18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 288/1307/22
провадження № 61-6434св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С.О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», Житомирська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
зобмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня
2024 року ускладі колегії суддів Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (далі - AT «ОГС «Житомиргаз»), Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України»),
у якому, уточнившипозовні вимоги, остаточно просив:
- визнати порушеними його права як споживача з постачання та розподілу природного газу;
- визнати незаконними дії AT «ОГС «Житомиргаз» з припинення постачання (розподілу) природного газу на об'єкт газопостачання до квартири
АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Житомирську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання (розподіл природного газу) до квартири
АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 22 липня 2021 року він виявив, що газопровідна труба
на території його домогосподарства пошкоджена, а саме відсутній фрагмент труби після розміщення запірного пристрою, який був перекритий з одночасним його пломбуванням, тому він повідомив про цю протиправну подію орган поліції.
Поштовим відправленням від 29 липня 2021 року він отримав акт № 125
про припинення (обмеження) газопостачання від 22 липня 2021 року, в якому вказано, що відключення здійснено представниками AT «Житомиргаз» за відсутності представника споживача з причин самовільного підключення газових приладів
і пристроїв споживача до ГРМ. До акта було долучено лист, в якому роз'яснено,
що причиною відключення є витік газу.
Таке відключення позивач вважав незаконним, оскільки він самовільно не підключав газові прилади і пристрої, акт про порушення з цього приводу не складався. Підстави для припинення газопостачання, зазначені в супровідному листі AT «Житомиргаз» та в акті про припинення газопостачання, є різними, тобто дії надавача послуг із газопостачання свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства при встановленні факту порушення та його фіксації, а підстави відключення є надуманими. Припинення газопостачання до його квартири єпротиправним, так як факт самовільного підключення газових приладів не підтверджено у спосіб, визначених законодавством. Виявивши витік газу, працівники AT «Житомиргаз» зобов'язані були негайно ліквідувати виявлені витоки газу та вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Попільнянський районний суд Житомирської області рішенням від 26 грудня
2023 року позов задовольнивчастково. Визнавнезаконними дії AT «ОГС «Житомиргаз» по припиненню постачання (розподілу) природного газу на об'єкт газопостачання, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішивпитання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій щодо припинення постачання (розподілу) природного газу на об'єкт газопостачання мотивовано
тим, щопід час проведенняобстеження газопроводу працівники AT «Житомиргаз» здійснили несанкціонований доступ на приватну територію (двір домогосподарства позивача) з порушенням норм статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».Складений працівниками AT «Житомиргаз» акт на відключення газопостачання не містить підтвердження факту самовільного підключення газових приладів і пристроїв, а про наявність витоку газу на газовому стояку як підставу
длявідключення газопостачання позивачу в акті про припинення (обмеження) газопостачання не зазначено. Матеріали справи свідчать про незаконне припинення газопостачання позивачу, що дає підстави для задоволення позовних вимог
у цій частині.
Рішення суду в частині зобов'язання відновити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт газопостачання мотивовано тим, що AT «Житомиргаз» на час розгляду справи не є оператором ГРМ, між позивачем та Житомирською філією
ТОВ «Газорозподільні мережі України» відсутні договірні правовідносини і позивач
не звертався до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
про відновлення газопостачання до будинку, який натепер здійснює діяльність, пов'язану з розподілом природного газу газорозподільною системою.
Попільнянський районний суд Житомирської областідодатковим рішенням від 24 січня 2024 року стягнув з AT «ОГС «Житомиргаз» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 12 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача
простягнення на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а відповідачі не скористалися своїм правом
наподання заяви про зменшення відповідних витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Житомирський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу AT «ОГС «Житомиргаз» залишив без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Яковенко А. В., задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасував
та ухвалив у цій частині нове судове рішення. Зобов'язавЖитомирську філію
ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання (розподіл природного газу) до квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 24 січня 2024 року залишив без змін.Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання незаконними дій щодо припинення постачання (розподілу) природного газу на об'єкт газопостачання мотивовано тим, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги AT «ОГС «Житомиргаз»
не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Щодо зобов'язання відновити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт газопостачання апеляційний суд виснував, що в цій частині місцевий суд не повністю врахував фактичні обставини справи та допустив надмірний формалізм, наслідком чого є прийняття рішення, яке не відповідає вимогам закону та принципу справедливості. З огляду на те, що дії AT «Житомиргаз» з припинення газопостачання до домоволодіння позивача визнані неправомірними та порушують права позивача як споживача послуг із газопостачання і до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» передано грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне
AT «Житомиргаз», зокрема для забезпечення виконання товариством невиконаних зобов'язань AT «Житомиргаз» за періоди провадження ним господарської діяльності
з розподілу природного газу, апеляційний суд установив, що відновлення газопостачання до домоволодіння позивача підлягає за рахунок Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» як відповідача у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 травня 2024 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» через систему «Електронний Суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушеннянорм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині зобов'язання Житомирської філії
ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання (розподіл природного газу) до квартири позивача та закрити провадження у справі в цій частині, а в іншій частині постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував вимоги статей 4, 47, 48 ЦПК України та статті 11, 15, 95 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року
у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), від 18 вересня 2023 року
у справі № 582/18/21 (провадження 61-20968сво21); у постановах Верховного Суду
від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22),
від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23),
від 11 березня 2024 року у справі № 932/6245/22 (провадження № 61-11086св23).
Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2024 року відкрив касаційне провадження
у цій справі, витребувавсправу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
05 серпня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Яковенка А. В. про відмову позивача від позову у справі № 288/1307/22.
28 серпня 2024 року до Верховного Суду від ТОВ «Газорозподільчі мережі України» надійшло клопотання щодо вирішення питання про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову. Крім того, заявник просив у разі закриття провадження у справі стягнути з позивача на користь відповідача витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 5 028,90 грн.
03 вересня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Яковенка А. В., у якій останній просить клопотання про відмову позивача від позову у справі № 288/1307/22 залишити без розгляду.
Позиція Верховного Суду
05 серпня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Яковенка А. В. про відмову позивача від позову у справі № 288/1307/22.
Відповідно до частин першої-третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно із частинами першою, другою статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
03 вересня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Яковенка А. В., у якій останній просить клопотання про відмову позивача від позову у справі № 288/1307/22 залишити без розгляду.
Оскільки відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України як відмова від позову, так і звернення до суду з клопотанням про залишення такої відмови без розгляду є правом позивача і цим правом позивач у справі ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Яковенка А. В. скористався, колегія суддів залишає клопотання про відмову позивача від позову без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання порушеними прав споживача послуг із постачання та розподілу природного газу, визнання незаконними дій із припинення постачання (розподілу) природного газу на об'єкт газопостачання та зобов'язання відновитигазопостачання (розподіл природного газу).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яка відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Водночас доводи касаційної скарги про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для її учасника (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів.
У справі, що становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою,
що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у такій касаційній скарзі.
Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення апеляційного суду у цій справі та наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)).
ЄСПЛ вказує, що важко погодитися з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року)).
Згідно із статтею 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити. Вказана правова позиція підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
З огляду на те, що Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Яковенко А. В., на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не обґрунтував, а суд не встановив, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Яковенко А. В., на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року підлягає закриттю.
Керуючись статтями 394, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Яковенко Анатолій Вікторович , про відмову від позову залишити без розгляду.
Закрити касаційне провадження у справі № 288/1307/22 за касаційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 березня
2024 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська