Справа № 638/6562/25
Провадження № 1-кп/638/1550/25
18 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова кримінальне провадження з обвинувальним актом № 12022020020000688 від 31 липня 2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Горлівського району Донецької області, громадянина України, стрілець - помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону НОМЕР_1 полку «Донецької народної республіки», який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина РФ, уродженця м. Саратов Саратовської області, РФ, командир розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ Національної гвардії РФ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022020020000688 від 31 липня 2022 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що 04 грудня 2024 року у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, яке вручено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.12.2024 та в газеті «Урядовий кур?єр №245 (7905) від 04.12.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження), а також у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. 17.12.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, того ж дня слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова постановлено ухвалу про надання дозволу на здійснення спеціального від 31.07.2022. досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022020020000688.
09 квітня 2025 року процесуальним керівником був затверджений обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні та направлений до Шевченківського районного суду міста Харкова для розгляду по суті.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження, в порядку, передбаченому КПК України опубліковано 23.08.2025, 10.09.2025, 06.11.2025, 14.11.2025 у засобі масової інформації загальнодержавної розповсюдження - газеті «Урядовий кур?єр» повістки про виклики обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Крім того, в порядку, передбаченому КПК України повістки про виклик до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до Шевченківського районного суду м. Харкова публікувались на сайті Офіса Генерального прокурора України: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/ogolosennya-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenix- palaznika-mikiti-andriiovica-dugina-oleksandra-vitaliiovica-na-29092025 https://gp.gov.ua/ua/posts/povistki-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenix-palaznika - ma-ta-dugina-ov-na-10112025 https://gp.gov.ua/ua/posts/povistki-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenix-palaznika- ma-ta-dugina-ov-na- 18112025
Однак, будучи повідомленим про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до суду жодного разу не з?явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомили, що свідчить про їх подальше переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за воєнний злочин.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, посилаючись на вищенаведені доводи. Також прокурор просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши на наявності передбачених законом підстав для судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_8 у підготовче судове засідання не прибула, про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання була повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву щодо розгляду кримінального провадження за її відсутністю.
У підготовчому судовому засіданні захисники обвинувачених не заперечували проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши відповідні матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Стосовно клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд зазначає наступне.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені ст. 42 КПК України.
Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у ч. 3 ст. 323 КПК України.
Так, за змістом абз. 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України, серед переліку злочинів за якими може бути призначено спеціальне судове провадження, міститься й кримінальне правопорушення, передбачене ст. 438 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Суд вважає, що подальший розгляд об'єднаного кримінального провадження № 12022020020000688 від 31 липня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинувачених на справедливий суд у зв'язку з наступним.
Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19.01.1973 «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:
«1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з'явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з'явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов'язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».
Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначалось на 10 червня 2025 року, 26 серпня 2025 року, 29 вересня 2025 року, 10 листопада 2025 року та 18 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Місце фактичного проживання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 значиться на території РФ та на тимчасово непідконтрольних Україні окупованих територіях, останні є військовослужбовцями збройних сил РФ та незаконно створених військових формувань ДНР, приймали участь у збройній агресії проти України, на даний час перебувають на тимчасово окупованій території України та території рф.
У відповідності до інформації національного оператору поштового зв'язку України АТ «Укрпошта», оприлюдненої на офіційному сайті товариства ukrposhta.ua, Укрпошта припинила приймання міжнародних поштових відправлень (МПВ), адресованих до РФ, а також поштових відправлень для доставки на тимчасово окуповані території України.
Отже, на теперішній час, у зв'язку з відсутністю поштового зв'язку з РФ та тимчасово окупованими територіями України, де, згідно з отриманими даними, мешкають обвинувачені, неможливо викликати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду стандартними засобами, зокрема, шляхом направлення за їх адресою судової повістки рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про його вручення або не вручення особам.
У зв'язку з неможливістю здійснити доставку поштової кореспонденції безпосередньо до місця мешкання (знаходження) обвинувачених, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово викликалися до суду шляхом публікації в газеті «Урядовий кур'єр», яка відноситься до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова повісток про виклик та шляхом публікацій на сайті Офісу Генерального прокурора України.
Однак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за викликами до суду не з'явилися.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані судом, стороною обвинуваченням та стороною захисту для повідомлення обвинувачених про проведення судового засідання.
Враховуючи викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинувачених як такі, що мають на меті переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку».
Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 659/234/16-к та 30.05.2019 по справі № 639/793/17.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1ст. 281 КПК України колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв'язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів ОСОБА_1 державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі вищенаведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.
Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, при чому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022020020000688 від 31 липня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, висунуте щодо вчинення кримінального правопорушення-особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, що входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, досудове розслідування кримінального провадження №12022020020000688 від 31 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проводилось у формі спеціального досудового розслідування, обвинувачені перебувають на території рф та тимчасово окупованій території, повідомлені належним чином про розгляд судом кримінального провадження відносно них в порядку, передбаченому КПК України, шляхом публікації повістки про виклик до суду в газеті «Урядовий кур'єр», що відноситься до засобів масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора України, а тому мали змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, однак в діях обвинувачених вбачаються спроби переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Стосовно можливості призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підсудне Шевченківському районному суду м. Харкова, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Таким чином, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 314-316, 371-372, 376, 395, 615 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити.
Кримінальне провадження 12022020020000688 від 31 липня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, здійснювати за відсутності обвинувачених (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, у відкритому судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження положення ч. 4 ст. 323 КПК України, що у разі якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Призначити кримінальне провадження 12022020020000688 від 31 липня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова на 14:00 годину 04 грудня 2025 року.
У судове засіданні викликати учасників судового провадження.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Повістки про виклик обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1