прокурором не наведено жодних підстав про існування вказаних ризиків, які за такий тривалий проміжок часу перебування обвинуваченого під вартою якщо і не припинили існувати, то істотно знизилися. Зауважив на тому, що обвинувачений ОСОБА_8 вже тривалий час перебуває під вартою. Враховуючи вищевикладене, просив суд змінити застосований щодо його підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити йому розмір застави. Зауважив на тому, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримали думку захисника.
Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі.
Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшла такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 24 вересня 2021 року включно без визначення застави. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався слідчим суддями Київського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2022 року ОСОБА_8 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави включно до 16 жовтня 2022 року, який у подальшому неодноразово був продовжений, останній раз до 21 листопада 2025 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, відноситься до тяжких, за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі. Санкція статті 348 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжкого у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади і передбачає покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Колегія суддів також враховує особу обвинуваченого, який є громадянином України, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Харкові, неодружений, має малолітню дитину, яка на даний час перебуває на утриманні матері, офіційно не працевлаштований, джерела доходу не має, раніше не судимий, але обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому колегія суддів вважає, що він може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним. Колегія суддів також бере до уваги, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_8 впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, на даному етапі провадження, яке наразі триває, докази сторони обвинувачення досліджуються, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою мінімізації негативних наслідків для себе може впливати на свідків, що залишились недопитаними.
Так, кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Дійсно під час судового провадження відбулись допити частини свідків сторони обвинувачення, що може свідчити про зменшення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим ч. 14, 15 ст. 352 КПК України унормовують, що свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев'ятою статті 224 цього Кодексу.
Отже суд не виключає ймовірності проведення повторних допитів свідків сторони обвинувачення, що у свою чергу вказує на актуальність ризику впливу на останніх.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів впливу на свідків чи потерпілих, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення обвинуваченим цих дій в подальшому. Фактично належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 та відсутність спроб, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені дієвістю обраного запобіжного заходу.
Також колегія суддів бере до уваги ту обставину, що потерпілий ОСОБА_13 , до якого на стадії досудового розслідування був застосований захід безпеки учасника кримінального провадження, у судовому засіданні під час його допиту повідомив, що він впізнав ОСОБА_8 , який здійснив на нього напад, а тому колегія суддів вважає, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, він матиме можливість впливати на потерпілого, а саме підбурювати його до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, що негативним чином впливатиме на дієвість кримінального провадження загалом.
З урахуванням кількості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 епізодів, вчинених у різний час, існує велика ймовірність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , доведені прокурором та продовжують існувати. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.
Вирішуючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого ОСОБА_8 від суспільства. Крім того, колегія суддів враховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 у судових засіданнях під час судового розгляду, який поводить себе вкрай негативно та провокативно, не зважаючи на зауваження головуючого, постійно образливо висловлюється щодо учасників судового провадження.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує обвинувачений та захисник, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Твердження обвинуваченого про те, що він має зареєстроване місце проживання; раніше не судимий - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку колегії суддів, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе попередити спробам переховуватись від суду. Про обрання стосовно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
Що стосується доводів обвинуваченого стосовно того, що він вже тривалий час перебуває під вартою, то в даному випадку колегія суддів зважає на складність даного кримінального провадження, кількість обвинувачених, соціальний інтерес до злочину, обсяг матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження.
За змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв: складність справи; поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2022 року вказане кримінальне провадження прийнято до провадження колегії суддів: головуючий - суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2022 року у вказаному кримінальному провадженні призначений судовий розгляд.
16 березня 2023 року у судовому засіданні колегією суддів відповідно до положень ст. 349 КПК України визначений обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, а саме: дослідити письмові та речові докази, допитати потерпілих, допитати свідків, допитати обвинувачених.
Станом на 18 листопада 2025 року об'єднане кримінальне провадження перебуває на стадії допиту свідків.
Колегія суддів оцінює розумність тривалості провадження за такими критеріями, як: складність справи; об'єм доказів, що необхідно дослідити, кількість свідків, яких необхідно допитати, причини перенесення судових засідань.
Так, колегія суддів враховує, що судовий розгляд триває з 22 листопада 2022 року, за цей час було призначено 56 судових засідань, досліджено 6 томів письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, речові докази, письмові докази, надані стороною захисту, допитані потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , допитані 14 свідків сторони обвинувачення, щодо 8 свідків судом надано доручення про встановлення їх місцезнаходження, під час виконання якого свідки не встановлені.
При цьому судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою учасників судового розгляду, не зважаючи на те, що дати судових засідань попередньо узгоджувались зі всіма учасниками кримінального провадження, а саме: 5 разів відкладений судовий розгляд через неявку захисника ОСОБА_7 , у зв'язку із зайнятістю в інших справах, 2 рази захисник ОСОБА_17 подавав заяву про відкладення судового через його відпустку, 4 рази суд був вимушений відкласти судовий у зв'язку з тим, що прокурори не підготували письмові матеріали та не забезпечили явку жодного із заявлених свідків про головуючим було двічі письмово повідомлено керівника Харківської обласної прокуратури (06.02.2024) та Офіс Генерального прокурора (17.03.2025).
14 жовтня 2025 року судовий розгляд взагалі не відбувся у зв'язку із зайнятістю прокурора в інших судових провадженнях.
Отже суд вживає всі можливі заходи для забезпечення повного та об'єктивного судового розгляду з дотриманням розумних строків, забезпечуючи при цьому можливість сторонам кримінального провадження повною мірою реалізувати свої процесуальні права та обов'язки щодо дотриманням принципів змагальності судового процесу.
З огляду на характер та об'єм пред'явленого обвинувачення, кількість епізодів злочинної діяльності, кількість обвинувачених, потерпілих, свідків, які підлягають допиту та письмових доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, враховуючи бажання обвинувачених надавати показання лише після дослідження усіх доказів, а також беручи до уваги процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, графік призначення судових засідань та підстави їх відкладення, у тому числі неодноразово за клопотаннями прокурорів та захисників, не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на даному етапі кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.
Так, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу, суд на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою, дійшов висновку, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає заставу обвинуваченому ОСОБА_8 .
З аналізу викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження у зв'язку відсутністю в його діях складу злочину, та наявністю, на його думку, доказів, що виключають його вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, колегія суддів виходить з такого.
Процедура судового розгляду регламентована параграфом 3 глави 28 розділу IV КПК України.
Ухвалення вироку є завершальною стадією судового розгляду, який ухвалюється в нарадчій кімнаті після останнього слова обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України.
Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство при розгляді кримінального провадження на стадії судового розгляду передбачає можливість закриття кримінального провадження виключно за умови встановлення судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України, таке рішення приймається у формі вироку за наслідком судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів кримінального правопорушення, клопотання, яке заявлено обвинуваченим, належить до предмету дослідження, яке здійснюється судом під час судового розгляду на стадії з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами.
Оскільки на даний час судом досліджені не всі докази, не здійснений допит обвинувачених, тому суд вважає, що на даний час клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 є передчасним та таким, що не підлягає до задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на шістдесят днів - до 16 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 16 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала у частині застосування запобіжного протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 19 листопада 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3