Справа № 638/20784/25
Провадження № 3/638/5883/25
19 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Теслікова І.І., розглянувши матеріали Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.2 ст.130 КУпАП, -
27 вересня 2025 року о 12 годині 56 хвилин в Харківській обл., Ізюмський р-н, с.Гороховатка, вул.Берегова, 25, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, порушення мовлення. Від проходження обстеження на визначення алкогольного сп?яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлявся належним чином, завчасно був ознайомлений з матеріалами справи, жодних клопотань та заяв про відкладення судового засідання не подавав, а тому суд вважає за можливе розглянути даний матеріал без його участі, що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно положень ст.268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не відносяться до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
Приймаючи до уваги, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративне правопорушення, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , завчасно був повідомлений про дату та час судового засідання та був ознайомлений з матеріалами справи, а законом передбачений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності свідків, показаннями працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Судовим розглядом встановлено, що 27 вересня 2025 року о 12 годині 56 хвилин в Харківській обл., Ізюмський р-н, с.Гороховатка, вул.Берегова, 25, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, порушення мовлення. Від проходження обстеження на визначення алкогольного сп?яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
В наслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 804011 від 27 вересня 2025 року, за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, водій протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27.09.2025, де зафіксована відмова ОСОБА_1 ;
- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 27.09.2025;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 наданими працівникам поліції;
- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського TEKSAR BDC-43-GWCP на яких зафіксовано, що поліцейські спілкуючись з ОСОБА_1 виявляють у нього ознаки алкогольного сп'яніння та пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відповів, що він відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння в та місці зупинки транспортного засобу та медичному закладі. Після чого працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення.;
- копією постанови Шевченківського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці
Відповідно до протоколу, інспектором поліції, у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, порушення мовлення.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору та у медичному закладі.
Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Крім того, відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору та у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вищезазначені докази належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у водія ОСОБА_1 27 вересня 2025 року о 12-56 год. явних ознак алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, порушення мовлення) та його відмову від проходження відповідних до встановленого порядку оглядів на стан алкогольного сп'яніння, які зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушенні, акті огляду, направленні на медичний огляд, копії постанови Шевченківського районного суду м.Харкова від 05.09.2025 та відеозаписі з нагрудної камери поліцейського TEKSAR BDC-43-GWCP.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки він не належить ОСОБА_1 .
Окрім цього, з ОСОБА_1 , на користь держави, відповідно до п.5 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.126, 130, 221, 284 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді у виді штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири) грн. 00 коп., з позбавлення права керування транспортними засобами на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Теслікова І.І.