Справа № 148/2204/25
Провадження № 22-ц/801/2334/2025
Категорія: 88
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач:Матківська М. В.
19 листопада 2025 рокуСправа № 148/2204/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Голоти Л. О., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року у цивільній справі за матеріалами клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Шпиківської селищної ради, як орган опіки та піклування, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,
Ухвалу постановив суддя Дамчук О. О.
Ухвалу постановлено у відсутності сторін у м. Тульчин
Повний текст ухвали складено 22 вересня 2025 року,
Встановив:
28 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року у справі № 148/14663/23 про визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року клопотання ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Шпиківської селищної ради, як орган опіки та піклування, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, визнано неподаною та повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, вимагаючи долучення до клопотання висновку судово-психіатричної експертизи, не врахував характер спірних правовідносин та те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України у випадку необхідності встановлення психічного стану особи призначення такої експертизи є обов'язковим саме судом.
Суд першої інстанції проявив надмірний формалізм у застосуванні норм процесуального законодавства, внаслідок чого було необґрунтовано обмежено його право на доступ до правосуддя.
Від інших учасників справи відзив у встановлений судом строк не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У пункті 6 частини 1 статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Враховуючи наведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Порядок розгляду справ про визнання особи недієздатною визначений розділом 2 «Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення дієздатності фізичної особи» глави IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч. 6 ст. 300 ЦПК України).
Як вбачається з ЄДРСР рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року у справі № 148/1466/23 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Шпиківської селищної ради, як орган опіки та піклування, про визнання громадянина недієздатним та призначення опікуна, задоволено.
Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Призначено опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України становить два роки, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набрало законної сили 21 грудня 2023 року.
Частиною сьомою статті 300 ЦПК України передбачено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Згідно з ч. 9 ст. 300 ЦПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною. До поданої заяви було додано вмотивоване клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 29 серпня 2025 року зазначив, що заявник до поданого клопотання не додає відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, обов'язкова наявність якого прямо передбачена чинним цивільним процесуальним законом, а тому подана заява суперечить вимогам ч. 8 ст. 300 ЦПК України. Оскільки подане клопотання містить вказані недоліки, то відповідно до ч. 9 ст. 10, ст. 185 ЦПК України воно підлягає залишенню без руху з наданням десятиденного строку для усунення заявником зазначених недоліків шляхом надання до суду висновку експерта, який, у відповідності до ч. 3 ст. 102 та ст. 106 ЦПК України, може бути підготовлений на замовлення учасника справи шляхом звернення безпосередньо до відповідної експертної установи (а. с. 4).
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Дунаєвим І. Б. на підтвердження психічного захворювання ОСОБА_2 , надано довідку до акта огляду МСЕК №366005, якою ОСОБА_2 встановлено першу «А» групу безтерміново та індивідуальну програму реабілітації інваліда за № 60636.
Також у поданому клопотанні заявником наголошено: судово-психіатрична експертиза може бути проведена виключно на підставі ухвали суду, а в іншому випадку проведення відповідного дослідження та надання висновку є неможливими.
Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 заяву про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд першої інстанції зазначив, що у встановлений судом десятиденний строк, станом на 22 вересня 2025 року, недоліки заявником не усунені. Заява представника заявника, адвоката Дунаєва І. Б., про усунення недоліків не містить обставин, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_2 , 1943 року народження, внаслідок чого останній продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджених відповідним висновком судово-психіатричної експертизи, як того вимагає ч. 8 ст. 300 ЦПК України. Правові підстави для продовження заявнику строку на усунення недоліків відповідно до поданого клопотання від 28 серпня 2025 року - відсутні. Клопотання не відповідає вимогам ч. 8 ст. 300 ЦПК України, а тому, зважаючи на вимоги ч. 1, 9 ст. 10, ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 ЦПК України, клопотання разом із доданими до нього документами підлягає поверненню заявнику (а. с. 9-10).
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального закону, оскільки суд, залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху та в подальшому повертаючи її, не звернув уваги на те, що заявником до суду подано клопотання в порядку частини сьомої статті 300 ЦПК України про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, яке згідно вимог частини дев'ятої статті 300 ЦПК України суд був зобов'язаний розглянути до закінчення строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
При цьому, неподання заявником разом із клопотанням документів, передбачених частиною восьмою статті 300 ЦПК України, може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання при розгляді його по суті, а не для залишення його без руху згідно вимог статті 185 ЦПК України, оскільки дане клопотання не є заявою, з якою особа вперше звертається до суду в порядку окремого провадження, а є способом продовження дії існуючого рішення про визнання фізичної особи недієздатною, за умови його обґрунтованості та доведеності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про залишення клопотання ОСОБА_1 без руху та його подальше повернення у зв'язку з ненаданням висновку судово-психіатричної експертизи фактично містить судження, що стосуються суті заявлених вимог, і не є недоліками у розумінні статей 175, 177 ЦПК України.
В свою чергу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 у справі № 990/114/23 зробила висновок з того приводу, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд, згідно зі статтею 6 Конвенції).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів звертає увагу, що клопотання про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною подано заявником завчасно, в клопотанні зазначені обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, призначення якої є обов'язковим для встановлення психічного стану, однак заявлене клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи належним чином судом першої інстанції вирішене не було.
При цьому судом першої інстанції повністю проігноровано те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України саме на суд покладено обов'язок призначення експертизи у випадку, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Зазначені обставини, суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення клопотання, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала про визнання заяви неподаною та про повернення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЛ. О. Голота
В. В. Сопрун