19.11.25
22-ц/812/1992/25
Провадження № 22-ц/ 812/1992/25 Суддя першої інстанції Коваленко Н.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/1885/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,
при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року, повне судове рішення складено 03 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко Н.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,
08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0196, 4825486300:01:000:0533, 4825486300:05:000:0274, 4825486300:01:0001280, що знаходяться в межах Синюхіно-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка (далі - ПСП ім. Т.Г. Шевченка) було укладено договір оренди землі (вищезазначених земельних ділянок) № 000734.
05 вересня 2017 року між позивачем та ПСП ім. Т.Г. Шевченка було підписано додаткову угоду до договору оренди землі.
У 2018 році між ОСОБА_1 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка і новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» було підписано додаткову угоду до договору оренди землі про зміну орендаря та зміну орендної плати.
Також ОСОБА_1 є власником земельних ділянок 4825486300:07:000:0197, 4825486300:01:000:0534, 4825486300:05:000:0275, 4825486300:01:000:1281 що знаходяться в межах Синюхіно-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка (далі - ПСП ім. Т.Г. Шевченка) було укладено договір оренди землі (вищезазначених земельних ділянок) № 000735.
05 вересня 2017 року між позивачем та ПСП ім. Т.Г. Шевченка було підписано додаткову угоду до договору оренди землі.
У 2018 році між ОСОБА_1 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка і новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» було підписано додаткову угоду до договору оренди землі про зміну орендаря та зміну орендної плати.
Відповідач не виконує умови договорів, оскільки орендна плата за 2020 рік відповідно до виписки банку взагалі не була виплачена; за 2021 рік - орендна плата була зарахована на картковий рахунок позивача аж у 2023 році; за 2022 рік - орендна плата по двом договорам повинна бути виплачена в розмірі 44 747.76 грн, а виплачена в розмірі 22 058.71 грн, а розрахунок по частковій виплаті орендної плати був аж 12 травня 2023 року; за 2023 рік орендна плата по двом договорам повинна бути виплачена в розмірі 44 747.76 грн, а виплачена в розмірі 22 058.71 грн, розрахунок по виплаті орендної плати був 17 листопада 2023 року; за 2024 рік орендна плата по двом договорам повинна бути виплачена в розмірі 44 747.76 грн, але взагалі не виплачена. Крім того, ТОВ «Південь Агро Інвест» повинен був виплатити орендну плату за 2021, 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням індексу інфляції.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договори оренди землі № 000734 від 04 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г.Шевченка), кадастровий номер земельних ділянок 4825486300:07:000:0196, 4825486300:01:000:0533, 4825486300:05:000:0274, 4825486300:01:0001280, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права від 06 липня 2016 року за № 15569615, від 07 липня 2016 року за № 15549973, від 07 липня 2016 року за № 15549992, від 06 липня 2016 року за № 15565307. Розірвати договір оренди землі № 000735 від 04 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г. Шевченка), кадастрові номери 4825486300:07:000:0197, 4825486300:01:000:0534, 4825486300:05:000:0275, 4825486300:01:000:1281, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права від 11 серпня 2016 року за № 16037668, від 10 серпня 2016 року за № 15923849, від 11 серпня 2016 року за № 16036885, від 11 серпня 2016 року за № 16039214.Стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на його користь заборгованість по орендній платі в розмірі 90 125.86 грн, пеню, що становить 167.18 грн та індексацію в розмірі 19 540.12 грн, що разом складає 109 833.16 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди землi від 04 грудня 2015 року № 000734, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г. Шевченка), кадастрові номери 4825486300:07:000:0196, 4825486300:01:000:0533, 4825486300:05:000:0274, 4825486300:01:000:1280, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права від 06 липня 2016 року за номером 15569615, від 07 липня 2016 року за № 15549973, від 07 липня 2016 року за № 15549992, від 06 липня 2016 року за №15565307.
Розірвано договір оренди землі від 04 грудня 2015 року № 000735, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г. Шевченка), кадастрові номери 4825486300:07:000:0197, 4825486300:01:000:0534, 4825486300:05:000:0275, 4825486300:01:000:1281, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права від 11 серпня 2016 року за номером 16037668, від 10 серпня 2016 року за № 15923849, від 11 серпня 2016 року за № 16036885, від 11 серпня 2016 року за № 16039214.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 90 125.86 грн, пеню за несвоєчасний розрахунок по орендній плати в розмірі 167.18 грн, а всього стягнуто з відповідача на користь позивача 90 293.04 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Південь Агро Інвест» про стягнення індексації орендної плати в розмірі 19 540.19 грн відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 986.37 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що доказів сплати орендної плати у 2020-2024 роках до 1 вересня поточного року та у розмірі, визначеному умовами договору, матеріали справи не містять.
Зазначені обставини свідчать про наявність систематичної несплати орендної плати у 2020-2024 роках, а також про порушення строків виплати орендної плати за 2020-2024 роки та її розміру, що є істотним порушенням умов договору через не виконання відповідачем обов'язку щодо виплати орендної плати в строк передбачений договором, а отже і підставою для розірвання договору оренди, незважаючи на те, що заборгованість була виплачена в подальшому.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 167,18 грн підлягають задоволенню.
Оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилася відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки, то в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Не погодившись з рішення суду, ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження позивача про те, що мала бути виплачена сума орендної плати в розмірі 22 373, 88 грн за один рік не відповідає дійсності. Розрахунок орендної плати за один рік з урахуванням податків: 22 373, 88 грн - 19,5% = 18 010, 96 грн. Отже, за рік орендної плати за одним договором ТОВ «Південь Агро Інвест» має бути сплачено 18 010. 96 грн. За двома договорам сума має становити 18 010, 96 грн * 2 = 36 021. 94 грн.
ТОВ «Південь Агро Інвест» було зменшено розмір орендної плати у зв'язку з відкритим виконавчим провадженням № 62942310 та надходженням на адресу ТОВ «Південь Агро Інвест» постанови державного виконавця Добровольської О.Ю. від 06 серпня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дана постанова була виконана, а тому розмір орендної плати був зменшений для відповідача. Таким чином, вказані обставини підтверджують відсутність заборгованості за договором оренди, більш того існує навіть переплата, адже за 2020 рік має бути сплачено 36 021. 94 грн, натомість сплачено 44 117. 27 грн, за інші роки відповідно. Однак, суд першої інстанції не врахувавши здійснені оплати ТОВ «Південь Агро Інвест».
Фактично судом не встановлено, той факт, що відповідач виплатив позивачу орендну плату у повному обсязі, хоча і з порушенням строку виплати. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.
В оскаржуваному рішенні суд послався на застарілі та неактуальні висновки Верховного суду щодо застосування норм законодавства та зазначив, зокрема на постанову від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 відступила від висновків викладених у постанові, на яку послався суд першої інстанції.
Сплата орендної плати не в повному обсязі, а також не в строк, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» не є підставою для розірвання договору оренди землі.
Таким чином, в даній справі така санкція, як розірвання договору, не може бути застосована з огляду на неістотні та нетяжкі порушення договору.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначав, що оскаржуване рішення прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу апеляційного суду надійшли заяви сторін про розгляд справи без їх участі. З огляду на зазначене, апеляційний суд розглянув справи без участі учасників справи.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 , як власником земельних ділянок, та ПСП ім. Т.Г. Шевченка укладено договір оренди землі № 000734, відповідно до умов якого в оренду передано земельні ділянки загальною площею 6,1272 га, що знаходяться на території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0196, 4825486300:01:000:0533, 4825486300:05:000:0274, 4825486300:01:000:1280, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за № 15569615 від 06 липня 2016 року, № 15549973 від 07 липня 2016 року, № 15549992 від 07 липня 2016 року, № 15565307 від 06 липня 2016 року.
Між тим, 01 березня 2018 року між сторонами була укладена додаткова угода до цього Договору оренди землі, де пунктом 4.1 передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі у розмірі 12,37% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що загалом складає 22 373.87 грн.
Строк дії договору до 31 грудня 2026 року (пункт 3.1 Додаткової угоди).
Також 04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 , як власником земельних ділянок, та ПСП ім. Т.Г. Шевченка укладено договір оренди землі № 000735, відповідно до умов якого в оренду передано земельні ділянки загальною площею 6,1251 га, що знаходяться на території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0197, 4825486300:01:000:0534, 4825486300:05:000:0275, 4825486300:01:000:1281, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за № 16037668 від 11 серпня 2016 року, №15923849 від 10 серпня 2016 року, № 16036885 від 11 серпня 2016 року, № 16039214 від 11 серпня 2016 року.
01 березня 2018 року між сторонами була укладена додаткова угода до цього Договору оренди землі, де пунктом 4.1 передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі у розмірі 12,37% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що загалом складає 22 373.88 грн.
Строк дії договору до 31 грудня 2026 року (пункт 3.1 Додаткової угоди).
В додаткових угодах сторони узгодили, що орендна плата вноситься щорічно не пізніше 1 вересня поточного року (пункт 4.5) , а у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 4,7).
Крім цього, сторони в додаткових угодах передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадково знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 12.3).
Відповідно до виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 в рахунок сплати орендної плати останньому було перераховано відповідачем 12 травня 2023 року орендну плату, а саме: за 2021 рік у розмірі 45 грн; за 2022 рік - 22 058.68 грн; за 2023 рік - 22 058 грн 68 коп.
Згідно з наданими відповідачем копій платіжних інструкцій встановлено, що відповідач протягом 2020-2024 років сплачував на рахунок Державного казначейства України податки та збори з оренди землі.
За постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 червня 2025 року у виконавчому провадженні № 62942310 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 та зобов'язано підприємства, установи, організації фізичну особу, фізичну особу-підприємця, які здійснюють відрахування із доходів боржника, здійснюється відрахування щомісячно до погашення загальної заборгованості за виконавчим провадженням з доходів боржника.
Згідно з платіжними інструкціями 14 серпня 2025 року відповідач перераховував кошти згідно до виконавчого листа від 20 серпня 2020 року.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам закону відповідає, про що треба зазначити наступне.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23).
Суд першої інстанції, розглядаючи спір сторін, дійшов висновку, що відповідач не виплатив позивачу орендну плату за 2020-2024 роки у повному обсязі та у визначений сторонами строк, а тому наявні підстави для стягнення невиплаченої орендної плати, пені за несвоєчасну виплату та розірвання договорів оренди землі.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Отже, закон визначає поняття такої істотності через оціночну категорію - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 «дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України».
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 3, 4 статті 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Як встановлено матеріалами справи сторонами було укладено два договори оренди земельних ділянок та укладені додаткові угоди до основних договорів, а саме за додатковою угодою від 01 березня 2018 року щодо оренди земельних ділянок кадастровими номерами 4825486300:07:000:0196, 4825486300:01:000:0533, 4825486300:05:000:0274, 4825486300:01:000:1280 загальна орендна плата за цими земельними ділянками складає 22 273, 87 грн.
За додатковою угодою від тієї ж дати щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0197, 4825486300:01:000:0534, 4825486300:05:000:0275, 4825486300:01:000:1281 загальна орендна плата за цими земельними ділянками складає 22 378.88 грн.
Отже за двома договорами щорічна орендна плата складає 44 747. 75 грн без урахування податків та зборів та повинна виплачуватися до 01 вересня поточного року.
Між тим, наданими доказами підтверджено, що до 01 вересня 2020 року, до 01 вересня 2021 року, до 01 вересня 2022 року орендна плата за вказаними двома договорами оренди землі позивачу виплачена не була.
Відповідно до виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 в рахунок сплати орендної плати останньому було перераховано відповідачем 12 травня 2023 року орендну плату, а саме: за 2021 рік у розмірі 45 грн; за 2022 рік - 22 058.68 грн; за 2023 рік - 22 058 грн 68 коп.
При цьому відповідач не визначив за яким із двох укладених сторонами договорів оренди землі була сплачена така орендна плата.
Крім того, доказів виплати орендної плати за 2020 та 2024 роки відповідачем взагалі не надано.
Таким чином за період 2020-2024 років орендна плата за 2020 та 2024 роки не виплачена за двома договорами оренди взагалі, а за 2021-2023 роки виплачена не в повному обсязі та з порушенням строків виплати, обумовлених договорами оренди землі від 01 березня 2018 року.
За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заборгованості по виплаті орендної плати за період 2020-2024 років та стягнув таку заборгованість у розмірі 90 125.86 грн з відповідача.
При цьому відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що саме за вказаними двома договорами оренди землі від 01 березня 2018 року щорічно протягом 2020-2024 років ним було сплачено відповідні податки та збори та розмір такої сплати, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував сплату відповідачем таких виплат не заслуговують на увагу. Також не надано відповідачем відповідного контррозрахунку на спростування доводів позивача.
Крім того, додатковий договір від 31 серпня 208 року передбачає відповідальність за порушення його умов у вигляді штрафних санкцій.
Так, пунктом 4.7 Додаткових договорів від 01 березня 2018 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Отже, за прострочку орендаря виплати орендної плати за 2020-2024 роки передбачена сплата пені.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені на підставі пункту 4.7 Додаткових договорів від 01 березня 2018 року за визначений судом час та у тому розмірі, якому обрахував суд.
ТОВ «Південь Агро Інвест» не заперечує ні час, за який нараховувалася пеня, ні розмір такої пені, що підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, з урахуванням всіх обставин справи, позивач, як власник восьми земельних ділянок, що були передані в оренду відповідачу за двома договорами оренди, був безпідставно позбавлений можливості отримати оренду плату за 2020 та 2024 роки за цими договорами, а за 2021 - 2023 роки отримав її не в повному обсязі та з порушенням строків її виплати. За такого, такі порушення є істотними, оскільки власник землі значною мірою протягом тривалого часу був позбавлений права на отримання грошових коштів, на які він очікував під час укладення договору, а тому був позбавлений можливості використати результати договорів оренди його земельних ділянок.
Між тим, відповідач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо належного виконання свого обов'язку за договором оренди щодо виплати орендної плати, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договорів оренди земля внаслідок систематичного істотного порушення умов договорів щодо щорічної виплати орендної плати, виплати її саме в повному розмірі та у строки, визначені умовами договорів оренди, за період 2020-2024 років.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач зменшив розмір орендної плати у зв'язку з відкритим виконавчим провадженням № 62942310 та надходженням на адресу ТОВ «Південь Агро Інвест» постанови державного виконавця від 06 серпня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є неприйнятними, оскільки за наданими відповідачем доказами такі виплати мали місце тільки в 2025 році, а факти невиплати орендної плати встановлені судом першої інстанції за період 2020-2024 роки.
Аргументи апеляційної скарги щодо неістотності порушень умов договорів оренди землі колегія суддів відхиляє з огляду на те, що невиплата орендної, виплата її не в повному обсязі та з порушенням строків такої виплати відбувалась протягом тривалого часу у період 2020-2024 років та як наслідок позбавила орендодавця фінансової вигоди, на яку він розраховував при передачі восьми земельних ділянок в оренду. Отже, такі порушення умов договору, на думку колегії суддів апеляційного суду, є суттєвими.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що в оскаржуваному рішенні суд послався на застарілі та неактуальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм законодавства з посилання на постанову Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 відступила від висновків викладених у постанові, на яку послався суд першої інстанції є безпідставними. З огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 розглянула правове питання щодо співвідношення загальних та спеціальних норм у вирішенні питання про розірвання договору оренди землі та дійшла висновку, «що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних» (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23).
При цьому аналізуючи норми пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати) Велика Палата Верховного суду звернула увагу на те, «що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші)» (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 не тільки не відступала від висновків Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, а й підтримала їх, пославшись на правильність висновків такої постанови.
Ураховуючи наведене, дослідивши доводи та мотиви апеляційної скарги, колегія суддів робить висновок про правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстави для скасування в цій частині відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Це ж рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржувалось, а відтак судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялось.
Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Т.В. Крамаренко
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року