Справа № 522/24691/25
Провадження по справі № 1-кс/522/6312/25
(повний текст)
18 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , скаржниці ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Одеської обласної прокуратури,
З поданої скарги ОСОБА_4 встановлено, що 27.10.2025 вона подала клопотання керівнику Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42025160000000172 від 26.08.2025 про:
- визнання її потерпілою у кримінальному провадженні;
- відсторонення прокурора ОСОБА_6 від процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження №42025160000000172 від 26.08.2025;
- надання відповіді на звернення ОСОБА_4 щодо притягнення прокурора ОСОБА_6 до передбаченої законом відповідальності;
- надання остаточної відповіді ОСОБА_4 на її заяву від 13.10.2025.
Окрім заявлених вимог у клопотанні зазначила, що бажає, щоб відповідь на це клопотання було під особистим підписом керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
Зазначене клопотання ОСОБА_4 направила 29.10.2025 рекомендованим листом ШКІ 6502616666557 та відповідь на нього досі не отримала.
Окрім цього, у фабулі поданої скарги ОСОБА_4 зазначила, що прокурором ОСОБА_6 допущені порушення вимог положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань при реєстрації кримінального провадження, що виражено у невірному викладенні фабули.
В подальшому ОСОБА_4 зазначає, що їй постійно надають завідомо недостовірні дані, що на її думку проявляється у повідомленні їй різних прізвищ слідчих, які проводять досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Позиція учасників
Скаржниця ОСОБА_4 у судовому засіданні уточнила, що просить розглянути її клопотання від 27.10.2025, подане на адресу керівника Одеської обласної прокуратури.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_4 , надавши слідчому судді копію постанови про призначення групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, у якому він є старшим групи, надав копії відповіді ОСОБА_4 та копію постанови про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілою, відповідно до якої її клопотання від 24.09.2025 про визнання її потерпілою вже було розглянуте та вмотивовано відмовлено, а тому вимоги скарги вважав повністю необґрунтованими.
В судовому засіданні ОСОБА_4 не погодилась із постановою старшого слідчого в ОВС 2-го слідчого відділу ( з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_8 від 26.09.2025, повідомивши, що бажає саме щоб ОСОБА_9 розглянув її клопотання як безпосередній керівник Одеської обласної прокуратури.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку прокурора, скаржниці, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Мотиви слідчого судді
Відповідно до положень п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
А відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
З матеріалів провадження вбачається, що 26.08.2025 було були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, відкрите кримінальне провадження на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_10 від 21.08.2025.
Згідно долучених до скарги додатків та долучених прокурором в судовому засіданні документів встановлено, що в рамках кримінального провадження №42025160000000172, 17.09.2025 ОСОБА_4 подавала клопотання про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні та старшим слідчим в ОВС 2-го слідчого відділу ( з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_8 26.09.2025 постановою відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Згідно листа слідчого 2-го слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_11 за №16-05-46821-25 від 07.11.2025, ОСОБА_4 повторно направлено постанову слідчого від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання у визнанні її потерпілою, тобто ОСОБА_4 двічі була повідомлена за фактом розгляду її клопотання.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України). На досудовому розслідуванні особа, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представник, законний представник чи захисник можуть оскаржити рішення слідчого про відмову у проведенні слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій (п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України).
У розділі 6 Листа ВССУ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що правова природа аналізованого виду проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим.
КПК України містить вимоги до постанови як рішення слідчого, прокурора. Так, постанова складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови (ч. 5 ст. 110 КПК України). Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення (ч. 6 ст. 110 КПК України)
Оцінивши постанову старшого слідчого в ОВС 2-го слідчого відділу ( з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_8 від 26.09.2025 про відмову в задоволенні клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що вона містить усі обов'язкові елементи такого процесуального рішення, викладена на офіційному бланку та підписана слідчим ОСОБА_8 . Відтак, слідчий дотримався процесуального порядку вирішення клопотання ОСОБА_4 .
Обґрунтованість постанови слідчого від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 залежить від якості аргументів, які наводить ОСОБА_4 у цьому клопотанні. Якщо конкретних аргументів не наведено - слідчий із таким ж рівнем абстрактності підстав може відмовляти у задоволенні клопотання.
Відтак, згідно постанови слідчого: «Так, ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим кримінальному правопорушенні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку цим вона після початку кримінального провадження подала заяву залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
3 урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Натомість, згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо одо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між протиправним діянням заподіювача та вини останнього шкодою заподіянні.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, розміру та інших обставин, покладається на особу, яка зазначає про таку шкоду. Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 у своєму клопотанні не наведено належного факту з підтвердженими та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди, належно не обґрунтовано та не надано доказів, які підтверджували яким чином її завдано, в чому така полягає.
Таким чином, правовою підставою для винесення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України».
Слідчий суддя звертає увагу ОСОБА_4 , що вказана постанова станом на теперішній час не скасована.
Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procуes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень; прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (пункти 9, 15).
Статтею 131-1. Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК).
Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов'язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
Надання прав, покладення обов'язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб'єктивізму та забезпечення правової визначеності.
Чинний КПК у ст. 110 передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Хоча ст. 37 КПК і не передбачає для керівника органу прокуратури специфічної форми рішення про визначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, така процесуальна форма вбачається, із тлумачення положень ст. 110 КПК у взаємозв'язку із положеннями ч. 5 ст. 36 КПК.
Вказані аргументи корелюються у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.02.2021 (справа № 754/7061/15, провадження № 51-4584 кмо 18).
Відтак, згідно постанови заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 12.09.2025 у кримінальному провадженні №42025160000000172 від 26.08.2025 призначено групу прокурорів у складі в.о. заступника начальника відділу ОСОБА_13 , прокурорів відділу ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Старшим у цій групі визначено прокурора ОСОБА_3 .
Звертаючись із цим клопотанням вже до керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_20 , скаржниця ОСОБА_4 не врахувала, що прокурор ОСОБА_9 не входить до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, а тому й не має законних повноважень розглядати клопотання в порядку ст. 220 КПК України.
Враховуючи, що постановою слідчого від 26.09.2025 відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілою, то в рамках вказаного кримінального провадження вона не має процесуального статусу, а керівник Одеської обласної прокуратури не є процесуальним керівником, то слідчий суддя позбавлений можливості задовольнити вимоги скарги ОСОБА_4 , оскільки це виходить за межі ст.303 КПК України.
Разом з цим, ОСОБА_4 у своїй скарзі просить слідчого суддю виконати додаткові дії, серед яких відсторонення прокурора ОСОБА_6 від процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження №42025160000000172 від 26.08.2025 та розгляд звернення про притягнення до відповідальності, що в контексті вказаної скарги також не може бути вирішено слідчим суддею, оскільки це також виходить за межі розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу скаржниці ОСОБА_4 , що наразі досудове розслідування кримінального провадження №42025160000000172 від 26.08.2025 здійснюється другим СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, про що слідчий суддя дізнався вже під час розгляду скарги.
Офіційна адреса територіального управління Державного бюро розслідувань, територіально знаходиться у м. Миколаєві, по вул. Погранична, 9.
Пунктом 3 частини 4 статті 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» встановлено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюється територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області.
Відповідно до даних офіційного сайту ДБР (dbr.gov.ua) та листа директора ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_21 (вих. №16-14-8070-25 від 14.02.2025), другий СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. пр-т. Князя Володимира Великого, буд. 106, тобто територіально в Пересипоському районі м. Одеси, у зв'язку з чим скарги в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність слідчого та прокурора не підлягають розгляду в Приморському райсуді м. Одеси.
Вказаної позиції дотримується Одеський апеляційний суд в ухвалі від 25.06.2025 у справі № 522/7032/17, номер провадження: 11-сс/813/1176/25.
За викладених обставин, в подальшому, у випадку дотримання вимог ст.303 КПК України при зверненні до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, прокурора у цьому кримінальному провадженні, де орган досудового розслідування є другий СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, звертатись слід до Пересипського районного суду м.Одеси.
Враховуючи наведені обставини, у задоволені скарги ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 220, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42025160000000172 від 26.08.2025 - залишити без задоволення з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала набирає законної сили після з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 19.11.2025 року о 10:00 годині в залі суду №131.
Слідчий суддя ОСОБА_22