Справа № 344/12087/25
Провадження № 1-кп/344/1159/25
19 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря с/з ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальними актами щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.11, п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, -
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.11, п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив щодо клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 підтримав думку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та змінити на інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт у нічний час доби.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За таких обставин, враховуючи дані, що характеризують осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також те, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.11, п.12 ч.2 ст.115 КК України, тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України зокрема, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки останні ще не допитані в ході судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження суд дійшов висновку, що підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м'який - на даний час не встановлено та існують всі підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не пов'язаного з триманням під вартою є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і виключно такий запобіжний захід здатний забезпечити запобігання зазначених ризиків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17.01.2026 року.
Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 17.01.2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді ОСОБА_11
ОСОБА_12